Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №240/8861/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/8861/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , у формі протоколу №31 від 23 лютого 2026 року, оформлене повідомленням від 27.02.2026 року №1940/1/387.

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" та прийняте відповідне рішення із урахуванням наданої правової оцінки.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про відмову у надані позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відсутні особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані його утримувати.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Оцінивши законність підстав для надання відстрочки такої категорії Комісія ухвалила рішення відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вказала причини такої відмови: наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батька з інвалідністю другої групи. У зв`язку з тим, що один син є військовослужбовцем, а інший перебуває на обліку військовозобов`язаних, заява за формою згідно з додатком 15 до Порядку №560 при ухваленні рішення до уваги не бралася, оскільки свій вибір особа з інвалідністю має право здійснити лише серед осіб з числа військовозобов`язаних за умови відсутності осіб, які не є військовозобов`язаними.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити. Зазначає, що брат позивача перебуває на службі у ЗСУ та не здійснює догляд за батьком, а тому позивач, як на момент звернення з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, так і наразі є єдиною особою, яка відповідно до закону зобов`язана та має фактичну можливість здійснювати догляд за своїм батьком як особою з інвалідністю ІІ групи.

Представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив просить у задоволенні позову відмовити. Комісією було встановлено наявність особи, яка не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана утримувати ОСОБА_2 , а саме брата позивача, який є військовослужбовцем. Оскільки, саме відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати, а не доглядати, є умовою для переходу права на отримання відстрочки до військовозобов`язаних осіб, які мають одного із своїх батьків І чи ІІ групи інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом другої групи, строк дії - довічно. Мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом третьої групи. Відповідно до довідки №39, виданої Стрижівським старостинським округом від 24.02.2026 року, ОСОБА_1 , 1991 р.н., має наступним склад сім`ї: батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; мати, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивачу неодноразово надавалися відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

19.02.2026 позивач звернувся до із заявою про отримання відстрочки від призову під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатами розгляду комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви та підтвердних документів, протоколом №31 від 23 лютого 2026 року ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки, причини відмови: наявність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати батька з інвалідністю другої групи.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам, суд керується такими мотивами.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі- підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:

1) для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

2) для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

3) для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

4) для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Таким чином, положення Постанови № 560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов`язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Втім, за результатами розгляду поданих документів, позивачу надіслано повідомлення від 23.02.2026, у якому вказано, що протоколом від 23.02.2026 №31 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю інших невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до законодавства зобов`язані утримувати батька особу з інвалідністю першої групи.

Підставою для таких висновків є наявність у батька позивача повнолітнього сина від попереднього шлюбу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно відомостей розділу "військова служба" Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 та проходить військову службу.

Так, оцінюючи наведені відповідачем підстави для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, суд враховує, що за змістом положень п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:

по-перше, наявність одного із батьків з інвалідністю I чи II групи або ж одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

по-друге, відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати вищезазначених осіб з інвалідністю. При цьому у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю, про що подається відповідна заява.

Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України обов`язок утримувати непрацездатних батьків покладається на всіх працездатних дітей у рівних частках.

В силу вимог згаданого вище Додатку 5 до Порядку № 560 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII військовозобов`язаний повинен надати документами, які у тому числі підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними.

З матеріалів справи вбачається, що разом із заявою про надання відстрочки позивач надав необхідні документи для підтвердження підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, в тому числі які визначені Додатком № 5 до Порядку № 560. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Разом з тим, суд зазначає, що повнолітній син батька позивача наразі є військовослужбовцем та проходить військову службу, про що вказав відповідач у відзиві.

Щодо цих обставин то суд враховує, що ОСОБА_6 1986 р.н., проходячи військову службу є військовослужбовцем і, відповідно, не має статусу невійськовозобов`язаного, та з об`єктивним причин не може здійснювати догляд за своїм батьком.

Неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов`язків, не пов`язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім`ї.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

З огляду на це, проходження військової служби, не може бути достатньою підставою для відмови у надані відстрочки позивачу, оскільки такий член сім`ї не може фактично утримувати батька, який є особою з інвалідністю.

Натомість в оскаржуваному рішенні відповідач не навів обґрунтованих пояснень щодо неможливості врахування вищевказаних документів, а також те, яких саме документів згідно з Додатком 5 до Порядку № 560 позивачем не було надано для підтвердження відсутності інших осіб, здатних виконувати обов`язок з утримання та догляду за батьком особою з інвалідністю другої групи.

Наразі відповідач не надав доказів, які б спростовували достовірність поданих документів або свідчили про наявність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та ніяк не пояснив, чому він вважає, що брат позивача, який є військовослужбовцем та проходить дійсну військову службу, може бути віднесена до категорії "інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю".

Додатково, суд зазначає, що на підставі заяви позивача від 31.03.2026 Комісія ухвалила рішення надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (Рішення Комісії було оформлено протоколом від 02.04.2026 року №45 ) . Відстрочка була надана терміном до 03.05.2026.

З огляду на викладене, адміністративний позов в частині визнання протиправним рішення у формі протоколу №31 від 23 лютого 2026 року, щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" із урахуванням наданої правової оцінки у судовому рішенні.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивач вказує, що судові витрати складаються із сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позовна заява подана через підсистему "Електронний суд".

Отже, беручи до уваги наведену норму, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1064,96 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Докази понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, чи клопотання про їх розподіл, до матеріалів справи не надано.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі протоколу №31 від 23 лютого 2026 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізації" та прийняте відповідне рішення із урахуванням наданої правової оцінки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

01.10.26