Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №279/537/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/537/26

Номер провадження 2/279/1224/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. м. Коростень

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Пацко О.О., з секретарем судового засідання Зубковою І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування заборони,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом в якому просить скасувати заборони з нерухомого майна , а саме житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на підставі Витягу з реєстру прав власності від 08.11.2024 року та Свідоцтва про право на спадщину законом являється власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Після отримання майна у власність, ОСОБА_1 вирішила реалізувати своє право

власності на належний житловий будинок, шляхом вчинення відповідного правочину в органах нотаріату

Звернувшись до органу нотаріату, ОСОБА_1 було доведено до відома про наявність обтяжень (заборони) на житловий будинок АДРЕСА_1 .

За даним будинком, наявна Заборони (архівний запис) вчинений: Коростенською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3062394, дата реєстрації 05.04.2006 року, підстава обтяження: повідомлення, 37, 1603.1954 Коростенське відділення Держбанку. Об`єкт обтяження: невизначено, состав: ціле, состояние статус жиле, адреса : АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 та наявна Заборони (архівний запис) вчинений: Коростенською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3075423, дата реєстрації 07.04.2006 року, підстава обтяження: повідомлення, 72, 02.08.1950 Облкомунбанк. Об`єкт обтяження: невизначено, состав: ціле, состояние: статус жиле, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 .

Рішенням державного реєстратора від 18.12.2025 року № 82463550 відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

Зазначені заборони, перешкоджають ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії з належним їй майном. Порушено її право на володіння, користування та розпорядження майном, тому ОСОБА_5 вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відзиву чи будь-яких інших клопотань , заперечень жо суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Витягу з реєстру прав власності від 08.11.2024 року та Свідоцтва про право на спадщину законом являється власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованого 19.01.20264, номер інформаційної довідки 460787741, на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 наявні настуапні заборони:

- Заборона (архівний запис) вчинений: Коростенською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3062394 , дата реєстрації 05.04.2006 року, підстава обтяження : повідомлення, 37, 1603.1954 Коростенське відділення Держбанку . Об`єкт обтяження: невизначено, состав: ціле, состояние статус жиле, адреса : АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 ;

- Заборона (архівний запис) вчинений: Коростенською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3075423 , дата реєстрації 07.04.2006 року, підстава обтяження : повідомлення, 72, 02.08.1950 Облкомунбанк . Об`єкт обтяження: невизначено, состав: ціле, состояние : статус жиле, адреса : АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 .

Згідно з частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.1, 2 ст.321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом на підставі належної оцінки наявних у справі доказів встановлено, що позивачка є власником спірного нерухомого майна.

Докази на підтвердження оспорення та скасування в судовому порядку правовстановлюючих документів на майно сторонами до матеріалів справи не надано, а відтак право власності позивачем на майно набуто правомірно.

Існуюче обтяження порушує її право власності та розпорядження цим майном.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 5 частини першої статті 2 цього Закону: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона або обмеження розпорядення та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають, обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: зокрема, заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші обтяження відповідно до закону.

При цьому необхідно зазначити, що обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (ч.2 ст. 3 вказаного Закону). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч.3 ст. 3 вказаного Закону). З цього слідує, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом до обтяжень віднесені: зокрема, заборона відчуження, арешт нерухомого майна, іпотека, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката; 5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості; 5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки; 5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво); 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Отже, обтяження припиняються на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність обтяження на майно позивачки, неможливість скасування заборони в позасудовому порядку та оскільки позивачка в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття заборони відчуження з усього нерухомого майна, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки та необхідність захисту її права шляхом скасування такої заборони відчуження з нерухомого майна.

Наявні обтяження за умови відсутності у самого обтяжувача будь-яких претензій майнового характеру до власника майна порушує право власності позивачки, оскільки вона наразі обмежена у можливості реалізації своїх прав, у зв`язку із чим таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом усунення перешкод у його користуванні та припинення зареєстрованого обтяження майна, що відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Отже, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис) на будинок АДРЕСА_1 , який вчинений Коростенською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3062394 дата реєстрації 05.04.2006 року, підстава обтяження : повідомлення. 37, 16.03.1954. Коростенське відділення Держбанку.

Скасувати заборону (архівний запис) на будинок АДРЕСА_1 , який вчинений Коростенською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3075423дата реєстрації 07.04.2006 року, підстава обтяження : повідомлення, 57, 02.08.1950, облкомунбанк.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О.Пацко