Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №240/25014/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/25014/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 14.04.2020;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем протиправно невиплачено грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за наявності всіх законодавчо передбачених підстав для проведення такої виплати.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

17.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №3350/25 відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до вимог Закону України від 02.07.2015 №580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі – Порядок №260), які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Звертає увагу суду, що передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю. Відповідно до наказу начальника ГУНП в Житомирській області від 10.04.2020 №93 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з виплатою компенсації за 7 діб невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2020 році. Згідно розрахункового листа за квітень 2020 року виплата компенсації за 7 діб невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2020 році становила 2418,25 грн.

Крім того, відповідачем наголошено, що ОСОБА_1 до керівництва ГУНП в Житомирській області під час проходження служби в поліції з рапортами про надання йому невикористаних щорічних основних відпусток у 2017-2019 роках не звертався, отже ГУНП в Житомирській області не відмовляло позивачу у наданні щорічних основних відпусток.

23.01.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №4592/25 в якій позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що на його адресу надійшов лист позивача із вимогою надання інформації про кількість невикористаних діб відпустки позивачем протягом 2017-2020 років та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2017, 2018, 2019 роки. Листом від 04.06.2024 №СЕД-3054-2024 та листом від 10.06.2024 №СЕД-2948-2024 Головного управління Національної поліції в Житомирській області повідомило, що позивачем протягом 2017-2019 років не використано 43 доби чергової відпустки та відмовило у виплаті грошової компенсації невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2017, 2018, 2019 роках з посиланням на те, що вказана виплата нормами спеціального законодавства не передбачена, що на думку позивача, спростовує доводи відповідача, що позивач не звертався з питання виплати компенсації за невикористану відпустку.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді інспектор режимно-секретного сектору Коростенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 10.04.2020 №93 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з виплатою компенсації за 7 діб невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2020 році.

Згідно розрахункового листа за квітень 2020 року виплата компенсації за 7 діб невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2020 році становила 2418 грн 25 коп.

На адресу Головного управління Національної поліції в Житомирській області направлено запит з вимогою надання інформації про кількість невикористаних діб відпустки позивачем протягом 2017-2020 років та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2017, 2018, 2019 роки.

Листом від 04.06.2024 №СЕД-3054-2024 та листом від 10.06.2024 №СЕД-2948-2024 Головного управління Національної поліції в Житомирській області повідомило, що позивачем протягом 2017-2019 років не використано 43 доби чергової відпустки та відмовило у виплаті грошової компенсації невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2017, 2018, 2019 роках з посиланням на те, що вказана виплата нормами спеціального законодавства не передбачена.

Дану відмову у виплаті грошової компенсації за 43 доби невикористаної відпустки за відпрацьований час у 2017, 2018, 2019 роках позивач вважає незаконною, а своє право на отримання грошової компенсації - порушеним, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.

Закон №580-VІІІ визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 59 названого Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1–4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частини 10 статті 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з абзацами 7 та 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби.

Суд уважає безпідставними твердження відповідача про відсутність обов`язку щодо виплати позивачу при звільненні компенсації за невикористані відпустки (основну та додаткову) за роки, що передували року звільнення позивача зі служби у НП України, з огляду на те, що з аналізу статті 93 Закону №580-VIII та наведених норм трудового законодавства такого не вбачається.

Наведеним вище нормами не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику (поліцейському) використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в його праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників – Кодекс законів про працю України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні розглядуваного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР і частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.

При цьому суд відхиляє покликання відповідача на правову позицію, сформовану Верховним Судом у постановах у справах 520/692/19 та №818/1276/17, від 31.03.2020 у справі №808/2122/18, від 02.07.2020 у справі №825/2038/16, від 07.08.2020 у справі №820/5122/17, тощо відповідно до якої питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин без урахування загальних норм, визначених Кодексу законів про працю України та Законом №504/96-ВР, а тому виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

У цьому контексті слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначених вище судових рішеннях та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено, що позивач при звільненні з органів Національної поліції не використав: за 2017 рік - 5 діб, 2018 рік - 30 діб, за 2019 рік - діб, всього 43 доби щорічної основної відпустки, а тому набув право на отримання грошової компенсації за ці невикористані дні (а.с.13). Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, підсумовуючи вище викладені висновки, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає порушеному праву та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019 роки.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, тому суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул.Старий бульвар, 5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 14.04.2020.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.04.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

01.10.26