Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №300/621/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. справа № 300/621/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кардаш В.А., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 21.11.2025 № 263040019278; зобов`язати повторно розглянути заяву від 14.11.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 03.09.1984 з 01.09.1984 по 01.02.1985 та з 25.12.1992 по 16.01.1996 та період навчання відповідно до диплому НОМЕР_2 з 04.02.1988 по 31.05.1993.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію. Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Період навчання, який відповідач може зарахувати по диплому, це з 04.02.1988 року по 31.05.1993 року. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що до страхового стажу, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1984 року, не зараховано період роботи: з 01.09.1984 року по 01.02.1985 року, оскільки дата наказу не відповідає даті прийняття (24.08.1985), що суперечить пункту 2.3 Інструкції № 162; з 25.12.1992 року по 16.01.1996 року, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, що суперечить пункту 4.1 Інструкції № 162. Інших документів, які б підтверджували факт роботи позивача з 01.09.1984 по 01.02.1985 та з 25.12.1992 по 16.01.1996, не надано. Також до стажу роботи не зараховано період навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 31.05.1993 з 01.09.1987 року по 31.05.1993 року. Стверджує, що в порушення пункту 8 Порядку № 637 зі змісту вказаного диплому неможливо встановити, на яку форму навчання позивач з 1987 року зарахований до Київського автомобільно-дорожнього інституту. Дипломом серії НОМЕР_2 від 31.05.1993 не підтверджено відомостей про те, що в період з 01.09.1987 року по 31.05.1993 перебував на денній (очній) формі навчання. Для підтвердження очної форми навчання позивачу необхідно надати уточнюючу довідку. Згідно з розрахунком стажу роботи до страхового стажу позивача зараховано періоди: з 20.11.1985 по 03.02.1988 - військова служба; з 02.10.1989 по 31.08.1990 згідно з записами трудової книжки працював інструктором-методистом команди вищої ліги по волейболу «Будівельник»; з 03.09.1990 по 01.12.1992 - згідно з записами трудової книжки працював інструктором по спорту команди вищої ліги «Інгіромсервіс Будівельник». Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.24).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 14.11.2025 у віці 61 рік звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.11).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.11.2025 № 263040019278 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що до страхового стажу згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1984 року, не зараховано період роботи: з 01.09.1984 року по 01.02.1985 року, оскільки дата наказу не відповідає даті прийняття (24.08.1985), що суперечить пункту 2.3 Інструкції № 162; з 25.12.1992 року по 16.01.1996 року, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, що суперечить пункту 4.1 Інструкції № 162. До стажу роботи не зараховано період навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_2 від 31.05.1993 з 01.09.1987 року по 31.05.1993 року, оскільки період навчання перетинається із періодом проходження строкової військової служби. Для підтвердження очної форми навчання необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу (а.с.11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (надалі також - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років (частина 2 статті 26 Закону 1058-IV).

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

За змістом абзацу 1 частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162, яка діяла у період роботи позивача з 01.09.1984).

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За змістом пунктів 2.5 - 2.8 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац 1 пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній в період роботи позивача по 16.01.1996).

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції №58).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.6 – 2.9 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.09.1984, у спірний період позивач (а.с.6):

- 01.09.1984 зарахований на посаду інструктора-методиста до спортивного комплексу «Авангард», наказ № 48 від 24.08.1985;

- 01.02.1985 звільнений з роботи за власним бажанням, наказ від 04.02.1985 № 10;

- 25.12.1992 прийнятий на роботу в «Транс-Київ», наказ від 25.12.1992 № 1-к;

- 16.01.1996 звільнений з роботи у зв`язку із переведенням у ЗАТ «Компанія «Домострой», наказ № 4-к від 16.01.1996.

Згідно із записами № 1 та № 2 трудової книжки, що містяться на аркуші 2 трудової книжки, позивач 01.09.1984 прийнятий на роботу до спортивного комплексу «Авангард» (наказ № 48 від 24.08.1985), а 01.02.1985 звільнений з роботи (наказ від 04.02.1985 № 10).

Водночас, за твердженням пенсійного органу, зазначений період роботи не зараховано до страхового стажу з підстав невідповідності дати прийняття на роботу (01.09.1984) даті наказу про прийняття (24.08.1985).

Судом встановлено, що вказані дати дійсно різняться. Разом із тим записи № 1 та № 2 трудової книжки позивача виконані належним чином, без виправлень чи підтирань, містять послідовні відомості про прийняття та звільнення з роботи, зазначення посади, а також номери та дати відповідних наказів. Запис про звільнення скріплений підписом уповноваженої особи та відбитком печатки спортивного комплексу, що свідчить про його належне оформлення.

Суд зазначає, що відповідно до запису № 1 трудової книжки позивача його було прийнято на роботу до спортивного комплексу «Авангард» саме з 01.09.1984, тобто на початку навчального року. Така дата прийняття на роботу є логічною та узгоджується з послідовністю подальших записів у трудовій книжці, зокрема із записом про звільнення позивача 01.02.1985.

Розбіжність між датою видання наказу та датою фактичного прийняття на роботу сама по собі не спростовує факту перебування позивача у трудових відносинах у зазначений період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначена у трудовій книжці невідповідність між датою прийняття на роботу та датою наказу про прийняття є недоліком оформлення кадрових документів, який не може бути поставлений у вину позивачу та не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Щодо періоду роботи позивача з 25.12.1992 по 16.01.1996, то підставою для його незарахування відповідачем до страхового стажу стало те, що запис про звільнення позивача з роботи не засвідчений підписом відповідальної особи.

У трудовій книжці позивача міститься запис №9 про прийняття ОСОБА_1 25.12.1992 на роботу в «Транс-Київ» на підставі наказу від 25.12.1992 № 1-к, а також запис про звільнення 16.01.1996 у зв`язку з переведенням у ЗАТ «Компанія «Домострой» на підставі наказу № 4-к від 16.01.1996.

Так, дійсно, запис про звільнення позивача містить зазначення посади та прізвища відповідальної особи, однак підпис такої особи у записі відсутній.

Суд зазначає, що запис про прийняття на роботу містить відомості про дату прийняття та реквізити відповідного наказу, а запис про звільнення - дату звільнення, його підставу та реквізити наказу. Також запис про звільнення позивача 16.01.1996 засвідчений печаткою підприємства.

Суд звертає увагу, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Отже, періоди роботи позивача з 01.09.1984 по 01.02.1985, з 25.12.1992 по 16.01.1996 мають бути зараховані до його страхового стажу.

Як зазначено судом вище, підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1987 по 31.05.1993 стало те, що період навчання перетинається із періодом проходження строкової військової служби. Відповідач у спірному рішенні вказав, що необхідно надати уточнюючу довідку для підтвердження очної форми навчання.

У позові позивач просить зарахувати до його страхового стажу період навчання саме з 04.02.1988 по 31.05.1993.

Згідно із розрахунком страхового стажу роботи позивача до його стажу зараховано періоди роботи з 01.04.1988 по 01.10.1989, з 02.10.1989 по 31.08.1990, з 03.09.1990 по 01.12.1992 (а.с.32),

Відповідно до підпунктів «з», «и», пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (в редакції, станом на період навчання позивача) до загального стажу роботи зараховується навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах тощо), а також в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах тощо), партійних школах, радянсько-партійних школах, школах профспілкового руху, на робітничих факультетах; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Частиною 2 пункту 109 Порядку № 590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».

За змістом пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Так, вказаною вище Інструкцією, визначено що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, час навчання зараховується до стажу роботи. Навчальний заклад вносить до трудової книжки записи про час навчання на денних відділеннях. Підставою для таких записів є накази навчального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. Час навчання підтверджується, зокрема дипломами, довідками, які містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до копії диплома позивача серії НОМЕР_2 він у 1987 році вступив до Київського автомобільно-дорожнього інституту та в 1993 році закінчив повний курс Київського автомобільно-дорожнього інституту за спеціальністю «будівництво автомобільних доріг та аеродромів» та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 31.05.1993 йому присвоєно кваліфікацію «інженер-будівельник» (а.с.15).

Отже, наявний у матеріалах справи диплом підтверджує факт навчання позивача у Київському автомобільно-дорожньому інституті та закінчення ним повного курсу навчання 31.05.1993.

При цьому суд звертає увагу, що позивач просить зарахувати до страхового стажу період навчання саме з 04.02.1988 по 31.05.1993. Зазначений період не перетинається з періодом проходження позивачем строкової військової служби, який, згідно з розрахунком страхового стажу, тривав до 03.02.1988.

Судом встановлено, що частина періоду навчання позивача перетинається з періодами його трудової діяльності, які вже зараховані відповідачем до страхового стажу, а саме: з 01.04.1988 по 01.10.1989, з 02.10.1989 по 31.08.1990 та з 03.09.1990 по 01.12.1992. Зазначене підтверджується записами № 3–8 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8) та розрахунком страхового стажу (а.с. 32).

Відповідно до абзацу дев`ятого частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас періоди навчання позивача, які не охоплюються вже зарахованими періодами його трудової діяльності, відповідачем до страхового стажу не зараховані.

З огляду на наведене, з урахуванням встановленого судом факту навчання позивача у Київському автомобільно-дорожньому інституті та відсутності підстав для подвійного зарахування періодів, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди навчання, які не перетинаються із вже зарахованими періодами трудової діяльності, а саме: з 04.02.1988 по 31.03.1988, з 01.09.1990 по 02.09.1990 та з 02.12.1992 по 31.05.1993.

Щодо доводів відповідача про необхідність подання уточнюючої довідки для підтвердження очної форми навчання суд зазначає, що наявний у матеріалах справи диплом серії НОМЕР_2 підтверджує факт вступу позивача до Київського автомобільно-дорожнього інституту у 1987 році та закінчення ним повного курсу навчання у 1993 році. При цьому відповідачем не наведено належних та достатніх обґрунтувань того, що наявність такого диплома не може бути врахована для підтвердження відповідного періоду навчання.

Отже, незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів навчання з 04.02.1988 по 31.03.1988, з 01.09.1990 по 02.09.1990 та з 02.12.1992 по 31.05.1993 є протиправним.

З огляду на вказане вище суд висновує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно прийнято рішення від 21.11.2025 за №263040019278 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Відтак, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.11.2025 та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

За встановлених у справі обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 851,96 грн. (80% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.11.2025 за №263040019278.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 01.09.1984 по 01.02.1985 в спортивному комплексі «Авангард», з 25.12.1992 по 16.01.1996 у «Транс-Київ», періоди навчання з 04.02.1988 по 31.03.1988, з 01.09.1990 по 02.09.1990, з 02.12.1992 по 31.05.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 14.11.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 851,96 грн (вісімсот п`ятдесят одна гривня 96 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.