Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/20457/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/20457/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

14.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 16.09.2022 року по 02.04.2026 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.09.2022 року по 02.04.2026 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період проходження військової служби із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, у зв`язку з чим належні йому суми грошового забезпечення та похідних від нього виплат були занижені. Позивач вважає, що розрахунок таких виплат мав здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20457/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 23.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини стосовно позивача допущено не було. Грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось відповідно до норм Постанови №704 виходячі із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у період з 16.09.2022 по 02.04.2026 у військовій частині НОМЕР_4 , яка перебувала у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується наказом від 02.04.2026 № 17-РС, даними військового квитка серія НОМЕР_5 .

01.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення. Відповідь відповідач не надав.

23.07.2026 відповідач надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини стосовно позивача допущено не було. Грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось відповідно до норм Постанови №704 виходячі із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне та грошове забезпечення.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною четвертою статті 9 зазначеного Закону грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Механізм визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 постанови №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається, зокрема, з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 постанови №704 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин до 20.05.2023, розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Разом із тим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 було викладено таким чином, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яка набрала законної сили, визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, яким, зокрема, вносилися відповідні зміни до пункту 4 постанови №704.

Після набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18 відновила дію редакція пункту 4 постанови №704, відповідно до якої розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Такий правовий висновок послідовно сформульований Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, в якій Суд зазначив, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому суд враховує положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту вищої юридичної сили застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У період з 16.09.2022 по 19.05.2023 включно відповідач при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача повинен був застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Як встановлено судом, відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, такі дії не відповідали вимогам пункту 4 постанови №704 у редакції, чинній у зазначений період.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо неналежного нарахування грошового забезпечення за період з 16.09.2022 по 20.05.2023 є обґрунтованими.

Разом з тим суд не може поширити наведений висновок на період з 20.05.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції.

Зазначена постанова №481 набрала чинності 20.05.2023. Починаючи з цієї дати пункт 4 постанови №704 передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на величину 1762 гривні.

З 20.05.2023 законодавець змінив нормативне регулювання порядку визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями, у зв`язку з чим підстави для застосування при їх обчисленні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відсутні.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2025 у справі №480/7154/24 Суд виходив із того, що з 20.05.2023, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481, грошове забезпечення військовослужбовців обчислюється на основі встановленої цією постановою сталої величини 1762 грн.

У постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24, суд звернув увагу на те, що пункт 2 постанови №481 у частині зміни пункту 4 постанови №704 не підлягає застосуванню в тій частині, у якій він суперечить закону про Державний бюджет України на відповідний рік, з огляду на принцип ієрархії нормативно-правових актів. Суд зазначив, що первісна редакція пункту 4 постанови №704 передбачала як розрахункову величину саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Наведений висновок Верховного Суду у справі №520/5814/24 стосувався правовідносин щодо визначення розміру грошового забезпечення для оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2024 року. З огляду на предмет та підстави заявленого у цій справі позову суд не вважає за можливе автоматично поширювати зазначений висновок на спірні правовідносини щодо фактично виплаченого військовослужбовцю грошового забезпечення за період після 20.05.2023.

При цьому суд враховує, що позивач оскаржує саме дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а не постанову Кабінету Міністрів України №481 як нормативно-правовий акт. За таких обставин суд виходить із чинного на відповідний період нормативного регулювання та правової позиції Верховного Суду, сформульованої безпосередньо щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям після 20.05.2023.

За період з 20.05.2023 по 02.04.2026 підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного відповідного календарного року, суд не встановив. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про перерахунок інших складових грошового забезпечення суд зазначає, що відповідно до пункту 2 постанови №704 грошове забезпечення складається, зокрема, з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У випадках, коли розмір відповідної виплати визначається із застосуванням посадового окладу або окладу за військовим званням, зміна зазначених складових грошового забезпечення має наслідком необхідність проведення відповідного перерахунку такої виплати.

З огляду на це вимоги позивача щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок, премій, компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні можуть бути задоволені лише в тій частині, в якій їх розмір безпосередньо залежить від складових грошового забезпечення, щодо яких суд робить висновок про необхідність перерахунку.

Відтак відповідач має здійснити відповідний перерахунок належних позивачу виплат за період з 16.09.2022 по 20.05.2023, виходячи з належним чином визначених посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація суми податку з доходів фізичних осіб виплачується військовослужбовцям у розмірі суми податку, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, передбачених цим Порядком.

Тому питання такої компенсації є похідним від фактичного здійснення перерахунку та виплати належних позивачу сум грошового забезпечення і підлягає вирішенню відповідачем під час виконання рішення суду відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби суд зазначає таке.

Відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії військовослужбовцям обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні посадові оклади, оклади за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії.

Вимога про видачу оновлених документів для призначення пенсії не може бути задоволена у спосіб, який фактично передбачає включення до таких документів сум, право на які встановлено судом лише за частину періоду проходження служби.

Оскільки позивач звільнений з військової служби 02.04.2026, а вимога про видачу довідки стосується останніх 24 календарних місяців служби, відповідач має відобразити у відповідних документах належні позивачу складові грошового забезпечення відповідно до законодавства та з урахуванням установленого судом перерахунку за період, щодо якого позовні вимоги задоволено.

Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з 16.09.2022 по 20.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів.

При цьому суд не визначає конкретного розміру доплати, оскільки його обчислення потребує здійснення відповідачем відповідних розрахунків з урахуванням посад, військових звань, тарифних коефіцієнтів, фактично нарахованих та виплачених сум, а також усіх передбачених законодавством складових грошового забезпечення за кожний місяць спірного періоду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення за період з 16 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, обчислених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 16 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року включно, а також здійснити відповідний перерахунок пов`язаних із розміром посадового окладу та окладу за військовим званням виплат, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок, премій, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 при проведенні виплат, належних позивачу на виконання цього рішення, здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог чинного законодавства.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 оновлені грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення з урахуванням проведеного на виконання цього рішення перерахунку.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук