Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №260/3190/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/3190/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Плеханової З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

- Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці, з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року в Юридично- комерційній фірмі «Вікторія», Юридично-виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія», а також частково період проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України та участі в антитерористичній операції з 13 листопада 2014 року по 26 березня 2016 року.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці, з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року в Юридично-комерційній фірмі «Вікторія», Юридично- виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія», а також період проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України та участі в антитерористичній операції з 13 листопада 2014 року по 26 березня 2016 року, у зв`язку з чим здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 13 листопада 2025 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18 червня 2021 року позивачу була призначена дострокова пенсія за віком за нормами п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після призначення пенсії позивач продовжував працювати та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Після досягнення пенсійного віку та проведення перерахунку пенсії позивач з`ясував, що територіальним органом Пенсійного фонду України при призначенні йому пенсії протиправно не було враховано окремі періоди його трудової діяльності та періоду участі бойових діях.

Так, зокрема, відповідно до відомостей протоколу перерахунку пенсії від 29.03.2026, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області обчислює пенсію позивача з урахуванням страхового стажу 33 роки 8 місяців 16 днів.

Поряд з цим, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці, з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року в Юридично-комерційній фірмі «Вікторія», Юридично-виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія», а також частково період проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України та участі в антитерористичній операції з 13 листопада 2014 року по 26 березня 2016 року.

Відомості про такі періоди моєї трудової діяльності підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1983 року, а також довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №277 від 03.04.2017.

Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його право на належний рівень пенсійного забезпечення.

15 травня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в справі. Зобов`язано відповідача надати суду в термін 7 днів з дня отримання даної ухвали пенсійну справу ОСОБА_1 .

22 травня 2026 року від представника позивача надійшли витребовувані судом докази.

04 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 18 червня 2021 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до п.4 ст.115 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Особи, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років. Страховий стаж позивача становить 33 р. 8 м.16 дн.

З матеріалів пенсійної справи вбачається що позивачу до стажу роботи не зараховані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983 р.: - з 01.08.1983 р. по 16.04.1984 р.- на Чинадіївському експеритментальному каблучно-колодочній фабриці, у зв`язку з тим, що запис про звільнення з роботи не завірено підписом керівника установи та печаткою. -29.07.1992 р. по 01.02.1994 р.-в юридично-комерційній фірмі Вікторія, у зв`язку з тим, що у графі 4 трудової книжки де має зазначатися підстава, на основі чого зроблено запис (документ його дата та номер), зазначена ухвала без номера, а вказано лише дату.

На момент внесення у трудову книжку позивачу запису про прийняття на посаду була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162). Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Виходячи зі змісту вказаних норм, що для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Також до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби за контрактом з 13.11.2014 р. по 26.03.2016 р., у зв`язку з тим, що згідно з довідкою ОК-5 не було сплати страхових внесків

Обставини встановлені судом

18 червня 2021 року ОСОБА_1 , була призначена дострокова пенсія за віком за нормами п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З довідки №283/1 №277 від 03.04.2017 року, яка видана ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 та підписав контракт з 03.09.2014 року ( згідно наказу №250 від 23.09.2014р.) по 03.04.2017 року ( наказ №88 від 01.04.2017р., згідно до пп. «ж» ч.8 ст.26 Закону України « Про військовий обов`язок та військову службу за контрактом) – що рахується страховим стажем.

Відповідно « Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України» довідки №277 від 03.04.2017 року, вбачається, що він дійсно в період з 13.11.14 по 14.01.15; з 23.01.15 по 04.03.15; з 11.03.15 по 30.03.15; з 26.04.15 по 27.06.15; з 25.11.15 по 25.01.16; з 16.02.16 по 26.03.16; з 19.04.16 по 19.07.16; з 17.08.16 по 27.08.16; з 30.08.16 п 28.10.16 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до відомостей протоколу перерахунку пенсії від 29.03.2026 року вбачається, що, страховий стаж позивача становить 33 роки 8 місяців 16 днів.

З розрахунку страхового стажу, наданого до рішення №071750005648 від 29.032026 "про перерахунок пенсії" вбачається що позивачу до стажу роботи не зараховані періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983 р.:

- з 01.08.1983 р. по 16.04.1984 р.- на Чинадіївському експеритментальному каблучно-колодочній фабриці;

- 29.07.1992 р. по 01.02.1994 р.-в юридично-комерційній фірмі Вікторія;

Також до страхового стажу ОСОБА_1 також не зараховано період проходження військової служби за контрактом з 13.11.2014 р. по 26.03.2016 р.

Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).

Під «страховим стажем» згідно ч.1 ст.24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, в тому числі, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Так, спірні правовідносини у даній справі виникли серед іншого, у зв`язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983 року, а саме з 01.08.1983 року по 16.04.1984 року - на Чинадіївському експеритментальному каблучно-колодочній фабриці. Також не зараховано період з 29.07.1992 року по 01.02.1994 року в юридично-комерційній фірмі Вікторія.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1983, слідує, що з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року, ОСОБА_1 , працював на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці, а у період з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року - в Юридично-комерційній фірмі «Вікторія» (13.08.1992 – 29.07.1992); Юридично-виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» (15.10.1992 – 01.07.1993) та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія» (01.07.1993 – 01.02.1994),

Разом з тим, вказані періоди роботи ОСОБА_1 не зараховані відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що запис про звільнення з роботи не завірено підписом керівника установи та печаткою ( 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року), а також у зв`язку з тим, що у графі 4 трудової книжки де має зазначатися підстава на основі чого зроблено запис (документ його дата та номер), зазначена ухвала без номера, а вказано лише дату (29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року).

Суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки, що стосується спірного періоду трудової діяльності позивача з 13.08.1985 по 09.09.1987, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанова №656) та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної Постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, на позивача не може покладатись тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на пенсію за неправильне ведення його трудової книжки.

Суд враховує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача та звільнення в періоди з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року та 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади, на яких працював позивач. Записи про зазначені періоди роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень.

Той факт, що відповідальним працівником не завірено печаткою підприємства запис про звільнення з роботи, не може бути підставою для неврахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Також Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, суд виснуває, що відповідач при розгляді документів позивача протиправно не врахував до його страхового стажу період роботи з 01.08.1983 року по 16.04.1984 року - на Чинадіївському експеритментальному каблучно-колодочній фабриці та період з 29.07.1992 року по 01.02.1994 року в юридично-комерційній фірмі «Вікторія», оскільки факт роботи позивача в даних установах, підтверджується записами в його трудовій книжці.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем до страхового також не зараховано період проходження військової служби за контрактом з 13.11.2014 р. по 26.03.2016 року у зв`язку з тим, що згідно з довідкою ОК-5 не було сплати страхових внесків.

З цього приводу суд зауважує, що згідно положень ст.20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.7 ч.16 ст.106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Таким чином, страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, а перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Крім того, за змістом вказаних норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (роботодавця), тобто відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

До таких висновків прийшов Верховний Суд в своїй постанові від 17.07.2019 року у справі №144/669/17.

Враховуючи, що у даному випадку відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальників (які, в даному випадку, є військовими частинами, в яких позивач проходила військову службу), суд приходить до висновку, що відсутність у в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії періоду проходження позивачем військової служби з 13.11.2014 року по 26.03.2016 року, не є підставою для невключення вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Отже суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача період проходження нею військової служби з 13.11.2014 року по 26.03.2016 року.

Підсумовуючи вищезазначене суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяло всупереч законодавчим нормам, що регулюють порядок обчислення страхового стажу, чим порушило право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/34812/24 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці, з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року в Юридично-комерційній фірмі «Вікторія», Юридично- виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія», а також період проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України та участі в антитерористичній операції з 13 листопада 2014 року по 26 березня 2016 року, у зв`язку з чим здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 13 листопада 2025 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, зокрема ч.2 ст.2 КАСУ суд дійшов висновку про задоволення.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

2. Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо нене зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці, з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року в Юридично- комерційній фірмі «Вікторія», Юридично-виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія», а також частково період проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України та участі в антитерористичній операції з 13 листопада 2014 року по 26 березня 2016 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1

-періоди роботи з 01 серпня 1983 року по 16 квітня 1984 року на Чинадіївській експериментальній каблучно-колодочній фабриці,

-з 29 липня 1992 року по 01 лютого 1994 року в Юридично-комерційній фірмі «Вікторія», Юридично- виробничо-торговій фірмі «Срібна Земля» та Юридично-виробничо-торговій фірмі «Мерсілія»,

- а також період проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України та участі в антитерористичній операції з 13 листопада 2014 року по 26 березня 2016 року,

у зв`язку з чим здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 13 листопада 2025 року з урахуванням раніше проведених виплат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова