Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №160/18343/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/18343/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по цій справі;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по фактичного розрахунку по цій справі однією сумою за період з 06.10.2024 по день фактичного розрахунку ОСОБА_1 в сумі 164 634, 12 грн;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 160/19834/25;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 160/19834/25 ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та є учасником бойових дій. За рішенням суду на його користь з відповідача стягнуто перерахунок грошового забезпечення. Відповідачем було порушено строки виплати належної йому індексації грошового забезпечення. Вважає що проведення відповідачем несвоєчасного розрахунку є порушенням його прав. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/18343/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 13.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини стосовно позивача допущено не було. Спірна виплата не є заробітною платою у розумінні трудового законодавства, а є додатковою винагородою, передбаченою спеціальним законодавством для військовослужбовців тому відсутні підстави застосовувати ст..117 КЗпП України.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року у справі № 160/19834/25 суд зобов`язав відповідача провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року у справі № 160/19834/25, військова частина НОМЕР_2 здійснила розрахунок з позивачем 29.05.2026 року, що підтверджується скріншотом виписки банківського рахунку позивача.

18.06.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення виплати компенсації втрати частини доходів. Відповідь відповідач не надав.

Позивач вважає протиправними дії відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Статтею 117 цього Кодексу встановлено відповідальність роботодавця у разі невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово зазначав про можливість застосування статей 116, 117 КЗпП України до правовідносин щодо остаточного розрахунку з військовослужбовцем, оскільки спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності за затримку виплати всіх належних при звільненні сум. Такий висновок, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 31.10.2019 у справі №825/598/17, від 28.01.2021 у справі №240/11214/19.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 та Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 виходили з того, що під «належними звільненому працівникові сумами» у розумінні статті 117 КЗпП України слід розуміти всі виплати, на отримання яких особа має право на дату звільнення відповідно до законодавства. Розмір відповідальності за статтею 117 КЗпП України підлягає визначенню з урахуванням принципу справедливості, розумності та пропорційності.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення, яка підлягала виплаті позивачу на виконання рішення суду від 21.07.2025 у справі №160/19834/25, була фактично виплачена військовою частиною 29.05.2026.

Отже, станом на час звернення позивача до суду спірна сума грошового забезпечення вже була виплачена, а тому підстави для зобов`язання відповідача здійснити виплату середнього заробітку по день фактичного розрахунку існують лише за період фактичної затримки такої виплати.

Разом з тим, позивач просить стягнути середній заробіток у конкретно визначеній сумі 164 634,12 грн за період з 06.10.2024 по день фактичного розрахунку, однак матеріали справи не містять достатніх даних для встановлення розміру середньоденного грошового забезпечення позивача та перевірки правильності наведеного ним розрахунку.

Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, при визначенні розміру відшкодування за статтею 117 КЗпП України суд має забезпечити справедливий та розумний баланс між інтересами працівника і роботодавця та врахувати, зокрема, розмір простроченої заборгованості, період затримки, обставини її виникнення, ймовірний розмір майнових втрат працівника та співмірність заявленого відшкодування.

Відтак вимога про стягнення 164 634,12 грн не може бути задоволена автоматично у заявленому розмірі лише виходячи з періоду затримки, без встановлення належного розміру відшкодування відповідно до наведених критеріїв.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють громадянам компенсацію втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.

Згідно зі статтею 2 цього Закону компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, у тому числі заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.

За змістом статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів на індекс інфляції за період невиплати доходу.

Таким чином, для виникнення права на компенсацію необхідна сукупність таких обставин: наявність нарахованого доходу, його невиплата у встановлений строк, затримка виплати на один і більше календарних місяців та відсутність разового характеру відповідного доходу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 спеціально розмежувала виплати, що входять до складу грошового забезпечення військовослужбовця, залежно від їх характеру, та зазначила, що сам факт належності виплати до грошового забезпечення не є достатнім для застосування Закону №2050-III - необхідно встановити, що така виплата не має разового характеру.

У цій справі предметом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 у справі №160/19834/25 була саме індексація грошового забезпечення позивача. Індексація є складовою грошового забезпечення та не є одноразовою виплатою, а тому на неї поширюються положення Закону №2050-III.

Оскільки встановлено, що належна позивачу сума індексації була виплачена лише 29.05.2026 на виконання судового рішення, тобто з порушенням строку її виплати, позивач набув право на компенсацію втрати частини доходів за період такої затримки.

При цьому право на компенсацію виникає незалежно від того, чи була така компенсація передбачена рішенням суду, яким присуджено основну суму доходу. Визначальним є встановлений факт несвоєчасної виплати доходу та його відповідність критеріям, визначеним Законом №2050-III.

Отже, невчинення відповідачем після фактичної виплати індексації дій щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів є протиправним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати належної йому індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 06 жовтня 2024 року по 29 травня 2026 року включно, з урахуванням вимог статті 117 Кодексу законів про працю України та з урахуванням принципів справедливості, розумності і пропорційності.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29 травня 2026 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі №160/19834/25.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук