Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/18463/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/18463/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

30.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати у повному обсязі грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини- прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 1 січня календарного року виплаченої 28.05.2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №160/12953/25;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 12.08.2021 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 1 січня календарного року виплаченої 28.05.2026 ороку на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №160/12953/25 відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-Ш «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 у загальній сумі 271 808,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . За рішенням суду на його користь з відповідача стягнуто перерахунок грошового забезпечення. Відповідачем було порушено строки виплати позивачеві належного грошового забезпечення. Вважає що проведення відповідачем несвоєчасного розрахунку є порушенням його прав. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/18463/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 06.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини стосовно позивача допущено не було. Компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку №159, разом із сумою індексації , які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один день більше календарних місяців.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , що перебуває на повному фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується даними військового квитка НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу 09.04.2025 року, що сторонами не заперечується.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 160/12953/25 суд зобов`язав відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року у справі № 160/12953/25, військова частина НОМЕР_2 здійснила розрахунок з позивачем 28.05.2026 року, що підтверджується скріншотом виписки з мобільного додатку Приват 24 позивача.

Позивач вважає протиправними такі дії відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують у гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату, грошове забезпечення та інші передбачені законодавством виплати.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Індекс інфляції для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

На виконання Закону №2050-III Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам.

До таких грошових доходів належать, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення), а також інші грошові доходи громадян, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток суми нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів та приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При цьому пунктом 5 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, правовою підставою для виникнення права особи на компенсацію втрати частини доходів є сукупність таких обставин: наявність грошового доходу, який не має разового характеру; його несвоєчасна виплата; затримка виплати такого доходу на один і більше календарних місяців.

При цьому компенсація втрати частини доходу є самостійною державною гарантією, метою якої є відшкодування втрати купівельної спроможності грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у період, протягом якого належний особі дохід не був своєчасно виплачений.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що компенсації відповідно до Закону №2050-III підлягають лише доходи, визначені пунктом 3 Порядку №159, які не мають разового характеру, оскільки у спірних правовідносинах позивач просить компенсувати втрату частини саме грошового забезпечення, а саме його складових у вигляді посадового окладу та окладу за військовим званням, виплата яких має систематичний характер та безпосередньо пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять, зокрема, посадовий оклад та оклад за військовим званням, а також щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними складовими грошового забезпечення військовослужбовця та не є одноразовими виплатами. Саме такі виплати були предметом перерахунку за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №160/12953/25.

Суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 сформульовано висновок про необхідність встановлення систематичного, а не разового характеру доходу як однієї з умов для застосування Закону №2050-III. Водночас зазначена справа стосувалася додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у зв`язку з пораненням військовослужбовця, яку Велика Палата Верховного Суду визнала різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення. Зазначені висновки не змінюють правової природи посадового окладу та окладу за військовим званням, які відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є складовими грошового забезпечення військовослужбовця.

Суд окремо зазначає, що питання правомірності визначення розміру грошового забезпечення позивача та правильності застосування відповідної розрахункової величини вже було предметом розгляду у справі №160/12953/25, за результатами якої рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 відповідача зобов`язано провести відповідний перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача. Вказане судове рішення набрало законної сили та підлягало виконанню відповідачем.

Натомість предметом розгляду у цій справі є не правомірність проведеного перерахунку грошового забезпечення та не визначення права позивача на відповідні складові грошового забезпечення, а дотримання відповідачем строків виплати вже належних позивачу сум та наявність у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III.

Отже, суд у межах цієї справи не переглядає та не встановлює заново правильність визначення посадового окладу, окладу за військовим званням чи іншої складової грошового забезпечення, оскільки відповідні питання вирішені судовим рішенням у справі №160/12953/25. Для вирішення цього спору визначальним є встановлений факт нарахування та фактичної виплати відповідачем належних позивачу сум 28.05.2026 року, тобто зі значним порушенням строку їх виплати.

Відтак посилання відповідача на порядок визначення складових грошового забезпечення або на характер виплат саме по собі не спростовує права позивача на компенсацію, оскільки у цій справі суд встановлює не право на первісне отримання зазначених сум, а правові наслідки їх несвоєчасної виплати.

При цьому право на компенсацію виникає не у зв`язку із самим фактом ухвалення судового рішення, а у зв`язку з порушенням строків виплати належного особі грошового доходу. У цій справі рішенням суду від 24.07.2025 у справі №160/12953/25 підтверджено право позивача на перерахунок та виплату грошового забезпечення, а фактичну виплату відповідних сум відповідач здійснив лише 28.05.2026. Таким чином, наявність судового рішення не спростовує факту несвоєчасної виплати грошового забезпечення, а навпаки підтверджує наявність у позивача права на відповідні виплати за попередній період.

Верховний Суд зазначає, що право на компенсацію частини доходів пов`язується з фактом невиплати грошового доходу у встановлені строки, а виплата компенсації не ставиться в залежність від вини роботодавця чи суб`єкта владних повноважень та не потребує попереднього звернення особи із відповідною заявою.

З огляду на встановлені у справі обставини, позивач мав право на отримання належного йому грошового забезпечення у відповідних розмірах у період проходження військової служби, однак його перерахунок та виплата у належному розмірі були здійснені лише 28.05.2026 на виконання судового рішення. Отже, наявні передбачені Законом №2050-III умови для проведення компенсації втрати частини доходів: відповідний дохід є грошовим забезпеченням, не має разового характеру, його виплата була проведена з порушенням установлених строків більше ніж на один календарний місяць.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III та пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Оскільки виплата заборгованості з грошового забезпечення була проведена відповідачем 28.05.2026, обов`язок щодо нарахування та виплати відповідної компенсації виник у відповідача одночасно з проведенням такої виплати.

Таким чином, бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного йому грошового забезпечення є протиправною.

Разом з тим суд не вбачає підстав для безпосереднього визначення розміру компенсації у сумі 271 808,97 грн, оскільки відповідно до статті 3 Закону №2050-III та пункту 4 Порядку №159 її розмір залежить від фактично нарахованої та виплаченої суми доходу за кожний відповідний місяць, після утримання податків та обов`язкових платежів, а також відповідних індексів споживчих цін за період невиплати. Тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації відповідно до встановленого законом порядку.

При цьому суд виходить із того, що період, за який підлягає нарахуванню компенсація, має визначатися щодо кожної складової грошового забезпечення за відповідний місяць з урахуванням фактичної дати її виплати, а не лише виходячи із загальної дати проведення остаточного розрахунку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного йому грошового забезпечення, виплаченого 28 травня 2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №160/12953/25.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, за період затримки виплати належного йому грошового забезпечення, виплаченого 28 травня 2026 року на виконання рішення суду у справі №160/12953/25.

В решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук