Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №280/6301/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2026 року Справа № 280/6301/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частин НОМЕР_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нездійснення перерахунку, а військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо невиплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 25.02.2022 року по 01.07.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 25.02.2022 року до 01.07.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 01.07.2022 року по 15.07.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 01.07.2022 року по 15.07.2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову у військовій частині НОМЕР_6 з 25.02.2022 по 15.07.2022 та отримував грошове забезпечення. Як вбачається з відповіді військової частини НОМЕР_1 , в цей період військова частина НОМЕР_6 до 01.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 . Тому, належним відповідачем-1 буде військова частина НОМЕР_2 , оскільки остання здійснювала виплату грошового забезпечення позивачу. Окрім цього, як вбачається з відповіді військової частини НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_6 у якій позивач проходив військову службу зазнала переформатування, та її правонаступником є військова частина НОМЕР_1 , відтак належним відповідачем-2 буде військова частина НОМЕР_1 , оскільки остання здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу з 01.07.2022 та є правонаступником військової частини НОМЕР_6 . Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а саме, відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 №704. 24.02.2018 набула чинності Постанова КМУ №103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103. Однак, відповідач продовжував нараховувати та виплачувати грошове забезпечення, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що набула чинності 24.02.2018. Таким чином, відповідач діяв протиправно, оскільки для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням застосовував занижену розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн). На підставі викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №6 старшого солдата ОСОБА_1 зараховано на посаду навідника 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 8 піхотної роти. З 25 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків. (додаток 3) Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 15.07.2022 №148 старшого солдата ОСОБА_1 , навідника 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 8 піхотної роти, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по особовому складу) від 14 липня 2022 року №128-РС, зарахувати у розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 . З 15 липня 2022 року виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та всіх видів забезпечення.

Зауважує, що військова частина НОМЕР_6 , у якій Позивач почав проходження військової служби, перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 лише з 01.07.2022. Вказані обставини підтверджуються листом помічника командувача - начальника фінансово економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2741 від 14.06.2022. Відтак, належним Відповідачем щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 є військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , НОМЕР_9 окрема механізована бригада “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) на фінансовому забезпеченні якої знаходилась військова частина НОМЕР_6 до 30.06.2022. Належним відповідачем у спорах про грошове забезпечення є саме той орган, у якому військовослужбовець перебував на забезпеченні у відповідний період. Звертає увагу суду на те, що задоволення позовних вимог у запропонованій Позивачем редакції призведе до ухвалення завідомо невиконуваного судового рішення. Позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 25.02.2022 до 01.07.2022, а військової частини НОМЕР_2 - щодо невиплати перерахунку грошового забезпечення з 25.02.2022 до 01.07.2022. Проте військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_1 є окремими, юридично та фінансово незалежними суб`єктами владних повноважень. Вони не перебувають у відносинах підпорядкування, мають самостійні рахунки в органах Державної казначейської служби та розпоряджаються власними бюджетними асигнуваннями. Законодавство не передбачає правових підстав для здійснення виплат однією військовою частиною на підставі розрахунків іншої.

Крім того відповідач 1 зазначив, що повторне отримання копій документів чи листування з суб`єктом владних повноважень не змінюють моменту, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, і не переривають перебіг строку звернення до суду.

Також вказує, що Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів не містив змін щодо скасування Шостим апеляційним адміністративним судом п. 6 постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року, тому можна вважати, що до 20.05.2023 року діяв п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 20.08.2017 року, в редакції зі змінами, внесеними постановою №103, а також додатків 1 та 14 постанови № 704, тобто розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Важливо зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), відповідно до яких абзац перший відповідного пункту було викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”, яка набрала чинності 20.05.2023 року. Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (зі змінами), з 20.05.2023 року передбачено розраховувати грошове забезпечення військовослужбовців із розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - 1762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

На підставі викладеного, відповідач1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 з 25.02.2022 по 15.07.2022. Як підтверджено листом військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2026 №2362/1099/ВихЗПІ, саме військова частина НОМЕР_1 є правонаступником А0335 та здійснювала розрахунок грошового забезпечення позивача. Військова частина НОМЕР_2 у зазначений період виконувала виключно функцію фінансового забезпечення, тобто технічного нарахування та перерахування коштів на підставі розрахункових даних, наданих військовою частиною НОМЕР_6 , а згодом її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_2 не мала повноважень самостійно визначати розмір посадових окладів, надбавок чи премій, а діяла виключно в межах наданих розрахункових відомостей. Саме військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник НОМЕР_6 , здійснювала розрахунок цих величин і несла відповідальність за їх правильність. Крім того, з 01.07.2020 військова частина НОМЕР_1 встановленим порядком була знята з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 і діє як самостійна юридична особа. Це підтверджує, що саме Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у справі, оскільки вона самостійно здійснювала розрахунки грошового забезпечення. Оскільки розрахунки проводила Військова частина НОМЕР_1 , саме вона має відповідати за правильність застосування Постанови №704 та інших нормативних актів. Військова частина НОМЕР_2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до неї як до неналежного відповідача, оскільки розрахунок грошового забезпечення здійснювала військова частина НОМЕР_1 , яка з 01.07.2020 діє як самостійна юридична особа, а НОМЕР_2 лише виконувала функцію фінансового забезпечення без визначення розміру виплат.

Відповідачем 1 подано до суду додаткові пояснення, а яких зазначено, що заперечення Відповідача 2 та його прохання до суду відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що він нібито є неналежним відповідачем, є необґрунтованими та прямо суперечать його ж власним доводам. Враховуючи вищенаведене, Відповідач 1 доходить наступного і послідовного висновку, оскільки військова частина НОМЕР_6 була на забезпечені у військової частини НОМЕР_2 і була розпорядником коштів вищого рівня для військової частини НОМЕР_1 , а військова частина НОМЕР_1 у період з 25.02.2022 по 30.06.2022 у свою чергу не мала внутрішнього коду розпорядника коштів, то єдиним і належним Відповідачем щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення Позивачу за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 є військова частина НОМЕР_2 .

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 проходив військову у військовій частина НОМЕР_6 з 25.02.2022 по 15.07.2022.

Відповідно до витягу із наказу командира військовій частині НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №6, старшого солдата ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу командира військовій частині НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 15.07.2022 №148, старшого солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з 15 липня 2022 року та вибув до нового місця служби.

Представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 23.04.2026 №1155/151 на адресу військової частини НОМЕР_6 через Генеральний штаб Збройних Сил України щодо надання довідки з детальною розрахунковою відомістю про розмір грошового забезпечення та витяги із наказів командира військової частини про зарахування та виключення до/зі списків особового складу, а також здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення.

У відповідь на адвокатський запит військова частина НОМЕР_1 листом від 07.05.2026 повідомила, що Військова частина НОМЕР_6 знаходилася на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , з 01.07.2022 знаходилася на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . 31.03.2025 військова частина НОМЕР_6 , яка входила до складу військової частини НОМЕР_1 , зазнала переформування та, станом на зараз, військова частина НОМЕР_1 визначена її правонаступником. Крім того повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення та інших видів одноразових додаткових видів грошового забезпечення застосовуються коефіцієнти до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений КМУ на 01.01.2018, а саме 1762 грн. Немає жодних підстав для проведення перерахунків грошового забезпечення військовослужбовців з прив`язкою до розміру прожиткового мінімуму інших періодів.

В матеріалах справи міститься копія листа помічника командувача - начальника фінансово економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2741 від 14.06.2022, за змістом якого, з метою приведення системи фінансового забезпечення у відповідність системи підпорядкованості запропоновано, серед іншого, військову частину НОМЕР_1 зарахувати на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_10 ) з 01.07.2022. Одночасно військову частину, зокрема, НОМЕР_6 , з 01.07.2022 зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку, а військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) за період з 25.02.2022 по 01.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо строку звернення до суду суд зауважує, що оскільки спірні правовідносини виникли в період дії редакції ст. 233 Кодексу законів про працю України до 19.07.2022, строк звернення до суду з цим позовом є необмеженим та не пропущеним по даній справі. Отже, суд відхиляє відповідні заперечення відповідача 1.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

За приписами ст.1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою №704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).

Згідно з п. 6 Постанови №103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, зміст змін, які внесено в п.4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В свою чергу позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв`язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.

Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 по справі №160/8324/19.

Так, попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).

Також суд зазначає, що з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в т.ч. Касаційним адміністративним судом.

Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».

Відтак, з 29.01.2020 – з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, у якій колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22, від 05.04.2023 у справі №340/3604/22, від 15.12.2023 у справі № 380/17639/22, від 28.03.2024 у справі №160/3235/23, від 02.04.2024 у справі №340/608/23, від 02.04.2024 у справі № 300/6337/21, від 04.04.2024 у справі №160/16602/21, від 09.05.2024 у справі № 340/4085/23, від 12.09.2024 у справі №260/9408/23 та від 17.10.2024 у справі №160/11051/22.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн.

У свою чергу Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2102 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 року примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.

Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Водночас вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Відтак, суд висновує, що у період з 25.02.2022 по 15.07.2022 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому у вказаний період збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, мало наслідком відповідне збільшення грошового забезпечення таких осіб.

Судом установлено, що при розрахунку грошового забезпечення позивача в спірний період застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №260 посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (зі змінами).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови №704.

Отже, за приписами Порядку №260 посадовий оклад та оклад за військовим званням є розрахунковою величиною для виплати надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових та одноразових видів грошового забезпечення.

Оскільки, як вже встановлено судом, за спірний період протиправно не нараховувалось та не виплачувалось позивачу в повному розмірі грошове забезпечення, це вплинуло і на визначення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення тому, такі виплати також підлягають перерахунку.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо визначення належного відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Положеннями розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.

Як установлено судом та не заперечується сторонами, позивач у період з 25.02.2022 по 15.07.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 .

З матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_6 до 30.06.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 01.07.2022 була зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином щодо спірного періоду з 25.02.2022 по 30.06.2022 Військова частина НОМЕР_6 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, набуття Військовою частиною НОМЕР_1 статусу правонаступника Військової частини НОМЕР_6 внаслідок її подальшого переформування не змінює суб`єкта, який у спірний період здійснював фінансове забезпечення військової частини та на якого було покладено обов`язки, пов`язані з виплатою грошового забезпечення її військовослужбовцям.

Крім того, з наявних у справі доказів не встановлено, що у період з 25.02.2022 по 30.06.2022 Військова частина НОМЕР_1 мала самостійний кошторис та відповідні бюджетні асигнування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_6 , або що саме Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за цей період.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що лише з 01.07.2022 Військову частину НОМЕР_6 було зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .

За таких обставин суд вважає, що покладення на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період, протягом якого Військова частина НОМЕР_6 не перебувала на його фінансовому забезпеченні, а на Військову частину НОМЕР_2 - окремого обов`язку виплатити суму, розраховану іншим суб`єктом, не узгоджується з установленим механізмом грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд враховує, що відповідач 1 та відповідач 2 є окремими суб`єктами, які мають самостійне фінансове забезпечення.

Отже, суд доходить висновку, що належним відповідачем щодо вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 є Військова частина НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якого у зазначений період перебувала Військова частина НОМЕР_6 .

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 задоволенню не підлягають, оскільки у спірний період відповідний обов`язок не був покладений на відповідача 1.

Щодо періоду з 01.07.2022 по 15.07.2022 суд установив, що з 01.07.2022 Військову частину НОМЕР_6 було зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач продовжував проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_6 до 15.07.2022, наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 15.07.2022 №148 його було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Отже, протягом періоду з 01.07.2022 по 15.07.2022 позивач перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_6 , фінансове забезпечення якої здійснювала Військова частина НОМЕР_1 .

Тому відповідач 1 є належним відповідачем за вимогами, що стосуються правильності нарахування та виплати грошового забезпечення позивача за період з 01.07.2022 по 15.07.2022.

Таким чином, з урахуванням перебування Військової частини НОМЕР_6 на фінансовому забезпеченні відповідних суб`єктів у різні періоди проходження позивачем військової служби, суд доходить висновку, що належним відповідачем щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 є Військова частина НОМЕР_2 , а щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 - Військова частина НОМЕР_1 .

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 25 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року включно, обчисленого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 25 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року включно, обчисливши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01 липня 2022 року по 15 липня 2022 року, обчисленого з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01 липня 2022 року по 15 липня 2022 року, обчисливши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова