Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/23863/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/23863/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

07.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 16 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати військову частина НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 16 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 ««Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 16.04.2022, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 16 квітня 2022 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2022 року,01 січня 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом.

Листом від 08 червня 2026 року відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.

З посиланням на порушення відповідачем норм статті 43 Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: інформацію щодо періоду проходження ОСОБА_1 служби у військовій частині НОМЕР_2 ; довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з зазначенням усіх складових, що мають постійний та разовий характер, та належним чином засвідчені копії первинних документів, на підставі яких сформовану таку довідку (архівні відомості, картки особового рахунку тощо); всі документи, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішень, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Ухвалою суду від 17.09.2026 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 у семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд»: відомості щодо виконання ним передбаченого статтею 110 КЗпП України обов`язку щодо ОСОБА_1 (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення, які мають постійний та разовий характер, за кожен місяць зазначеного періоду з 19.07.2022 по 31.12.2022, запропоновано позивачу та його представнику у у семиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд»: письмові пояснення щодо заявленого військовою частиною НОМЕР_1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 25.09.2026 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду у справі за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Ухвалою суду від 25.09.2026 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд» довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з зазначенням усіх складових, що мають постійний та разовий характер, та належним чином засвідчені копії первинних документів, на підставі яких сформовану таку довідку (архівні відомості, картки особового рахунку тощо), та /або інформацію про нараховані та виплачені ОСОБА_1 у період з 16.04.2022 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Ухвалою суду від 25.09.2026 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему «Електронний суд» довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 з зазначенням усіх складових, що мають постійний та разовий характер, та належним чином засвідчені копії первинних документів, на підставі яких сформовану таку довідку (архівні відомості, картки особового рахунку тощо), та /або інформацію про нараховані та виплачені ОСОБА_1 у період з 16.04.2022 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

24.08.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих їй підрозділах і отримував грошове забезпечення у визначеному діючим законодавством розмірі.

Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі Постанова №103), пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, зміст приміток до Додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704 не приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж Постанови, тобто такими передбачено використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Проте, неприведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 постанови № 740 у первісній редакції, яка зазначена вище, зокрема і щодо 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Отже, після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 зміст пункту 4 постанови № 704 суперечить приписам пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774, а тому цей пункт не може бути застосований при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців. Застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, є безпідставними, оскільки, Постанова КМУ № 704 не містить норми права в такій редакції.

Також, необхідно врахувати висновки Верховного Суду викладені в постановах від 11 лютого 2021 року справі №200/3757/20-а та справі №240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103 та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, які полягають у тому, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.

З урахуванням вищезазначеного, згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Така позиція висловлена Верховним Судом і в ухвалі від 02.12.2021 за результатами розгляду касаційної скарги на рішення у справі №520/4196/21 предметом розгляду у якій є подібні правовідносини.

Вперше збільшення розміру прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців відбулося у 2020 році, а далі залишалося незмінним. У 2021-2023 роках не відбулось підвищення розміру грошового забезпечення за рахунок використання для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 через його збільшення на відповідний рік.

Отже, починаючи з 01.01.2021 року розрахункова величина, що застосовується для визначення посадових окладів осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, становить 2102 гривні, тобто є незмінною. При цьому, до спеціальних законів, як то передбачено Законами про бюджет, слід відносити і Закон № 2262-ХІІ, яким, врегульовано грошове забезпечення військовослужбовців, оскільки Закони, якими затверджено Державний бюджет України на відповідні роки, не містять будь-яких виключень щодо спеціальних законів, на які не розповсюджуються положення щодо визначеної сталої величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні посадових окладів.

Таким чином, позивач не має право на перерахунок грошового забезпечення та інших виплат виходячи із такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.

Грошове забезпечення (в тому числі посадовий оклад та оклад за військове звання) та одноразові види грошового забезпечення виплачувались Позивачу військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги заявника є необґрунтованими та не можуть підлягати задоволенню.

Військова частина НОМЕР_1 вважає, що не належать задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, оскільки станом на день розгляду справи дані кошти ще не нараховані та не виплачені, оскільки є предметом спору, а тому у суду відсутні підстави вважати, що під час їх можливої виплати буде порушено право позивача на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.09.2026 військовою частиною НОМЕР_1 надано пояснення, згідно із якими у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, особливостями проходження військової служби та постійною зміною місця дислокації військової частини зазначений період з 19.07.2022 по 31.12.2022 позивачу не надавалися розрахункові листки, довідки, відомості чи інші документи, які б містили детальну інформацію про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення за кожен місяць із розшифровкою за видами виплат, у тому числі із зазначенням сум, що мали постійний та разовий характер.

30.09.2026 відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2026 надано витребувані докази та додаткові пояснення, в яких зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань не є обов`язковою виплатою грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно з пунктом 33 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зазначена допомога є одноразовою виплатою, яка надається за рішенням командира (начальника) військової частини в межах фонду грошового забезпечення. У зв`язку з цим її виплата не має обов`язкового характеру. Позивачу у 2023 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалася та не виплачувалася.

Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 16.04.2022 по 24.02.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_4 , картки платника податків, військового квитка серії НОМЕР_5 , витягом з Реєстру територіальної громади від 13.08.2025 № 2025/011481288, витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2022 № 91, від 24.02.2024 № 49.

Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 20.07.2025 № 202 солдата ОСОБА_1 , колишнього солдата резерву 56 запасної роти військової частини НОМЕР_6 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_6 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 21.06.2025 № 107-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 20.07.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Листом від 08.06.2026 № 225/56/893 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь на адвокатський запит адвоката Єрьоміної В.А. від 01.06.2026, зазначивши, що акти Кабінету Міністрів України як головний розробник Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та Головний розпорядний не вніс зміни до вищезазначеної Постанови щодо перерахунку посадових окладів та окладів за військові звання до додатків 1 (з примітками) та 14 (з примітками), тому немає підстав для перерахунку посадових окладів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань/інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення/одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначеного шляхом /множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, Наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 26 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам", а саме розділ 2 пункт 1: ІІ. Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками /, 12 ї 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"(зі змінами) (далі - постанова № 704), залишається на сьогодні без змін.

Довідками про нарахування та утримання грошового забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023 підтверджується, що розміри посадового окладу та окладу за військовим звання позивача за спірний період були визначені військовою частиною НОМЕР_1 із врахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 1762 грн.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 № 225/56/2130/3фс ОСОБА_1 у 2022 році нарахована та виплачена допомога на оздоровлення у 2022 році – 13202, 30 грн, у 2023 році – 20760,50 грн.

Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2026 № 225/56/2130/фс підтверджується, що допомога для вирішення соціально – побутових питань нарахована і виплачена ОСОБА_1 у 2022 році в розмірі 13202,30 грн.

Також картками особового рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік була нарахована та виплачена у листопаді 2022 року (за жовтень 2022 року) в сумі 13202,30 грн, у лютому 2023 року (за січень 2023 року) в сумі 20760,50 грн,

Спірним у цій справі є правомірність обчислення у спірний період посадового окладу позивача та окладу за військове звання, і як наслідок нарахування та виплата інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, обчислених відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови № 103, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 гривні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що “служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо”.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.

Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”

Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін - розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період військова частина НОМЕР_1 при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувалася Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.

Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.

При визначенні періоду, в якому позивачу неправильно обчислювали та виплачували грошове забезпечення, суд враховує таке.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022, 2023 роки не містить.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року – набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік” з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі - 2684 гривні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» визначено внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

3. Установити, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Суд зазначає, що постанова КМУ від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.

Тобто, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачав застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Підсумовуючи викладене вище, правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, змінились саме після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Таким чином, позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 16.04.2022 по 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року.

При цьому, відповідач має здійснити перерахунок всіх надбавок, доплат, премій, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за період з 16.04.2022 по 19.05.2023, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок премій, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Згідно із пунктом 1 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Наданими відповідачем довідками та карткою особового рахунку військовослужбовця підтверджується, що протягом спірного періоду з 16.04.2022 по 19.05.2023 ОСОБА_1 нарахована на виплачена допомога на оздоровлення за 2022, 2023 роки, допомога для вирішення соціально – побутових питань за 2022 рік.

Тобто, оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань залежить від розміру місячного грошового забезпечення, відповідач повинен здійснити їх перерахунок, а саме перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально –побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, з застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.

Суд вважає за можливе застосувати наведену практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу перерахунку грошового забезпечення позивача в цілому.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, надбавок, доплат, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виплачених за період з 16.04.2022 по 19.05.2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду без заявлення окремого клопотання, суд зазначає, що в ухвалі від 09.01.2025 судом вирішено це питання, зазначено, що з урахуванням продовження строків звернення до суду на період дії карантину, а також правових позицій Конституційного Суду України, строк звернення позивача до суду з позовними вимогами за період з 29 липня 2022 року по 19 травня 2023 року не пропущено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач від сплати судового збору звільнений, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.04.2022 по 19.05.2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, надбавок, доплат, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виплачених за період з 16.04.2022 по 19.05.2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська