Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №163/1637/25 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1637/25

Провадження № 2-др/163/6/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВЕ)

01 жовтня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючої судді Гайдук А.Л., розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Климович Т.Д. про ухвалення додаткового рішення в справі № 163/1637/25,

в с т а н о в и в :

22 вересня 2026 року від представника позивача, адвоката Климович Т.Д., надійшла на адресу суду заява згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 5 000 гривень.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року суд постановив питання судових витрат вирішити в порядку письмового провадження та встановив відповідачу строк на подання заперечень.

22 вересня 2026 року представник відповідача, адвокат Кривошей А.М., подав письмові заперечення на клопотання про те, що в клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не обґрунтована поважними причинами неможливість подання відповідних доказів про понесення витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів, такі поважні причини не встановлено, усі додані до заяви докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу уже існували на день подання позовної заяви та на день розгляду справи судом першої інстанції і могли бути подані до закінчення судових дебатів, а тому вважає, що у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

У зв`язку з наведеним 22 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 , адвокат Климович Т.Д., подала відповідь на заперечення, вказала, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана в межах п`ятиденного строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, вважає, що передбачені ЦПК України процесуальні умови для вирішення питання про розподіл зазначених судових витрат позивачкою дотримані, адже заява про відшкодування судових витрат, понесених на правничу допомогу, була зроблена позивачкою ще при зверненні до суду з позовом. Зокрема, в описовій частині позовної заяви прямо зазначено, що позивачкою понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., а у прохальній частині позовної заяви міститься вимога покласти судові витрати на відповідача. Просила врахувати, що акт виконаних робіт датований 18 вересням 2026 року, тобто днем завершення судового розгляду та ухвалення рішення у справі. Саме цим документом зафіксовано остаточний обсяг фактично наданої позивачці професійної правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у справі, суд встановив таке.

18 вересня 2026 року у справі № 163/1637/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Згідно із п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 280 ЦПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 суд зазначив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Таким чином, необхідною обставиною для ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат є: не вирішення судом питання про судові витрати при наявності у матеріалах справи відповідних доказів про їх понесення або ж неможливість з поважних причин подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі про намір подання таких доказів і їх подання у визначений процесуальним законом строк – протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з матеріалами справи представник Климович Т.Д. від імені позивача подала позовну заяву, у якій зазначила, що за надання правничої допомоги, пов`язаної із підготовкою позову, представництва інтересів позивачки в суді адвокатом Климович Т.Д., позивачка понесла судові витрати в сумі 5000 грн. Остаточний розрахунок та підтверджуючі документи будуть подані позивачкою до суду до ухвалення судового рішення по справі.

Однак, ні остаточний розрахунок з підтверджуючими документами про понесення витрат на правову допомогу, а ні заява про неможливість подання таких доказів та про вирішення питання стягнення витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення суду в порядку 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів не були зроблені позивачем та її представником.

22 вересня 2026 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 5 000 гривень.

До клопотання додано копії таких документів: договір № 118/25 від 08.07.2025 року про надання правничої допомоги; додаток №1 до цього договору, у якому зазначено вартість підготовки та складання позову - 3 000 грн., участь в судовому засіданні – 1000 грн.; акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.09.2026; квитанція від 22.07.2025 про оплату послуг у розмірі 5 000 грн.

Дослідженням доказів встановлено, що представником позивача подано усі документи, які були уже наявними у позивача та адвоката як станом на дату подання позовної заяви (23.07.2025 року), так і станом на дату ухвалення рішення суду (18.09.2026 року), оплата послуг з правової допомоги здійснена позивачем адвокату ще до подання позову.

У клопотанні про стягнення судових витрат представником позивача не зазначено про існування будь-яких поважних причин неможливості подання цих доказів разом зі позовною заявою чи до закінчення судових дебатів.

Таким чином, в клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не обґрунтовано неможливість подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, такі поважні причини не встановлено, усі додані до заяви докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу уже існували на день подання позовної заяви та на день розгляду справи судом інстанції і могли бути подані до закінчення судових дебатів, крім того, до закінчення судових дебатів представником позивача не зроблено відповідну заяву про вирішення питання витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду, а тому у задоволенні заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.137, 141, 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Климович Т.Д. про ухвалення додаткового рішення в справі № 163/1637/25 про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 5 000 гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 .

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук