Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/11239/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/11239/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11239/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно не виплачує позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки вважає, що у нього наявні умови для її отримання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11239/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18.05.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди є відсутність безпосередньої участі позивача у бойових діях. Згідно довідки «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Проте згідно витягу з бойового розпорядження № БР 13 від 19.01.2024 року позивач у 2024 році виконував завдання з облаштування фортифікаційних споруд, за виконання якого виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 153 не передбачена.

25.05.2026 року позивачем до суду надані додаткові пояснення.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

21.11.2022 року позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту на посадах осіб рядового складу.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №121 позивач в період з 22.01.2024 по 25.07.2024 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних сил України від 17.01.2024 №561; бойове розпорядження ГА ДССТ № 51т від 18.01.2024; бойове розпорядження НОМЕР_2 окремої бригади № БР 13 від 19.01.2024; бойове розпорядження НОМЕР_3 окремого шляхо-відновлювального батальйону НОМЕР_2 окремої бригади № 5 дск від 19.01.2024; Журнал бойових дій НОМЕР_3 окремого шляхо-відновлювального батальйону НОМЕР_2 окремої бригади № 6 дек від 03.11.2023. Ця довідка с підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно наданого до відзиву на позовну заяву витягу із бойового розпорядження Командира військової частини НОМЕР_4 від 19.01.2024, відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.01.2024 № 561 (702/ЗПУ) та Бойового розпорядження Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 18.01.2024 № 51т вказано організувати та забезпечити передачу в оперативне підпорядкування командувачу ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ” ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 ” зведений підрозділ підтримки 72 ошвб для виконання завдання по облаштуванню фортифікаційного обладнання позицій та рубежів Сил оборони; 3.5 Командиру зведеного підрозділу підтримки 72 ошвб: організувати та забезпечити виконання інженерних завдань із облаштування.

24.09.2024 року ОСОБА_1 , під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_5 отримав МВТ. СГМ. ЗЧМТ. ВОСП лівого плеча. ВОСП обличчя. Розтрощення правого очного яблука з повною втратою внутрішніх оболонок. Багатоуламковий перелом нижньої стінки правої орбіти з пролабуванням кісткових фрагментів в просвіт синуса, сторонні тіла орбіти. Травматичний розрив барабанної перетинки перелому нижньої стінки правої орбіти багатоуламкового перелому медіальної стінки правого гайморового синуса, правобічного гемосинуса, металевого уламку правого гайморового синуса, множинних уламків м`яких тканин обличчя, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_6 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.10.2024 року.

Військова частина НОМЕР_1 листом № 33/89 від 17.03.2026 року представника позивача на заяву щодо виплати одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 "Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" повідомлено, що підстави для виплати такої додаткової винагороди відсутні.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 року повідомлено, що наказ про виплату ОСОБА_1 грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 не видавався.

Позивач вважаючи протиправною відмову щодо невиплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який діє на даний час.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Також абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац 3 пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вимоги пункту 3 Постанови №153, якими передбачено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу, суд приходить до висновку, що вказаною постановою обмежено перелік органів, прийняття на військову службу до яких, надає право на виплату одноразової грошової допомоги на підставі цієї постанови Кабінету Міністрів України.

В даному випадку, позивача прийнято на військову службу за контрактом від 21.11.2022 року до Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідно статті 1 Закону України «Про Державну спеціальну службу транспорту» Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту, будівництва нових та/або відновлення пошкоджених об`єктів єдиної транспортної системи України в інтересах оборони держави, об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення, а також об`єктів нерухомості та інфраструктури у сфері управління Міністерства оборони України.

Основними завданнями Державної спеціальної служби транспорту є: технічне прикриття, відбудова, встановлення загороджень на об`єктах єдиної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; капітальне будівництво, реконструкція об`єктів і споруд загальновійськового та спеціального призначення, у тому числі військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, а також об`єктів нерухомості та інфраструктури у сфері управління Міністерства оборони України; виявлення та/або очищення об`єктів та місцевості (водних акваторій) від вибухонебезпечних предметів; охорона та оборона об`єктів державного значення єдиної транспортної системи України; виконання інших завдань, пов`язаних із участю в обороні держави та забезпеченням ефективного функціонування єдиної транспортної системи України.

Відповідно статті 2 цього Закону, основними функціями Державної спеціальної служби транспорту є: організація і виконання завдань з технічного прикриття та будівництва об`єктів єдиної транспортної системи України в інтересах оборони держави; проведення робіт з будівництва нових та підвищення строків експлуатації і пропускної спроможності діючих об`єктів єдиної транспортної системи України; організація і виконання робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об`єктів нерухомості та інфраструктури у сфері управління Міністерства оборони України; організація і виконання робіт з будівництва та утримання військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд; участь у ліквідації наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха на об`єктах єдиної транспортної системи України, проведення в разі необхідності невідкладних робіт у небезпечних районах унаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного та екологічного характеру; проведення пошуку, ідентифікації, вилучення, знешкодження, підйому, транспортування та знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів на місцевості (у водних акваторіях) та об`єктах єдиної транспортної системи України; визначення районів на місцевості (у водних акваторіях) та об`єктів, що потребують проведення гуманітарного розмінування, маркування небезпечних ділянок, проведення очищення (розмінування) територій; забезпечення постійної готовності підрозділів Державної спеціальної служби транспорту до виконання покладених на них завдань; встановлення та утримання загороджень на найважливіших об`єктах єдиної транспортної системи України; наведення, будівництво, експлуатація і ремонт (реконструкція) наплавних мостів та естакад; забезпечення кібербезпеки інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем Державної спеціальної служби транспорту; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного та надзвичайного стану.

Отже, Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, має свої власні завдання та функції, до переліку яких не входить безпосередня участь в бойових діях.

В свою чергу, зі змісту пункту 3 Постанови №153 вбачається, що її положення розповсюджуються на військовослужбовців який прийняті на військову службу за контрактом виключно до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби.

Оскільки позивача було прийнято за контрактом до Державної спеціальної служби транспорту вимоги Постанови №153 на нього не розповсюджуються, що є самостійною підставою для відмови у позовні.

Також, суд уважає за необхідне зазначити, що обов`язковою умовою виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Чинне законодавство розмежовує безпосередню участь у бойових діях та участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови №153 юридично значущим є саме факт безпосередньої участі у бойових діях, а не лише перебування на території, де ведуться (або можуть вестися) бойові дії. Перебування у районі ведення бойових дій може бути пов`язане з виконанням різних завдань (охорона, забезпечення, матеріально-технічна підтримка, пожежна безпека тощо) і саме по собі не доводить участі особи у бойових зіткненнях, відбитті атак чи виконанні бойових завдань у складі сил і засобів, що ведуть бойові дії.

Таким чином, перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями. Для застосування абзацу другого пункту 4 Постанови №153 необхідне документальне підтвердження саме безпосередньої участі у бойових діях, а не тільки підтвердження дислокації або перебування у відповідному районі.

Довідка військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №121 видана для цілей підтвердження участі у заходах (зокрема для статусу УБД) і не є достатньою підставою для виплати 1 000 000 грн, при цьому позивач посилається на таку, як на доказ права на виплату 1 000 000 грн. Водночас довідка військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 року №121 за своєю метою та змістом слугує підтвердженням участі у заходах для оформлення відповідного статусу (учасника бойових дій) та не входить до переліку документів, які самі по собі є підставою для нарахування одноразової грошової винагороди 1 000 000 грн за Постановою №153.

Для виплати за Постановою №153 застосовується окрема процедура підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, зокрема шляхом оформлення довідки встановленого зразка (додаток 1 до Доручення №5601/уд) на підставі первинних документів.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій).

При цьому, як було зазначено вище, згідно абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі».

Абзацом четвертим пункту 4 Постанови №153 передбачено виняток із загального правила щодо необхідності шестимісячної безпосередньої участі у бойових діях. Такий виняток застосовується лише до військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях менш як шість місяців саме у зв`язку із наявністю захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), одержаного під час захисту Вітчизни, або перебуванням та звільненням з полону.

Однак сама лише наявність факту поранення не породжує права на спірну виплату.

Для застосування зазначеної норми необхідно встановити, що саме отримане під час захисту Вітчизни поранення стало тією обставиною, через яку військовослужбовець не набув шестимісячної безпосередньої участі у бойових діях.

Саме такий причинно-наслідковий зв`язок є юридичним фактом, з яким Постанова №153 пов`язує виникнення права на виплату винагороди.

Так з дослідженої судом довідки військової частини НОМЕР_6 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.10.2024 року вбачається, що 24.09.2024 року ОСОБА_1 , під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_5 отримав МВТ. СГМ. ЗЧМТ. ВОСП лівого плеча. ВОСП обличчя. Розтрощення правого очного яблука з повною втратою внутрішніх оболонок. Багатоуламковий перелом нижньої стінки правої орбіти з пролабуванням кісткових фрагментів в просвіт синуса, сторонні тіла орбіти. Травматичний розрив барабанної перетинки перелому нижньої стінки правої орбіти багатоуламкового перелому медіальної стінки правого гайморового синуса, правобічного гемосинуса, металевого уламку правого гайморового синуса, множинних уламків м`яких тканин обличчя.

Проте надана військовою частиною довідка у формі додатку №5, не може слугувати достатньою підставою для виплати додаткової винагороди, оскільки підтверджує обставини травми, в той час як виключно постанова (довідка) ВЛК підтверджує характер поранення та зв`язок такого поранення із захистом Батьківщини, а довідка про участь у бойових діях (Додаток 1 до Доручення № 5601/уд) підтверджує факт залучення до боїв.

Лише сукупність наведених документів дає підстави для встановлення права на виплату додаткової винагороди.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що позивач не відповідає критеріям за якими передбачено виплату грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська