Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/25259/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/25259/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Сергієнка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Сергієнка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт від 08.06.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 08 червня 2026 року до Військової частини НОМЕР_1 за допомогою поштових послуг АТ “Укрпошта” було скеровано рапорт від 08.06.2026 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Рапорт від 08.06.2026 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, тобто “не по команді”, але слід зауважити, що чинне законодавство не містить заборони щодо направлення рапорту засобами поштового зв`язку, а така обставина не виключає обов`язок посадової особи, якій в порядку підпорядкування подано рапорт, розглянути його, прийняти за ним рішення (передати його за належністю з відміткою про власне клопотання з відповідного питання) та повідомити військовослужбовця про результати його розгляду.

Сторона позивача вважає, що військова частина НОМЕР_1 своєю бездіяльністю щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у повному обсязі порушує норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, Положень про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, створюючи перешкоди для забезпечення прав і свобод людини та громадянина України ОСОБА_1 .

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 № 107 солдат ОСОБА_1 , який на той момент перебував на посаді бухгалтера групи обліку та звітності військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 02.04.2025 самовільно залишив військову частину. Під час здійснення ранкової перевірки наявності особового складу фінансово-економічної служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 було зафіксовано відсутність даного військовослужбовця. На зв`язок не виходить. Його місцезнаходження невідоме. Він виключений з грошового та усіх видів забезпечення з 02.04.2025. В наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2025 № 126 також вказано, що солдат ОСОБА_1 з 18.04.2025 звільнений (якщо військовослужбовець самовільно залишив військову частину) з займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Станом на дату подання даного відзиву Позивач до військової частини НОМЕР_1 не повернувся, документи підтверджуючі поважність причин відсутності на військовій службі не надав. 29.06.2026 року засобами поштового зв`язку до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт Позивача від 08.06.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (вх. № 14-4/7450 від 29.06.2026 року). Зазначений паперовий рапорт з додатками (підтверджуючими документами) розглянутий командиром військової частини НОМЕР_1 з резолюцією: «Не погоджено. Начальнику юр. надати обґрунтовану відповідь». Також зазначений рапорт перевірений відповідальною посадовою особою юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , резолюція: «Підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_2 відсутні». Листом від 25.07.2026 року вих. № 14-10/14018 на рапорт Позивача надана обґрунтована відповідь. Зокрема, заначено, що на дату розгляду вказаного рапорту підстави для прийняття рішення про звільнення солдата ОСОБА_2 з військової служби за сімейними обставинами відсутні. При цьому, солдату ОСОБА_3 запропоновано повернутися до військової частини НОМЕР_1 та продовжити виконання обов`язків військової служби, а також зазначено, що у зв`язку з його відсутністю на військовій службі без поважних причин, дана відповідь буде направлена військовослужбовцю наявними засобами зв`язку для її належного доведення

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином. Крім того, у постанові від 08.07.2026 року по справі № 580/6020/22 Верховний Суд також виснував, що у публічно-правових відносинах, де одним із суб`єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необґрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи. Принцип правової визначеності передбачає не лише обов`язок своєчасного розгляду звернення, але й обов`язок інформування військовослужбовця про результати такого розгляду із належним обґрунтуванням рішення.

Відмова у задоволенні рапорту має бути обґрунтована посиланням на конкретні обставини, які стали підставою для такого рішення.

З врахуванням всіх наведених принципів, була оформлена відмова у задоволені рапорту (від 25.07.2026 року вих. № 14-10/14018) у зв`язку з його невідповідністю вимогам діючого законодавства. Зазначена відмова містить вичерпний перелік недоліків, з врахуванням яких командир військової частини НОМЕР_1 не погодив зазначений рапорт. Більш того, зазначена відмова єдиним можливим способом (поштовим зв`язком) була доведена до військовослужбовця у зв`язку з його відсутністю на військовій службі без поважних причин. Факт ознайомлення підтверджується долученням даного листа (відмови) Позивачем до своєї позовної заяви.

Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі по тексту Порядок № 531). Згідно п. 2 Розділу ІІІ зазначеного Порядку № 531, командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку. Як вже було зазначено, копія відповідного рапорту з резолюцією командира військової частини НОМЕР_1 додана до відзиву на позовну заяву.

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення (накладена резолюція). Подібний висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 року у справі № 280/7446/24.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .

У відповідності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2024 № 209 солдат ОСОБА_1 , солдат резерву взводу резерву солдатського складу роти резерву солдатського складу військової частини НОМЕР_3 призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.10.2024 № 725-рс на посаду радіотелефоніста лінійного наглядача 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 . Позивач з 01.11.2024 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк «солдат», ВОС 420641А/233.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 № 107 солдат ОСОБА_4 , який на той момент перебував на посаді бухгалтера групи обліку та звітності військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 02.04.2025 року самовільно залишив військову частину. Під час здійснення ранкової перевірки наявності особового складу фінансово-економічної служби в районі ППД в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області було зафіксовано відсутність даного військовослужбовця. На зв`язок не виходить. Його місцезнаходження невідоме. Виключений з грошового та усіх видів забезпечення з 02.04.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2025 № 126 солдат ОСОБА_1 з 18.04.2025 звільнений (якщо військовослужбовець самовільно залишив військову частину) з займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

08 червня 2026 року до Військової частини НОМЕР_1 за допомогою поштових послуг АТ «Укрпошта» було скеровано рапорт від 08.06.2026 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану).

В рапорті від 08.06.2026 позивач звертається до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби з підстав загибелі його близького родича – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , головного сержанта взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_5 , який відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» внаслідок отриманих поранень 03.01.2026 під час виконання бойового завдання. До рапорту додані копії документів: паспорту ОСОБА_1 , військового квитка ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про народження ОСОБА_5 , сповіщення сім`ї від 19.01.2026, витягу з наказу від 07.03.2026, лікарського свідоцтва про смерть.

На рапорті стоїть резолюція «не погоджено» та зазначено, що підстави для звільнення з військової служби відсутні.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.07.2026 № 14-10/14018 повідомила позивача про те, що згідно пп. 30 п. 5 Додатку 19 до Інструкції, з поданням про звільнення з військової служби за підставою: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, подаються:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

- копія свідоцтва про смерть особи;

- документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

В той же час, при розгляді рапорту солдата ОСОБА_2 та доданих до нього документів, виявлено ряд недоліків, а саме:

- рапорт від 08.06.2026 поданий військовослужбовцем не «по команді» (без погодження з прямими командирами військовослужбовця) безпосередньо командиру військової частини НОМЕР_1 ;

- всі додані до рапорту документи, які підтверджують підставу для звільнення, не завірені належним чином. Стосовно цього зазначили, що копії документів додані до рапорту про звільнення з військової служби повинні бути завірені належним чином та містити актуальну інформацію на день подання по команді рапорту (його реєстрації у діловодстві військової частини);

- в доданих до рапорту документах відсутня копія свідоцтва про смерть рідного брата солдата ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .

Як зазначено у листі станом на дату розгляду даного рапорту солдат ОСОБА_7 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 02.04.2025. Він знятий з грошового та інших видів забезпечення та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . За повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 № 03-19/4614 від 22.04.2025 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025170030008006 від 14.05.2025 за ознаками вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. Орган досудового розслідування - Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві. З врахуванням викладеного станом на дату розгляду даного рапорту, підстави для прийняття рішення про звільнення солдата ОСОБА_2 з військової служби по сімейним обставинам відсутні. Для вирішення питань зазначених в рапорті згідно вимог чинного законодавства, зокрема, щодо звільнення з військової служби та подання рапорту з додатками по команді безпосередньому командиру, просять повернутися до військової частини НОМЕР_1 та продовжити виконання обов`язків військової служби.

Позивач, вважаючи, що відповідач листом від 25.07.2026 № 14-10/14018 безпідставно відмовив йому у звільненні з військової служби, звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Приписами статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно із пп. Г п. 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Згідно із п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі - Інструкція №170), передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема, у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п. 2.2.5, 2.3.2 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40 (надалі також - Інструкція № 40), у військових частинах (установах) Збройних Сил України видаються, зокрема, накази командира (керівника) військової частини (установи) (по особовому складу) відповідно до номенклатури призначення.

Накази по особовому складу видаються з питань щодо, серед іншого, звільнення військовослужбовців з військової служби відповідно до номенклатури посад для призначення.

Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

За змістом статті 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно із частиною 2 статті 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.

Відповідно до п.2.1.6 Інструкції №40 рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з приписами п.3.1 Інструкції №40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах - це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року №531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за №1214/42559 (надалі також - Порядок №531).

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Відповідно до пунктів 1-6, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Згідно із пп. 30 п. 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, при поданні до звільнення з військової служби за підставами:

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану подаються:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

- копія свідоцтва про смерть особи;

- документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Як встановлено судом, 08.06.2026 позивач засобами поштового зв`язку подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

До рапорту позивачем було додано такі документи: копію паспорта ОСОБА_1 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про народження ОСОБА_5 , сповіщення сім`ї від 19.01.2026, витяг з наказу від 07.03.2026, лікарське свідоцтво про смерть.

Відповідач (командир військової частини), розглянув рапорт позивача, наклав на нього резолюцію «не погоджено» та зазначив, що підстави для звільнення з військової служби відсутні.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 25.07.2026 № 14-10/14018 повідомила позивача про те, що підстави для прийняття рішення про звільнення солдата ОСОБА_2 з військової служби за сімейними обставинами відсутні.

Разом з тим судом встановлено, що під час розгляду рапорту позивача та доданих до нього документів відповідачем було виявлено такі недоліки:

- рапорт від 08.06.2026 поданий військовослужбовцем не «по команді» (без погодження з прямими командирами військовослужбовця) безпосередньо командиру військової частини НОМЕР_1 ;

- копії документів, доданих до рапорту, не завірені належним чином.

Стосовно останнього зазначено, що копії документів, доданих до рапорту про звільнення з військової служби, повинні бути належним чином завірені та містити актуальну інформацію станом на день подання «по команді» рапорту, тобто після його реєстрації у діловодстві військової частини.

Крім того, до рапорту позивачем не було додано копії свідоцтва про смерть рідного брата позивача - ОСОБА_6 .

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Право військовослужбовця на звернення до прямого командира для вирішення питань службового чи особистого характеру кореспондується з обов`язком такого командира розглянути поданий рапорт.

Наслідком подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з військової служби є прийняття командиром наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця або відмова у задоволенні рапорту.

Судом встановлено, що згідно з пп. 30 п. 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено перелік документів, які подаються разом із рапортом про звільнення за підставами, зазначеними у рапорті, а саме:

документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження тощо), або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, або копія посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни;

копія свідоцтва про смерть особи;

документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.

Даний перелік документів є вичерпним та обов`язковим.

Відповідно до Порядку № 531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданої військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення питання по суті.

Під час розгляду рапорту позивача військовою частиною, крім зазначених вище недоліків, встановлено, що позивач не надав копії свідоцтва про смерть особи, що також вбачається безпосередньо зі змісту поданого ним рапорту.

Таким чином, оскільки підпунктом 30 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції визначено перелік документів, які подаються разом із рапортом про звільнення, такий перелік, зокрема, передбачає подання копії свідоцтва про смерть особи, а позивач разом із рапортом не надав копії свідоцтва про смерть рідного брата, суд доходить висновку, що відповідач мав правові підстави не погодити поданий позивачем рапорт про звільнення з військової служби.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви адвоката Сергієнка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова