Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/12398/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/12398/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №434, про результати службового розслідування щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 ;

- визнати протиправними висновки акта службового розслідування від 31 січня 2026 року, складеного за результатами проведення службового розслідування щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що службовим розслідуванням не встановлено причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність неправомірних дій позивача. Також, позивач вказує, що службовим розслідуванням не було встановлено причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування та виконанням позивачем обов`язків військової служби, вини позивача.

Тобто, позивач зауважив на тому, що матеріали службового розслідування не містять доказів того, що він самостійно нараховував собі додаткову винагороду; видавав накази про виплату додаткової винагороди; формував фінансові документи; мав доступ до механізму нарахування та виплати грошового забезпечення; подавав рапорти з неправдивими відомостями про себе; підписував документи, які безпосередньо стали підставою для нарахування йому спірних сум; вчиняв умисні дії, спрямовані на незаконне отримання коштів.

13.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.06.2026 року Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що під час службового розслідування встановлено факт, що позивач вступив в попередню змову з командиром 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_3 та тимчасово виконуючим обов`язки командира батальйону безпілотних систем лейтенантом ОСОБА_4 , в наслідок чого в накази про виплату ДГВ вносились фактично викривленні звітні дані, спрямовані на отримання неправомірної вигоди (додаткової грошової винагороди) у розмірі 1 937 440, 38 грн., які підлягають поверненню до державного бюджету.

03.06.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є діючим військовослужбовцем і проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_4 .

В період з 19.06.2024 року по 28.12.2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом від 28.12.2025 року №370 командира Військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.11.2025 року №5944 призначено службове розслідування, згідно телеграми Слідчого управління Національної поліції в Донецькій області від 19.11.2025 №2069/4686-в, за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди з розрахунку 30000, 100000, командиру 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів командиру екіпажу безпілотних літальних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 , солдату ОСОБА_5 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.12.2025 року №5424 продовжено строк призначеного службового розслідування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.01.2026 року №103 перенесено строки призначеного службового розслідування.

27.01.2026 року складено Акт службового розслідування.

Зі змісту Акту службового розслідування вбачається, що відповідно до запиту Слідчого управління Національної поліції у Донецькій області від 17.11.2025 №13408/2025, встановлено, що Слідчим управлінням Національної поліції в Донецькій області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42025052210001594 від 02.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Також зі змісту Акту службового розслідування вбачається, що згідно довідки про нарахування додаткової винагороди молодшого сержанта ОСОБА_6 , встановлено суму нарахованої додаткової винагороди за період з червня 2024 року по липень 2025 року даному військовослужбовцю в розмірі 1 383 886,33 гривень (один мільйон триста вісімдесят три тисчі вісімсот вісімдесят шість гривень 33 копійки).

Згідно довідки про нарахування додаткової винагороди, молодшим сержантом ОСОБА_7 підлягає поверненню (з врахуванням податків) сума в розмірі 1 937 440,86 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок гривень 86 копійок). На депонованому рахунку вказаного військовослужбовця наявні кошти у сумі 69 229,45 гривень (шістдесят дев`ять тисяч двісті двадцять дев`ять гривень 45 копійок).

Таким чином, в ході проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_8 , займаючи посаду оператора 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 , вступивши в попередню змову з заступником командира 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом ОСОБА_9 , з командиром 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_2 молодшим лейтенантом ОСОБА_3 та тимчасово виконуючим обов`язки командира батальйону безпілотних систем лейтенантом ОСОБА_10 , з метою привласнення державного майна у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, вчинив дії, спрямовані на отримання неправомірної вигоди у розмірі 1 937 440,86 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок гривень 86 копійок), які підлягають поверненню до державного бюджету.

Вказані висновки зроблені на підставі письмових пояснень військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 року №434 «Про результати службового розслідування», за вчинення дій, які призвели до незаконного отримання державних коштів у вигляді додаткової грошової допомоги та нанесення державі матеріальної шкоди (з врахуванням податків) у розмірі 1 937 440,86 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок гривень 86 копійок), грубе та умисне порушення вимог наступних нормативно-правових актів: абзаци 1, 2 статті 17, статтю 65 Конституції України; абзаци 2, 4 статті 11, статті 12, статті 14, статті 16, абзацу 1 статті 49, статті 125, статті 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; абзацу 2 статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто солдата ОСОБА_6 до повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», вирішено стягнути з молодшого сержанта ОСОБА_6 суму переплати з урахуванням податків в розмірі 1937 440,86 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок гривень 86 копійок).

Суму у розмірі 1 937 440,86 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок гривень 86 копійок), занесено до Книги обліку грошових стягнень і нарахувань та облікувати за молодшим сержантом ОСОБА_11 .

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» суму в розмірі 1 868 211,41 гривень (один мільйон вісімсот шістдесят вісім тисяч двісті одинадцять гривень 41 копійка) вирішено стягувати щомісяця із грошового забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_6 в розмірі до 20 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», матеріали службового розслідування надіслано за новим місцем служби молодшого сержанта ОСОБА_6 військової частини НОМЕР_5 .

30.04.2026 року засобами електронного поштового відправлення "СЕДО", позивачу надійшли матеріали службового розслідування, затверджені командиром військової частини НОМЕР_2 щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 .

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №434 та висновки акта службового розслідування від 31 січня 2026 року протиправними, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі також Закон №160-IX), порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

Порядок проведення службового розслідування в ЗС України регламентовано Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом від 21 листопада 2017 року № 608 Міністерства оборони України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі також Порядок № 608).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі також Дисциплінарний статут, Закон № 551-XIV).

Як встановив суд, службове розслідування оформлено актом службового розслідування.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІV цього ж Порядку особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Пунктом 3 Розділу IV Порядку № 608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Разом з тим, як видно в матеріалах службового розслідування наявні накази командира військової частини НОМЕР_2 щодо призначення та проведення службового розслідування; акт службового розслідування, копія листа та запиту слідчого; пояснення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ; копії наказів Головнокомандувача «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» за період з лютого 2024 року по жовтень 2025 року; копії витягів рапортів на отримання додаткової грошової винагороди; витяги з наказів про призначення додаткової грошової винагороди; довідка про доходи молодшого сержанта ОСОБА_12 .

Водночас, матеріали службового розслідування не містять доказів того, що ОСОБА_1 був ознайомлений із наказами командира військової частини НОМЕР_2 щодо призначення та проведення службового розслідування. В матеріалах службового розслідування відсутні будь-які пояснення ОСОБА_1 щодо обставин стосовно причин призначення службового розслідування; відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 запропоновано дати відповідні письмові пояснення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було доведено до відома позивача обставин та підстави проведення службового розслідування, обставин призначення службового розслідування, а також не ознайомлено позивача про його права та обов`язками під час проведення службового розслідування.

Більш того, як встановлено судом, лише 30.04.2026 року засобами електронного поштового відправлення ("СЕДО") позивачу надійшли матеріали службового розслідування.

Суд наголошує, що ознайомлення особи, щодо якої проводиться службове розслідування з його правами та обов`язками є гарантією дотримання права на захист, об`єктивності, неупередженості проведення службового розслідування та обґрунтованості його висновків.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення є порушеннями процедури проведення службового розслідування, а також у сукупності з іншими обставинами, встановленими судом, - такими, що вплинули на законність спірного наказу.

Щодо суті встановлених у спірному акті службового розслідування порушень, суд зазначає про таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

На виконання пункту 13 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульована розділом XXXIV Порядку № 260.

Так, згідно з пунктом 2 вказаного розділу (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

На виконання пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. (пункт 9 розділу XXXIV)

Тобто, за змістом вказаних норм, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, виплачується військовослужбовцям у встановлених розмірах за виконання конкретних завдань, перелік яких наведений у пункті 2 розділу XXXIV. Підставою для виплати такої винагороди є наказ, який приймається у разі підтвердження участі військовослужбовця у виконанні відповідних завдань встановленими документами.

У цій справі, доводячи правомірність оскаржуваного наказу, військова частина вказує на те, що позивач безпідставно отримав додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, оскільки поясненнями інших військовослужбовців даної військової частини не підтверджується участь позивача у бойових діях.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано акт службового розслідування, проведений військовою частиною.

Як вбачається зі змісту акту службового розслідування, встановлено факт виплати деяким військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.

Як вже встановлювалося судом в матеріалах службового розслідування наявні накази командира військової частини НОМЕР_2 щодо призначення та проведення службового розслідування; акт службового розслідування, копія листа та запиту слідчого; пояснення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ; копії наказів Головнокомандувача «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» за період з лютого 2024 року по жовтень 2025 року; копії витягів рапортів на отримання додаткової грошової винагороди; витяги з наказів про призначення додаткової грошової винагороди; довідка про доходи молодшого сержанта ОСОБА_12 .

Отже, з матеріалів службового розслідування вбачається наявність відповідних рапортів із посиланням на бойові розпорядження щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Суд акцентує увагу, що зміст та висновки акту службового розслідування ґрунтуються виключно на письмових поясненнях військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 .

Однак, акт службового розслідування не містить відповідної оцінки іншим фактам і доказам, які також є частиною матеріалів службового розслідування.

Означене, на переконання суду, не може свідчити про об`єктивність та обґрунтованість висновків службового розслідування, з огляду на ненадання посадовими особами відповідача належної оцінки всім обставинам, а саме, з огляду на наявність рапортів із посиланням на бойові розпорядження щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

Окрім того, суд вказує, що саме наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 року №434 «Про результати службового розслідування», зокрема, вирішено стягнути з молодшого сержанта ОСОБА_6 суму переплати з урахуванням податків в розмірі 1 937 440,86 гривень (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок гривень 86 копійок).

Суд повторно звертає увагу, що у період з саме у період з 19.06.2024 по 28.12.2025 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Тобто, суд вказує, що станом на дату винесення спірного наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №434 позивач вже продовжував проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 .

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на статтю 11 Закон №160-IX, якою визначено, що якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Відтак, згідно вказаної норми, виключно командир Військової частини НОМЕР_4 мав відповідне право щодо винесення відповідного наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.

А отже, суд доходить висновку, що командир Військової частини НОМЕР_2 не мав відповідних повноважень щодо прийняття наказу від 03.02.2026 №434, яким молодшого сержанта ОСОБА_2 притягунто до матеріальної відповідальності.

В той же час, відповідно до приписів статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Більш того, суд також акцентує увагу на тому, що вина або вчинення інших недобросовісних дій з боку позивача для отримання додаткової винагороди службовим розслідуванням не встановлена, накази про виплату цієї винагороди не скасовувались та на момент розгляду справи є чинними.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для утримання з позивача додаткової винагороди, невідповідність оскаржуваного наказу критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд звертає увагу і на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Суд зауважує, що службове розслідуванням - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення, є висновок службового розслідування.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Водночас, обов`язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Таким чином, правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним, а також дій щодо його складання і підписання, у зв`язку із чим такі позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2019 року в справі № 817/3305/15, від 02 жовтня 2019 року у справі № 821/2137/15-а та від 24 листопада 2020 року у справі № 360/902/19, від 30.03.2021 у справі № 420/3307/20.

А тому, враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання протиправними висновків акта службового розслідування від 31 січня 2026 року, складеного за результатами проведення службового розслідування щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, суд вказує, що інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2026 №434, про результати службового розслідування щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 .

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський