Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №205/4878/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4878/26

Номер провадження2/205/3918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

В обґрунтування позову зазначила, що 20 червня 2025 року в місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «IVECO AS440S43» з напівпричепом «KRONE SD27B», унаслідок якої загинув її чоловік ОСОБА_2 . За фактом ДТП розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України, досудове розслідування у якому завершено, а обвинувальний акт направлено до суду. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу, була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Позивач посилалася на те, що внаслідок смерті чоловіка їй заподіяно моральну та майнову шкоду, у зв`язку з чим просила стягнути зі страховика страхове відшкодування моральної шкоди, витрати на поховання, відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначила, що позивач до звернення до суду із заявою про здійснення страхової виплати до страхової компанії не зверталася та передбачених законом документів страховикові не подавала, у зв`язку з чим вважала звернення до суду передчасним.

Також відповідач посилався на відсутність вироку суду, який набрав законної сили, у кримінальному провадженні за фактом ДТП, вважаючи, що до встановлення вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, відсутні підстави для визнання події страховим випадком та здійснення страхової виплати.

Щодо моральної шкоди представник відповідача зазначила, що страхове відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого розподіляється між особами, які мають право на його одержання, у рівних частинах, а надані позивачем документи, на думку відповідача, не підтверджують відсутності інших осіб, які можуть претендувати на відповідну виплату, зокрема дітей чи інших утриманців загиблого.

Щодо витрат на поховання відповідач не заперечував право позивача на їх відшкодування за умови належного документального підтвердження таких витрат.

Заперечуючи проти вимоги про відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника, представник відповідача посилалася на відсутність належних доказів перебування позивача на утриманні померлого, зокрема документів про отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, та зазначала, що сам факт шлюбу і спільного проживання не є достатнім підтвердженням такого утримання.

Крім того, представник відповідача просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом виконаних адвокатом робіт. Загалом відповідач наполягав, що позивачем не доведено порушення її прав та заявлений розмір страхового відшкодування.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів відповідача та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Щодо доводів про передчасність звернення до суду представник позивача зазначила, що обов`язкового досудового порядку врегулювання спору про страхове відшкодування законом не встановлено, а потерпіла особа вправі звернутися за захистом свого права безпосередньо до суду.

Також представник позивача заперечила проти твердження про необхідність очікування вироку у кримінальному провадженні, посилаючись на те, що відсутність судового рішення у кримінальній справі сама по собі не виключає можливості вирішення питання про обов`язок страховика відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

Щодо кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, представник позивача зазначила, що позивач є дружиною загиблого, а до матеріалів справи долучено відомості органу державної реєстрації актів цивільного стану про відсутність актових записів щодо народження у ОСОБА_2 дітей; інших осіб, які заявляли б право на отримання відповідного страхового відшкодування, не встановлено.

Стосовно витрат на поховання представник позивача вказала, що у відзиві відповідачем помилково наведено інший їх розмір, тоді як позивачем заявлено до стягнення 18 000 грн та надано відповідні підтвердні документи.

Заперечуючи проти доводів щодо відсутності права на відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, представник позивача зазначила, що позивач на момент смерті чоловіка була непрацездатною особою за віком, а вирішення питання про перебування на утриманні не може зводитися лише до співвідношення її доходу з прожитковим мінімумом або до факту отримання нею окремого виду пенсії. На її думку, відповідні обставини мають оцінюватися у сукупності з урахуванням характеру та постійності матеріальної допомоги, яку надавав померлий.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначила, що їх розмір підтверджується договором та детальним розрахунком наданих послуг, а відсутність доказів фактичної сплати таких витрат не є самостійною підставою для відмови в їх розподілі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи провести без її участі і позивача, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надавши відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги страхова компанія не визнала та просила відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 20 червня 2025 року близько 17 год. 20 хв. у м. Дніпрі на проспекті Івана Мазепи сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «IVECO AS440S43», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зчепленні з напівпричепом «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , 1977 року народження, під час якої ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок отриманих у дорожньо-транспортній пригоді тілесних ушкоджень ОСОБА_2 загинув.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27 червня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпрі Дніпропетровської області у віці 81 року, актовий запис № 2455.

Згідно з довідкою про причину смерті № 2170 від 25 червня 2025 року причиною смерті ОСОБА_2 зазначено травмування пішохода при зіткненні з важким вантажним транспортним засобом чи автобусом.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 202506040100002170 ОСОБА_2 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав численні тілесні ушкодження, зокрема травматичну руйнацію голови, множинні переломи кісток черепа, обличчя, хребта та ребер, ушкодження спинного мозку, внутрішніх органів, а також інші тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, між тілесними ушкодженнями, отриманими ОСОБА_2 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та настанням його смерті встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Судовим розглядом також встановлено, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди 20 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025040000000657.

За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 14 січня 2026 року прокурором затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України. Відомості про ухвалення вироку суду, який набрав законної сили, у зазначеному кримінальному провадженні відсутні.

Зі змісту обвинувального акта також вбачається, що автомобіль «IVECO AS440S43», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належать ОСОБА_3 на праві власності.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 30 липня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 30 липня 1993 року уклали шлюб у Красногвардійському відділі РАГС м. Дніпропетровська, актовий запис № 434. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Судом також встановлено, що на момент смерті ОСОБА_2 подружжя перебувало у зареєстрованому шлюбі та спільно проживало за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , виданого Пенсійним фондом України 07 серпня 2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком.

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01 серпня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком. За період з червня 2024 року по травень 2025 року загальний розмір отриманої нею пенсії становив 88 105 грн 95 коп., при цьому з червня 2024 року по лютий 2025 року розмір пенсії становив 7 172 грн 03 коп. щомісячно, а з березня по травень 2025 року — 7 852 грн 56 коп. щомісячно.

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01 серпня 2025 року ОСОБА_2 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком. За період з червня 2024 року по травень 2025 року загальний розмір отриманої ним пенсії становив 117 819 грн 03 коп., при цьому з червня 2024 року по лютий 2025 року розмір пенсії становив 9 644 грн 22 коп. щомісячно, а з березня по травень 2025 року — 10 340 грн 35 коп. щомісячно.

Відповідно до відповіді Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12 серпня 2025 року № 662/33.22-16, наданої на запит № 1667 від 23 липня 2025 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження дітей у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.

Судом також встановлено, що позивач понесла витрати на поховання свого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 18 000 грн 00 коп., що підтверджується товарним чеком від 26 червня 2025 року та накладною № 46 від 26 червня 2025 року, оформленими на ім`я ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «IVECO AS440S43», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223938950, який відповідно до відомостей централізованої бази даних МТСБУ був чинним станом на дату дорожньо-транспортної пригоди — 20 червня 2025 року.

При цьому відповідач не заперечував факту чинності договору обов`язкового страхування № 223938950 станом на 20 червня 2025 року та не оспорював, що заявлені позивачем вимоги перебувають у межах страхової суми (ліміту відповідальності) за таким договором.

Відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному вебсайті МТСБУ, 13 березня 2025 року Національним банком України щодо ТДВ СК «Альфа-Гарант» прийнято рішення про застосування заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії на здійснення страхової діяльності, а з 18 березня 2025 року товариство виключено з членів МТСБУ та втратило право на укладення нових договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водночас раніше укладені та чинні договори страхування продовжували підлягати врегулюванню страховиком у встановленому законом порядку.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу обов`язку страховика здійснити на користь дружини загиблого страхові виплати у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: страхове відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання та шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Пунктом 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-IX) передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори, укладені після набрання чинності цим Законом та які набирають чинності після введення його в дію, поширюються вимоги вказаного Закону № 3720-IX.

В даному випадку загальний розмір заявленого позивачем страхового відшкодування — 320 000 грн 00 коп. — не перевищує страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї потерпілої особи, як за договорами, укладеними відповідно до законодавства, що діяло до 01 січня 2025 року, так і за договорами, укладеними відповідно до Закону № 3720-IX. Зокрема, постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, була визначена у розмірі 320 000 грн на одного потерпілого, тоді як Законом № 3720-IX з дня введення його в дію встановлено страхову суму у розмірі 500 000 грн на одну потерпілу особу, у зв`язку з чим суд зазначає про наступне.

Щодо належності ТДВ СК «Альфа-Гарант» як відповідача та доводів про передчасність звернення до суду.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої в особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати завдану шкоду.

Судом встановлено, що автомобіль «IVECO AS440S43», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким під час ДТП керував його власник ОСОБА_3 , на дату дорожньо-транспортної пригоди був забезпеченим транспортним засобом за договором обов`язкового страхування № 223938950, укладеним із ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Той факт, що 13 березня 2025 року Національним банком України у ТДВ СК «Альфа-Гарант» відкликано ліцензію на здійснення страхової діяльності, а з 18 березня 2025 року страховика виключено з членів МТСБУ та позбавлено права укладати нові договори ОСЦПВ, не припинив зобов`язань товариства за раніше укладеними чинними договорами страхування. Національним банком у рішенні про відкликання ліцензії окремо встановлено наявність у товариства зобов`язань за договорами страхування, а МТСБУ роз`яснено, що врегулювання страхових випадків за укладеними та чинними договорами ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснює у звичайному режимі.

Положення чинного законодавства передбачають можливість здійснення МТСБУ регламентної виплати за зобов`язаннями страховика, який припинив членство у МТСБУ, за настання визначених законом умов, зокрема якщо такий страховик після спливу встановленого строку не прийняв рішення щодо здійснення страхової виплати або прийняв рішення про виплату, проте її не здійснив, а також у разі банкрутства чи ліквідації страховика. Саме по собі припинення членства страховика у МТСБУ не свідчить про автоматичне припинення його зобов`язань за чинним договором страхування.

Отже, оскільки на момент ДТП договір страхування був чинним, а цивільно-правова відповідальність особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», саме зазначене товариство є належним відповідачем за заявленими позивачем вимогами в межах обов`язку страховика здійснити страхове відшкодування.

Суд також не приймає доводи відповідача про передчасність позову виключно з тієї підстави, що до звернення до суду позивач не подавала безпосередньо страховику заяву про здійснення страхової виплати.

Передбачений законом порядок звернення до страховика із заявою про страхову виплату регулює процедуру позасудового врегулювання страхового випадку, однак сам по собі не позбавляє потерпілу особу права на судовий захист. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 виходила з того, що законодавством про обов`язкове страхування не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, який би унеможливлював безпосереднє звернення потерпілої особи до суду.

При цьому суд враховує, що чинним Законом № 3720-IX детально врегульовано порядок подання та розгляду заяви про страхову виплату, однак не встановлено, що неподання такої заяви до звернення до суду саме по собі припиняє право особи на страхове відшкодування або є безумовною підставою для відмови у судовому захисті. Підставою для відмови у страховій виплаті закон, зокрема, визначає подання заяви після спливу встановленого законом строку без документально підтверджених поважних причин, а не саме по собі обрання особою судового способу захисту.

Відтак суд доходить висновку, що позивач має право звернутися з позовом про стягнення страхового відшкодування безпосередньо до суду, без обов`язкового попереднього звернення до страховика, оскільки законодавство не передбачає обов`язкового досудового порядку врегулювання такого спору.

Щодо можливості стягнення страхового відшкодування за відсутності обвинувального вироку суду.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки, а особа, яка на відповідній правовій підставі володіє таким транспортним засобом, відповідає за заподіяну ним шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю такої цивільно-правової відповідальності є її виникнення незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим встановлення складу кримінального правопорушення у діях водія та його кримінальної вини не є необхідною передумовою виникнення деліктного обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Судом встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля, яким керував ОСОБА_3 , факт наїзду на ОСОБА_2 , його смерть та прямий причинно-наслідковий зв`язок між отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями і смертю потерпілого.

Суд вказує, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є деліктними. У деліктних правовідносинах діє презумпція вини особи, яка завдала шкоди, а тому саме на таку особу покладається обов`язок довести наявність обставин, які звільняють її від відповідальності. Водночас у разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки законом установлено спеціальний режим цивільно-правової відповідальності: відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду незалежно від її вини, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, обов`язок доведення обставин, які виключають відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на них посилається.

Відомостей про те, що шкоду, пов`язану зі смертю ОСОБА_2 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, матеріали справи не містять, відповідачем наявності таких обставин також не доведено.

При цьому суд не покладає в основу рішення викладені в обвинувальному акті твердження щодо винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки обвинувальний вирок, який набрав законної сили, відсутній. Наявність обвинувального акта свідчить про завершення досудового розслідування та формулювання стороною обвинувачення відповідного обвинувачення, однак не замінює вироку суду.

В даному випадку вирішуючи спір у цій справі, суд не встановлює та не оцінює винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, а виходить із цивільно-правової природи спірних правовідносин. Тобто для вирішення цього спору визначальним є не встановлення кримінальної вини водія, а наявність передбачених цивільним законодавством підстав для покладення обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. За відсутності доведених обставин непереборної сили або умислу потерпілого діє встановлена статтею 1187 ЦК України презумпція відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки.

Суд вказує, що сама по собі відсутність вироку не виключає можливості встановлення у цивільному судочинстві обставин, необхідних для вирішення питання про цивільно-правовий обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21, зазначивши, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини її заподіювача, а наявність чи відсутність у страховика обов`язку здійснити страхове відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом кримінального провадження. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може сама по собі бути підставою для відмови у вимогах потерпілої особи до страховика.

На думку суду положення Закону № 3720-IX, які дозволяють страховикові вимагати копію вироку або іншого рішення про завершення кримінального провадження та у певних випадках зупиняти перебіг строку розгляду заяви про страхову виплату до набрання відповідним рішенням законної сили, регулюють строки позасудового врегулювання страхового випадку страховиком і не встановлюють обов`язкової наявності обвинувального вироку як матеріально-правової умови виникнення цивільної відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, доводи відповідача про неможливість здійснення страхового відшкодування до ухвалення вироку у кримінальному провадженні суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Щодо страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Чоловікові, дружині та батькам, які досягли встановленого законом пенсійного віку, така шкода відшкодовується довічно. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого включаються, зокрема, пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується у повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм унаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Частиною першою статті 75 СК України встановлено обов`язок дружини та чоловіка матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що інший із подружжя може таку допомогу надавати. Непрацездатним, зокрема, є той із подружжя, який досяг пенсійного віку.

При цьому частину четверту статті 75 СК України, якою потреба одного з подружжя у матеріальній допомозі ставилася виключно в залежність від того, чи забезпечують його доходи встановлений законом прожитковий мінімум, Рішенням Конституційного Суду України від 29 жовтня 2024 року № 1-р/2024 визнано неконституційною, і вона втратила чинність з дня ухвалення цього Рішення. Конституційний Суд зазначив, що встановлення такої жорсткої умови не дозволяє суду визначати справедливі критерії потреби в матеріальній допомозі виходячи з реального матеріального стану особи, рівня її доходів та витрат та інших істотних обставин.

Суд зазначає, що день смерті ОСОБА_2 позивач була його дружиною, досягла пенсійного віку, отримувала пенсію за віком та проживала із чоловіком однією сім`єю за спільною адресою.

Суд враховує, що зареєстрований шлюб та спільне проживання подружжя передбачають саме ведення спільного господарства, здійснення спільних витрат та взаємну матеріальну підтримку. При цьому матеріалами справи підтверджено, що дохід ОСОБА_2 у вигляді пенсійних виплат був постійним та перевищував власний дохід позивача.

Так, судом встановлено, що за період з червня 2024 року по травень 2025 року загиблий ОСОБА_2 отримав пенсію у загальному розмірі 117 819 грн 03 коп., що у середньому становить 9 818 грн 25 коп. на місяць, тоді як позивач ОСОБА_1 за цей самий період отримала пенсію у загальному розмірі 88 105 грн 95 коп., або в середньому 7 342 грн 16 коп. на місяць.

Таким чином, за сукупністю встановлених обставин - тривалого зареєстрованого шлюбу, спільного проживання та ведення спільного господарства, непрацездатності позивача за віком, постійного характеру доходів подружжя та істотно вищого доходу померлого, суд доходить висновку, що матеріальна підтримка з боку ОСОБА_2 була постійною складовою спільного сімейного бюджету, а позивач належить до осіб, які відповідно до статті 1200 ЦК України мають право на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника.

Доводи відповідача про те, що право позивача на таке відшкодування може бути підтверджене виключно довідкою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, суд відхиляє, оскільки право на відшкодування шкоди відповідно до статті 1200 ЦК України та право на відповідний вид пенсійного забезпечення мають різну правову природу. Закон не ставить виникнення права на цивільне відшкодування у залежність від попереднього призначення особі пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Як Закон № 1961-IV, який застосовується до договорів, укладених та введених у дію до 01 січня 2025 року, так і Закон № 3720-IX передбачають мінімальний загальний розмір страхового відшкодування особам, які перебували на утриманні одного померлого, не менше 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі. За мінімальної заробітної плати 8 000 грн на дату ДТП такий мінімальний розмір становить 288 000 грн. За Законом № 3720-IX відповідна виплата за письмовим зверненням особи може бути здійснена одноразово.

Позивачем заявлено до стягнення в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, 206 000 грн, тобто суму, яка є меншою за передбачений законом мінімальний загальний розмір такого відшкодування.

Враховуючи закріплений цивільним процесуальним законодавством принцип диспозитивності, суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог, а тому вважає вимогу про стягнення 206 000 грн страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на поховання.

Згідно частини четвертої статті 25 Закону № 3720-IX страховик здійснює страхову виплату особі, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам`ятника, за умови документального підтвердження таких витрат. Загальний розмір цієї виплати щодо одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних місячних заробітних плат, установлених законом на дату настання страхового випадку. Аналогічне обмеження у розмірі 12 мінімальних заробітних плат було передбачене і законодавством, що діяло до 01 січня 2025 року.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати станом на 20 червня 2025 року - 8 000 грн, граничний розмір такого страхового відшкодування становить 96 000 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 фактично понесла витрати, пов`язані з похованням чоловіка, у розмірі 18 000 грн, що підтверджується товарним чеком від 26 червня 2025 року та накладною № 46 від 26 червня 2025 року, оформленими на її ім`я.

При цьому заявлена до стягнення сума 18 000 грн не перевищує встановленого законом граничного розміру відшкодування та відповідає фактично документально підтвердженим витратам позивача.

Отже, вимога позивача про стягнення 18 000 грн страхового відшкодування витрат на поховання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Належність ОСОБА_1 до числа осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про шлюб та іншими матеріалами справи.

За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження дітей у ОСОБА_2 не виявлено.

Щодо батьків померлого представником позивача зазначено про їх смерть на території Російської Федерації та об`єктивну неможливість отримання відповідних документів. Враховуючи вік ОСОБА_2 на момент смерті — 81 рік, відсутність у матеріалах справи будь-яких відомостей про існування його батьків на час страхового випадку, а також відсутність звернень інших осіб із вимогами щодо страхового відшкодування моральної шкоди, суд не вбачає підстав вважати доведеною наявність інших осіб, між якими має бути розподілений заявлений позивачем розмір страхового відшкодування.

Суд також враховує, що відповідач, заперечуючи проти заявленого розміру виплати, послався лише на теоретичну можливість існування інших осіб, які можуть мати право на її отримання, однак конкретних відомостей або доказів існування таких осіб суду не надав, клопотань про витребування доказів з цього приводу не заявив. У зв`язку із чим такі заперечення відповідача судом відхиляються як недоведені.

За умовами законодавства, чинного до 01 січня 2025 року, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю одного потерпілого становив 12 мінімальних заробітних плат, що станом на 20 червня 2025 року відповідає 96 000 грн.

Водночас відповідно до частини третьої статті 25 Закону № 3720-IX у редакції, чинній станом на дату ДТП, загальний розмір такої страхової виплати чоловіку (дружині), батькам та дітям одного померлого становить 25 мінімальних місячних заробітних плат та виплачується таким особам у рівних частинах, що за мінімальної заробітної плати 8 000 грн становить 200 000 грн. Зміна щодо виплати цієї суми відповідним особам у рівних частинах набрала чинності 07 червня 2025 року, тобто до настання ДТП 20 червня 2025 року.

Отже, незалежно від того, на умовах якого із зазначених законодавчих режимів був укладений спірний договір страхування, заявлена позивачем сума страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 96 000 грн не перевищує встановленого законом розміру такої виплати за умови встановленого судом кола осіб, які мають право на її одержання.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суд вказує, що спеціальним для даного виду спірних правовідносин законодавством у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів установлено окремий порядок визначення розміру страхової виплати в рахунок моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Так, пунктом 27.3 статті 27 Закону України № 1961-IV було передбачено, що загальний розмір такого страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, та виплачується особам, які мають право на його отримання, у рівних частинах. Аналогічно спеціальне регулювання містить частина третя статті 25 Закону України № 3720-IX, відповідно до якої загальний розмір страхової виплати чоловіку (дружині), батькам та дітям одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, та виплачується таким особам у рівних частинах.

Отже, на відміну від загального порядку визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України, у правовідносинах з обов`язкового страхування законодавцем установлено спеціальний нормативно визначений розмір страхової виплати, пов`язаної із заподіянням моральної шкоди смертю потерпілого. Тому в цій частині суд не визначає розмір моральної шкоди виключно на власний розсуд виходячи виключно з глибини душевних страждань позивача, а перевіряє наявність у неї права на відповідну страхову виплату та відповідність заявленої суми встановленому законом розміру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_2 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а отже належить до кола осіб, які мають право на отримання страхової виплати в рахунок моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про народження дітей у ОСОБА_2 не виявлено.

Посилання відповідача на можливе існування інших осіб, які мають право на відповідну страхову виплату, саме по собі не є достатньою підставою для зменшення її розміру, оскільки жодних конкретних відомостей чи доказів існування таких осіб відповідачем суду не надано. Відповідно до засад змагальності цивільного процесу суд не може ґрунтувати висновок про існування інших одержувачів страхової виплати на припущеннях.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 20 червня 2025 року становив 8 000 грн. Отже, навіть виходячи з передбаченого пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV розміру у 12 мінімальних заробітних плат, загальний розмір страхової виплати становить 96 000 грн. Натомість за частиною третьою статті 25 Закону № 3720-IX такий розмір становить 25 мінімальних заробітних плат, тобто 200 000 грн.

Таким чином, незалежно від того, який із зазначених законодавчих режимів підлягає застосуванню з огляду на дату укладення договору страхування № 223938950, заявлена позивачем до стягнення сума 96 000 грн не перевищує нормативно встановленого розміру страхової виплати у зв`язку із заподіянням моральної шкоди смертю потерпілого.

Враховуючи, що суд відповідно до принципу диспозитивності розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, вимога ОСОБА_1 про стягнення 96 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 96 000 грн. 00 коп., сума страхового відшкодування витрат на поховання у розмірі 18 000 грн. 00 коп., сума страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 206 грн. 00 коп.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та понесених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

У разі недотримання зазначених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

При визначенні суми витрат, яка підлягає відшкодуванню, суд також має виходити з критеріїв реальності та необхідності понесених адвокатських витрат, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що між адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , укладено договір про надання професійної правничої допомоги № Ж 600 від 17 липня 2025 року.

На підтвердження обсягу наданої правничої допомоги та її вартості стороною позивача надано детальний розрахунок робіт, відповідно до якого загальна вартість професійної правничої допомоги становить 27 252 грн 00 коп.

Відсутність доказів фактичної оплати вартості наданої адвокатом правничої допомоги сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, якщо їх розмір, обсяг виконаних робіт та обов`язок сторони сплатити відповідну суму підтверджуються належними доказами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, характером спірних правовідносин та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат та доводи відповідача щодо їх неспівмірності, суд враховує характер спірних правовідносин, ціну позову, значення справи для позивача, обсяг поданих сторонами процесуальних документів, обсяг доказового матеріалу та фактично виконаної представником позивача роботи.

При цьому суд бере до уваги, що спір стосується стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, основні фактичні обставини якої підтверджувалися письмовими доказами, а правове регулювання спірних відносин визначено положеннями цивільного законодавства та спеціального законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд також враховує, що представником позивача підготовлено позовну заяву та відповідь на відзив, здійснено збір і подання письмових доказів. Водночас представник позивача особистої участі у судових засіданнях не брав, до суду не з`являвся, у зв`язку з чим не ніс додаткових витрат часу, пов`язаних із безпосередньою участю у судових засіданнях, очікуванням їх початку та перебуванням у суді.

Суд також враховує, що переважна частина доводів, викладених у заявах по суті справи, ґрунтується на цитуванні норм чинного законодавства та усталеної судової практики, у зв`язку з чим їх підготовка не потребувала надмірних витрат часу чи значного обсягу правничої роботи.

Тобто, в даному випадку характер та обсяг виконаної роботи не свідчать про таку складність або трудомісткість справи, яка б обґрунтовувала покладення на відповідача всього заявленого розміру витрат у сумі 27 252 грн 00 коп.

З огляду на викладене, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про зменшення витрат, критерії реальності, необхідності, співмірності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, а також конкретні обставини цієї справи, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат є завищеним та не повною мірою відповідає фактичному обсягу і складності наданої правничої допомоги.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 6 000 грн 00 коп., що відповідатиме критеріям співмірності, розумності та справедливості.

Щодо судового збору суд зазначає, що позивач відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого позивач була звільнена при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір в розмірі 3 200 грн. 00 коп., від сплати якого позивач була звільнені згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1167, 1168, 1187, 1200 ЦК України, статтею 75 СК України, статтями 4, 5, 14, 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 10, 12,

13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,- задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) суму страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 96 000 грн. 00 коп., суми страхового відшкодування витрат на поховання у розмірі 18 000 грн. 00 коп., суми страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника у розмірі 206 грн. 00 коп., а всього 320 000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа – Гарант» (місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) в дохід держави судовий збір у розмірі 3 200 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан