Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №320/63769/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/63769/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 18 березня 2022 року по 30 червня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18 березня 2022 року по 30 червня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначив, що відповідач безпідставно здійснював обчислення його грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, оскільки таке обчислення не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Так, на думку позивача, розрахунок грошового забезпечення за вказаний період мав бути визначений, виходячи з посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (далі-Постанова №704).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 замінено відповідача, Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 , заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач не проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим його особова справа ніколи не перебувала у розпорядженні відповідача. Посилаючись на положення розділу ІІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, відповідач зауважив, що перші примірники особових справ військовослужбовців обліковуються, зберігаються та ведуться за місцем проходження ними військової служби, за передбаченими Інструкцією винятками.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 18.03.2022 по 30.06.2022 відповідач, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, зокрема в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, а також Правила підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою від 06.09.2005 №870, стверджував про правомірність застосування військовою частиною НОМЕР_2 розрахункової величини 1762,00 грн для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача.

Відповідач пояснив, що проведення виплат у період перебування позивача на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 здійснювалося за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 за наявності первинних документів, складених особовим складом і керівництвом зазначеної військової частини. З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період з урахуванням раніше виплачених сум відсутні.

Військова частина НОМЕР_1 , заперечуючи проти позову, підтвердила факт проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та зазначила, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск і директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК з 31.07.2025 військову частину НОМЕР_2 переформовано, а її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовано. Оскільки військова частина НОМЕР_2 була структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 , до останньої, за твердженням відповідача, перейшли всі права та обов`язки військової частини НОМЕР_2 , які виникли до її припинення.

Заперечуючи проти вимог про перерахунок грошового забезпечення за спірний період виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 було внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якими як розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Відповідач вказав, що, незважаючи на визнання протиправним та скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, підстави для застосування попередньої редакції пункту 4 постанови №704 відсутні. На обґрунтування цієї позиції відповідач послався на пункт 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою від 06.09.2005 №870, а також на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, викладений, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001.

Крім того, відповідач наголосив, що примітки до додатків 1 та 14 постанови №704 мають виключно інформаційний і роз`яснювальний характер, не містять норм права та не можуть бути самостійною підставою для застосування іншої розрахункової величини. При цьому відповідач зазначив, що відповідні невідповідності були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020.

Також військова частина НОМЕР_1 послалася на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою, за твердженням відповідача, визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями. Відповідач зауважив, що як бюджетна установа військова частина не наділена дискреційними повноваженнями самостійно змінювати встановлену Кабінетом Міністрів України розрахункову величину, а відповідно до статей 22 та 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання і платежі можуть здійснюватися лише за наявності відповідних бюджетних призначень. На переконання відповідача, проведення самостійного перерахунку за відсутності затверджених асигнувань становило б порушення фінансової дисципліни.

Щодо вимог про перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік військова частина НОМЕР_1 зазначила, що відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплата такої допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Посилаючись на довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача, відповідач повідомив, що у 2022 році зазначена допомога позивачу не виплачувалася, та стверджував, що позивач із рапортом про її виплату до військової частини не звертався. З огляду на це відповідач вважав відповідну позовну вимогу безпідставною.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , та правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення за спірний період, розраховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік.

ІНФОРМАЦІЯ_3 листами від 28.10.2025 №17/2078 ф та №17/2064 ф відмовив у здійсненні такого перерахунку, стверджуючи, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було правомірно використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991№ 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі по тексту також - Закон №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі по тексту також - Постанова №103).

Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”. Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Означеною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24, від 21.08.2025 у справі №520/22317/23, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року”.

Тобто, сталою є позиція Верховного Суду щодо подолання правової колізії, за якою перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, у зв`язку з чим положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року” не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Оскільки у спірному періоді у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 з використанням для визначення належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_5 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_6 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, позивачу за спірний період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови №704.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання Військової частини НОМЕР_5 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_6 ) вчинити ті дії, від виконання яких він безпідставно ухилився, а саме: здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, за спірний період відповідно до положень Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017.

Щодо здійснення перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, суд зазначає таке.

Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

При цьому, за правилами пункту 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Крім того, Законом №2011-ХІІ не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, при цьому, згідно частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження щодо визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Суд зазначає, що Постановою №704 та Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який не може перевищувати місячного грошового забезпечення; право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Отже, Законом №2011-ХІІ делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені лише граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.

З огляду на положення пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виключно за його рапортом, проте в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві зазначила, що позивачу в 2022 році не виплачувалась матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки позивач не звертався до військової частини із рапортом про її виплату.

Від позивача доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас позовні вимоги, заявлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягають задоволенню, оскільки обов`язок щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за спірний період покладається на військову частину, до штату якої був зарахований позивач та де проходив військову службу.

Так, відповідно до вимог абзацу п`ятого пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Підставами для нарахування та виплати грошового забезпечення згідно з пунктом 3 Порядку №260 є, зокрема: штат військової частини; накази про призначення на посаду, зарахування до списків особового складу, вступ до виконання обов`язків за посадою, зарахування у розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Отже, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю на підставі належним чином оформлених документів та відповідного наказу командира за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.

Зазначеним положенням кореспондує пункт 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (далі Правила № 280), відповідно до якого виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат (індексації, грошової компенсації за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

При цьому пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 передбачено, що у разі невключення військової частини до мережі розпорядників бюджетних коштів така військова частина зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Отже, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини документів, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.

Натомість військовою частиною розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.

Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/28894/24.

Враховуючи наведене, саме на Військову частина НОМЕР_1 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ), до штату якої був зарахований позивач та у списках особового складу якої він перебував у спірний період, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення за спірний період.

Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород тa інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4-5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті такого грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Оскільки спірні правовідносини стосуються виключно наявності у позивача права на перерахунок та виплату грошового забезпечення із застосуванням при його обчисленні певного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами законом на відповідний рік, суд вважає, що вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню. Право позивача на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, виникає у нього при виплаті відповідних сум грошового забезпечення, тобто вже після набрання судовим рішенням цій справі законної сили, а тому у цій частині права позивача на теперішній час не порушені, а позовні вимоги розраховані на захист від майбутніх порушень, внаслідок чого не можуть бути задоволені.

Також суд визнає безпідставними посилання Військової частини НОМЕР_1 на постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, якою для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями закріплено розрахункову величину 1762 грн, оскільки вказана постанова набрала чинності 20.05.2023, а тому не стосується часових меж виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.03.2022 по 30.06.2022, а також грошової допомоги для оздоровлення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.03.2022 по 30.06.2022, а також грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.