Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/23606/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/23606/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Майданника Дмитра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Майданника Дмитра Григоровича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 22.11.2021 по 13.11.2025, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років.

На момент початку воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позивач не досяг віку 25 років.

Позивач, маючи військове звання «старший солдат», належить до осіб рядового складу Збройних Сил України.

Позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, за що одержував додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень пропорційно дням участі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зазначене також підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 26.06.2023 № 3231. Позивач є учасником бойових дій.

Позивач не має випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Таким чином, на думку представника позивача, позивач має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену абзацом другим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153. Всупереч цьому відповідач не нарахував та не виплатив позивачу зазначену винагороду, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Представник позивача вказує, що виплата винагороди не потребує попереднього ініціювання з боку військовослужбовця шляхом подання рапорту, а обов`язок організувати таку виплату покладено на командирів військових частин. Станом на дату видання Окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд позивач проходив службу у відповідача, а отже саме відповідач є належним відповідачем у справі.

Позивач вважає, що відмова у виплаті винагороди з підстав укладення контракту до введення воєнного стану має ознаки порушення принципів правової рівності та недискримінації.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

14.08.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що 13.11.2025 позивач не був звільнений з військової служби, а був виключений зі списків особового складу відповідача у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 , до списків особового складу якої зарахований 14.11.2025.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду:

- відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів;

- довідку про проходження служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 ;

- рапорт позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень;

- копію контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

- інформацію щодо періодів участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, які враховуються для визначення підстав призначення винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

- інформацію про відсутність (наявність) випадків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився станом на 13.02.2025.

15.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі, оскільки 22.11.2021 уклав контракт на проходження військової служби, а тому виплата йому такої винагороди не передбачена умовами постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Крім того, відповідач вказує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 № 8578 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини, за даним фактом відкрито кримінальне провадження № 62025170040021699 від 15.12.2025, досудове розслідування у якому здійснюється Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві.

Також відповідач зазначає, що 13.11.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 325 позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з переведенням до військової частини НОМЕР_3 , куди направлено його особову справу, у зв`язку з чим відповідач не має можливості надати послужний список позивача та копію контракту про проходження військової служби.

До відзиву відповідачем додано витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2021 № 340 та від 13.11.2025 № 325, довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 02.09.2026 № 296, копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 № 8578 та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Розглянувши надані докази, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим 10.11.2014 Софіївським РС ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.

Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 позивач у 2018-2019 роках проходив строкову військову службу, 22.10.2019 звільнений в запас.

22.11.2021 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 та позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 (три) роки, який згідно з пунктом 11 набирає чинності з 22.11.2021. Пунктом 8 контракту визначено, що контракт укладено під час дії особливого періоду.

Відповідно до пункту 11.2 контракту строк його дії продовжено на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2021 № 340 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду номера обслуги 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, який уклав контракт на 3 (три) роки, з 22.11.2021 зараховано до списків особового складу частини.

Таким чином, на момент укладення контракту (22.11.2021) позивачу виповнилося 23 роки, а на момент введення воєнного стану в Україні (24.02.2022) – 24 роки.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 № 3232 позивач у період з 04.12.2021 по 24.01.2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2023 № 3231 позивач у періоди з 22.04.2022 по 16.06.2022, з 11.08.2022 по 23.08.2022, з 23.08.2022 по 01.11.2022, з 27.11.2022 по 05.12.2022, з 05.12.2022 по 07.02.2023, з 15.02.2023 по 27.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02.09.2026 № 296 про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, наданої відповідачем, старший солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди з 05.04.2022 по 11.04.2022, з 22.04.2022 по 16.06.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в Донецькій області, Слов`янський район, н.п. Крестище; з 13.08.2022 по 19.08.2022, з 23.08.2022 по 15.11.2022 – перебуваючи в Херсонській області, Бериславський район, Великоолександрівська СГ, н.п. Нововасилівка; з 05.12.2022 по 07.02.2023, з 15.02.2023 по 31.03.2023, з 02.04.2023 по 24.05.2023, з 22.08.2023 по 27.08.2023, з 13.09.2023 по 26.09.2023, з 01.10.2023 по 27.01.2024, з 01.02.2024 по 15.02.2024, з 06.03.2024 по 15.03.2024 – перебуваючи в Донецькій області, Бахмутський район, Часовоярська міська ТГ, м. Часів Яр; з 28.09.2024 по 10.10.2024, з 19.10.2024 по 31.10.2024 – перебуваючи в Сумській області, Юнаківська СТГ, н.п. Новеньке; з 01.11.2024 по 22.11.2024, з 11.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 13.02.2025 – перебуваючи в Сумській області, н.п. Осоївка. Всього брав безпосередню участь в бойових діях 537 (п`ятсот тридцять сім) днів.

У пункті 2 зазначеної довідки відповідачем вказано, що станом на 13.11.2025 за старшим солдатом ОСОБА_1 випадків притягнення до кримінальної відповідальності: обліковано 1 СЗЧ з 08.10.2025, наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 8578 від 21.10.2025; випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано; дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: «Догана», наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1327 від 04.02.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.10.2025 № 8578 «Про результати проведення службового розслідування» встановлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 на військовій службі без поважних причин з 08.10.2025, вирішено, зокрема, виплатити премію в розмірі нуль відсотків та не виплачувати додаткову винагороду за жовтень 2025 року, призупинити виплату грошового забезпечення з 08.10.2025, а також направити матеріали службового розслідування до Державного бюро розслідувань та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у зв`язку з можливою наявністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.12.2025 внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 62025170040021699 з правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України. Відомості про повідомлення будь-якій особі про підозру у витязі відсутні.

Відповідно до повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 20.04.2026 ФОВА-006060372 станом на 20.04.2026 відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.11.2025 № 325 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.11.2025 № 1529-РС на посаду майстра-номера обслуги самохідного артилерійського розрахунку самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , з 13.11.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі зазначено, що період самовільного залишення військової частини з 08.10.2025 по 28.10.2025 не враховується до вислуги років.

Згідно із записами у військовому квитку позивача 14.11.2025 його зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) військова частина НОМЕР_3 є страхувальником позивача з листопада 2025 року.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 (додаток 2 до доручення), підписаної ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 та начальником служби – головним бухгалтером майором ОСОБА_4 , старший солдат ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень або у розмірі, пропорційному часу проходження військової служби, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 у військовій частині НОМЕР_1 не отримував.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати зазначеної винагороди, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, а також інші види.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 23 Закону № 2232-ХІІ для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, для осіб рядового складу встановлюється строк військової служби в календарному обчисленні 3 роки.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова КМУ № 153).

Ця постанова набрала чинності з 13.02.2025. Надалі до неї вносилися зміни постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942.

Відповідно до пункту 1 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ № 153, метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови КМУ № 153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови КМУ № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови КМУ № 153).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 4 Постанови КМУ № 153 військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту, у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 пункт 4 Постанови КМУ № 153 доповнено абзацами шостим - дев`ятим, згідно з якими виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива за умови дотримання встановлених Постановою КМУ № 153 вимог:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- проходить військову службу;

- брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій;

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025);

- відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності, а також двох або більше випадків притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Як встановлено судом, позивач є особою рядового складу Збройних Сил України (старший солдат), станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153 (13.02.2025) проходив військову службу у відповідача, продовжує проходити військову службу і на час розгляду справи (у військовій частині НОМЕР_3 ).

Факт безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій загальною тривалістю 537 днів у період з 05.04.2022 по 13.02.2025, тобто строком, що за сукупністю значно перевищує шість місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153, підтверджується довідкою самого відповідача від 02.09.2026 № 296 та відповідачем не заперечується.

Спір між сторонами виник щодо того, чи відповідає позивач умові щодо прийняття на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, а також щодо того, чи є перешкодою для виплати винагороди обставини, пов`язані із самовільним залишенням позивачем військової частини у жовтні 2025 року.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не має права на винагороду у зв`язку з укладенням контракту до введення воєнного стану, суд зазначає таке.

Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу укладено позивачем 22.11.2021 у віці 23 років строком на три роки, тобто до 22.11.2024. Станом на 24.02.2022 позивачу не виповнилося 25 років, він проходив військову службу за контрактом та з перших місяців повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України безпосередньо брав участь у бойових діях.

Строк контракту позивача закінчився під час дії воєнного стану, і відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ та пункту 11.2 контракту строк його дії продовжено на період дії воєнного стану до оголошення демобілізації. Отже, проходження позивачем військової служби у період воєнного стану ґрунтується на волевиявленні позивача та рішенні держави про продовження такої служби саме у зв`язку з воєнним станом.

Суд зауважує, що Постанова КМУ № 153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності укладення контракту саме вперше або щодо кількості укладених контрактів, за умови дотримання інших, передбачених Постановою умов.

Більше того, доповнивши пункт 4 Постанови КМУ № 153 абзацами шостим - дев`ятим, Кабінет Міністрів України підтвердив, що право на винагороду не обмежується особами, які вперше вступили на військову службу після 24.02.2022, та поширюється, зокрема, на осіб, які до цього проходили строкову військову службу, а також на військовослужбовців, які вже проходили військову службу та були атестовані (переатестовані) до присвоєння офіцерського звання. Тобто сам по собі факт проходження особою військової служби до введення воєнного стану не є підставою для позбавлення її права на винагороду.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо:

1. продовження контракту (військової служби) у період воєнного стану;

2. врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Метою прийняття Постанови КМУ № 153 є підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби під час воєнного стану, а винагорода, передбачена пунктом 4 цієї Постанови, за своєю назвою та змістом є винагородою саме за тривалість проходження служби в бойових умовах молодими військовослужбовцями.

Позивач, який у віці до 25 років перебував на військовій службі за контрактом станом на момент введення воєнного стану, не звільнився з військової служби, а продовжив її проходження в умовах воєнного стану та понад 17 місяців сумарно брав безпосередню участь у бойових діях, перебуває в аналогічному становищі з військовослужбовцями, які у тому самому віці уклали контракт після 24.02.2022, а обсяг виконаних ним в інтересах оборони держави обов`язків є не меншим.

Тлумачення пункту 4 Постанови КМУ № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року у віці до 25 років вже перебували на військовій службі за контрактом та продовжили її проходження під час воєнного стану.

Частинами першою та другою статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004 зазначив, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено правомірної, об`єктивної та обґрунтованої мети, яка б виправдовувала позбавлення права на винагороду військовослужбовця, що у віці до 25 років проходив військову службу за контрактом на момент введення воєнного стану та продовжив її в бойових умовах, порівняно з військовослужбовцем того самого віку, який уклав контракт після 24.02.2022.

Довільне трактування норм Постанови КМУ № 153 суперечить принципу верховенства права, закріпленому в статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи «у вагомих сумнівах - на користь людини».

З огляду на викладене, беручи до уваги, що позивач у віці до 25 років проходив військову службу за контрактом на момент введення воєнного стану, продовжив проходження військової служби у період дії воєнного стану та проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153, суд дійшов висновку, що позивач в частині умов щодо віку, прийняття на військову службу та проходження військової служби у період дії воєнного стану підпадає під дію пункту 4 Постанови КМУ № 153, а відповідні доводи відповідача є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної та кримінальної відповідальності, суд зазначає таке.

Абзацом другим пункту 4 Постанови КМУ № 153 визначено, що умови набуття права на винагороду (прийняття або призов на військову службу, строк безпосередньої участі у бойових діях) оцінюються станом на дату набрання чинності цією постановою, тобто станом на 13.02.2025. Саме на цю дату у військовослужбовця, який відповідає визначеним умовам, виникає право на одноразову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, яка за своєю правовою природою є винагородою за вже виконані до цієї дати завдання.

Відповідно, обставини, передбачені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови КМУ № 153, за наявності яких винагорода не виплачується, також підлягають оцінці за період до дати набрання чинності Постановою КМУ № 153. Зазначене узгоджується і з формою довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, а також зі змістом ухвали суду від 24.08.2026, якою відповідача зобов`язано надати відповідну інформацію саме станом на 13.02.2025.

Згідно з частиною другою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, події, що відбулися після виникнення у військовослужбовця права на винагороду, не можуть бути підставою для позбавлення його такого права, якщо інше прямо не передбачено нормативно-правовим актом.

Як установлено судом, станом на 13.02.2025 за позивачем обліковувалося одне дисциплінарне стягнення «Догана», накладене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 № 1327. Випадків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень не обліковано.

Абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ № 153 пов`язує невиплату винагороди з притягненням військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності на підставі письмового наказу два або більше разів. Аналогічний підхід закладено і в абзаці другому пункту 21 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 153, яким систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту визнано випадки, коли він притягувався до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни. Одне дисциплінарне стягнення, строк дії якого не закінчився, не є підставою для відмови у виплаті винагороди.

Самовільне залишення позивачем військової частини мало місце у період з 08.10.2025 по 28.10.2025, тобто після набрання чинності Постановою КМУ № 153 та виникнення у позивача права на винагороду, а тому не може бути підставою для відмови у її виплаті.

Крім того, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 № 8578 є наказом про результати проведення службового розслідування, яким визначено наслідки відсутності позивача на службі щодо виплати премії, додаткової винагороди та грошового забезпечення, а також вирішено направити матеріали до органів досудового розслідування. Накладення на позивача дисциплінарного стягнення зазначеним наказом не передбачено.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження № 62025170040021699 суд враховує, що згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Внесення 15.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, не свідчить про притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Доказів повідомлення позивачу про підозру відповідачем не надано, а відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 20.04.2026 відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності відсутні.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, як і самовільне залишення військової частини, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відбулося після 13.02.2025.

Отже, станом на 13.02.2025 позивач не притягувався до кримінальної відповідальності, два або більше разів не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, а тому підстави, передбачені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови КМУ № 153, для невиплати позивачу винагороди відсутні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача суд зазначає таке.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає в неприйнятті рішення чи невчиненні дій, які він зобов`язаний був прийняти (вчинити) відповідно до закону, за наявності правових підстав та юридичних фактів, що зумовлюють такий обов`язок.

Станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153 (13.02.2025) і до 13.11.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у складі якої брав безпосередню участь у бойових діях. Відомості про періоди такої участі, вік позивача, дату укладення та продовження його контракту, а також відомості про наявність (відсутність) випадків притягнення до відповідальності перебували у розпорядженні відповідача.

Постанова КМУ № 153 не ставить право на отримання винагороди в залежність від подання військовослужбовцем рапорту про її виплату. Разом з тим відповідач, володіючи всіма відомостями, необхідними для вирішення питання про виплату позивачу винагороди, її нарахування та виплату не здійснив, що підтверджується довідкою відповідача (додаток 2 до доручення) та відповідачем не заперечується. Відповідач у відзиві не посилається на відсутність у нього повноважень чи обов`язку здійснити таку виплату, а заперечує саме право позивача на винагороду з підстав, які визнані судом необґрунтованими.

Виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з переміщенням до іншої військової частини не звільняє відповідача від обов`язку виплатити позивачу винагороду, право на яку виникло у період проходження ним служби у відповідача.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови КМУ № 153, є протиправною.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою КМУ № 153, то вказана позовна вимога є похідною від попередньої.

В ході судового розгляду справи підтверджено право позивача на отримання вищезазначеної одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн гривень, позивачем дотримано всі умови, передбачені Постановою КМУ № 153. Відтак, зазначена позовна вимога також належить до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення повністю.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не понесено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Майданника Дмитра Григоровича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.О. Свергун