Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №280/6204/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 вересня 2026 року Справа № 280/6204/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (69005 вул. Саєнка Андрія, буд. 10 м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2022-2024 роки, із зарахуванням до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 04 травня 2026 року відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком 2022-2024 роки, зарахувавши до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 280/7785/25 їй з 2025 року призначено пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). При розрахунку пенсії позивачу відповідачем протиправно врахований показник середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки, без застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки. Окрім того, вказує, що має право на зарахування періоду роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року до її страхового стажу в подвійному розмірі. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року відкрито провадження по справі, в порядку статті 262 КАС України.

08 липня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив, що заява позивача про перерахунок пенсії з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року по справі №280/7785/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача та не зарахування вказаних періодів. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає за необхідне залучити Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області до участі у справі як співвідповідача.

Ухвалою судді від 31 липня 2026 року залучено до участі у справі №280/6204/26 у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (69005 вул. Саєнка Андрія, буд. 10 м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548).

17 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Виходячи з норм чинного законодавства України та на підставі вищевикладеного, оскільки позивачу пенсію за вислугу років призначено первинно, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022 - 2024 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсій у 2025 році. Пенсія позивачу розрахована вірно відповідно до чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 06 листопада 2006 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Позивач 10 березня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18 березня 2025 року № б/н відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Позивач, не погодившись із відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та не зарахуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області до її пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року, з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року звернулась Запорізького окружного адміністративного суду із позовом у справі № 280/7785/25.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 280/7785/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18 березня 2025 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 березня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 280/7785/25 позивача з 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області переведено із пенсії по вислузі років на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Окрім того, згідно розрахунку стажу, проведеного за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 періоди роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.

У травні 2026 року позивач зверталась до органів пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком 2022-2024 роки, зарахувавши до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року.

Однак відповіді на вищезазначені заяви на адресу позивача не надходили.

Вважаючи, протиправними дії органів пенсійного фонду щодо обчислення розміру пенсії без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, та зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу в одинарному розмірі, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

У преамбулі Закону № 1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = -------------------------------------------------------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Судом встановлено, що позивачу у 2006 році призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом №1788-XII, яким передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.

Отже, при обчисленні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2022-2024 роки), оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону №1058-IV позивач звернулась вперше у 2025 році.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року по справі № 133/476/15-а та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 876/5312/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області протиправно здійснене обчислення розміру пенсії при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 без застосування показників середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.

Стосовно наявності підстав для зарахування до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що позивач працювала на наступних посадах:

- в період з 04 серпня 1986 року по 08 червня 1987 року - на посаді помічний «намотчика катушек» в Запорізькому заводі «Радіоприбор»;

- в період з 01 вересня 1987 року по 06 серпня 1993 року - на посадах санітарки та медичної сестри фізіотерапевтичного відділення Запорізької обласної дитячої лікарні;

- в період з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року - на посаді медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення Запорізького обласного

- наркологічного диспансеру (згодом перейменовано на Запорізький обласний клінічний наркологічний диспансер);

- в період з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року - на посаді дільничної медсестри диспансерно-поліклінічного відділення Запорізького обласного клінічного наркологічного диспансеру;

- в період з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року - на посаді дільничної медсестри диспансерно-поліклінічного відділення Комунальної установи «Обласний клінічний наркологічний диспансер» Запорізької обласної ради;

- в період з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року - на посаді медичної сестри поліклінічної (дільничної) диспансерно-поліклінічного наркологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради.

Зазначені періоди роботи позивача підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 04 серпня 1986 року та уточнюючими довідками лікувальних закладів.

Тобто, в періоди з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року позивач працювала в психіатричних закладах охорони здоров`я на посадах медичних працівників.

Таким чином, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України № 1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-ГУ, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачами, що протягом спірного періоду позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров`я.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у психіатричних закладах охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" жодних обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для обчислення пенсії не містить.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області до стажу позивача у подвійному розмірі періодів роботи у психіатричних закладах охорони здоров`я з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є протиправним.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства та оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2022-2024 роки, із зарахуванням до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року, а також зобов`язання вказаного органу пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням зарахованого стажу.

Вимоги заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задоволенню не підлягають, оскільки вказаним органом пенсійного фонду рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 не приймалось, розрахунок страхового стажу ним не здійснювався.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1331,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області як суб`єкта владних повноважень, яким вчинено протиправні дії у відношенні позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 та вимог застосовуючи показник середньої заробітної плати по Україні за 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії, тобто 2022-2024 роки, із зарахуванням до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 04 травня 2026 року відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, за календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком 2022-2024 роки, зарахувавши до загального стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи з 04 жовтня 1995 року по 03 листопада 2006 року, з 07 листопада 2006 року по 23 жовтня 2009 року, з 09 серпня 2010 року по 31 березня 2020 року та з 01 квітня 2020 року по 31 січня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов