Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №274/8556/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8556/25 Провадження № 2/0274/1205/26

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Руденченко В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_2 ,

доОСОБА_3

простягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом, у якому просить:

– стягнути на її користь з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

– стягнути на її користь з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з липня 2023 р. по листопад 2025 р. у розмірі 290 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який розірвано, та є батьками дитини – ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає з ОСОБА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не досягли згоди щодо розміру аліментів, які ОСОБА_3 має сплачувати на утримання дитини. Крім того, ОСОБА_1 вживала заходів щодо одержання від ОСОБА_3 аліментів з липня 2023 р., але той ухилявся від їх сплати, хоча є успішним підприємцем та мав можливість їх сплачувати.

ОСОБА_3 позов в частині вимоги про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визнав, а в іншій частині проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що після початку у 2022 р. війни ОСОБА_1 , яка на той час ще була його дружиною, разом з їхньою дочкою виїхала за межі України, і він регулярно перераховував їй та дочці грошові кошти, і продовжував це робити після їх повернення до України.

Розглядаючи справу, Суд виходить з наступного.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 16.07.2011 р. перебували у шлюбі, який рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.06.2023 р. у справі № 274/3058/23, яке набрало законної сили 01.08.2023 р., розірвано (а. с. 10 – 11).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками дитини – ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом від 07.04.2022 р. про народження (а. с. 9).

Дитина – ОСОБА_4 , проживає з ОСОБА_1 , що підтверджується витягом від 29.10.2025 р. та від 13.08.2025 р. з реєстру Бердичівської територіальної громади Житомирської області (а. с. 13, 14) та ОСОБА_3 не заперечується.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином ОСОБА_3 зобов`язаний утримувати свою дочку до досягнення останньою повноліття.

Частинам першою – третьою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з частиною першою статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визнання ОСОБА_3 позову в частині вимоги про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вказує на те, що він може сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, тобто у тому розмірі, у якому просить ОСОБА_1 , таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи до уваги викладене, Суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення її користь з ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, підлягає задоволенню.

Однак Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах.

Частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Таким чином, аліменти підлягають стягненню від 12.12.2025 р.

Пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Тобто рішення в частині стягнення аліментів підлягає допуску до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Щодо позову в частині вимоги про стягнення з аліментів за період з липня 2023 р. по листопад 2025 р. у розмірі 290 000,00 грн. Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Між тим, ОСОБА_1 не подано доказів, що вона з липня 2023 р. по жовтень 2025 р. вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_3 на утримання дочки – ОСОБА_4 , але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням ОСОБА_3 від їх сплати, зокрема, що вона зверталася до нього щодо одержання зазначених аліментів і що він ухилявся від їх сплати.

ОСОБА_1 склала та підписала письмовий лист-претензію до ОСОБА_3 з пропозицією сплати їй аліменти за період з липня 2023 р. по листопад 2025 р. лише 05.11.2025 р. (а. с. 16).

Проте цей лист-претензія був надісланий на адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 17), однак ця адреса не є зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_3 , про що не могла не знати ОСОБА_1 , яка додала до позовної заяви копію сторінок паспорта ОСОБА_3 , з однієї з яких вбачається, що зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_3 з 11.09.2012 р. є: АДРЕСА_2 (а. с. 8).

Станом на 12.01.2026 р. вказана адреса лишалася зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_3 , що підтверджується листом від 12.01.2026 р. Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (а. с. 25).

При цьому ОСОБА_1 не подала доказів, що у листопаді 2025 р. ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і що він отримав її лист-претензію від 05.11.2025 р.

Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 з липня 2023 р. по листопад 2025 р. вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_3 на утримання дочки – ОСОБА_4 , але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням ОСОБА_3 від їх сплати.

Беручи до уваги зазначене, Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення з аліментів за період з липня 2023 р. по листопад 2025 р. у розмірі 290 000,00 грн.

На підставі статі 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 206, 258, 259, 263 – 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки – ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від 12.12.2025 р. і до досягнення дочкою повноліття.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут