Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/5676/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/5676/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 19.05.2021 року включно в сумі 158152,65 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 року по 19.05.2021 року включно в сумі 158152,65 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати цієї індексації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2021 року (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) в редакції, яка втратила чинність згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01.01.2021 року по 19.05.2021 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була гарантована постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 19.05.2015 по 19.05.2021 він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 і 19.05.2021 був виключений зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби, проте належного розрахунку з ним відповідач не провів. За твердженням позивача, у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення йому взагалі не нараховувалася й не виплачувалася, тоді як місяцем для обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для військовослужбовців у цьому періоді був січень 2008 року - місяць останнього підвищення посадових окладів за постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294. Позивач наголосив, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, її проведення є обов`язковим, а обмеженість бюджетних асигнувань не впливає на обсяг цього права.

Позивач також зазначив, що з набранням чинності 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, у якому відповідач мав вирішити питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю. Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (367,30 грн) виявився меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), позивачу, на його думку, мала щомісяця виплачуватися індексація-різниця в розмірі 4095,85 грн, а загалом за період з 01.03.2018 по 19.05.2021 - 158152,65 грн.

Крім того, позивач вказав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, унаслідок чого відновлено дію пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачає обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Незважаючи на це, відповідач і після 29.01.2020 продовжував обчислювати грошове забезпечення позивача з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, чим занизив як щомісячні виплати, так і похідні від них грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 і 2021 роки.

Позивач також зазначив, що грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислювалися йому без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, яка виплачувалася йому щомісяця, а також без урахування індексації грошового забезпечення; без урахування індексації обчислювалася й сама щомісячна додаткова грошова винагорода. На переконання позивача, підзаконні акти, якими винагорода виключена зі складу грошового забезпечення для обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, звужують обсяг грошового забезпечення, визначений частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Одночасно з кожною з належних сум позивач просив стягнути грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб на підставі пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 № 107 про складові грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року, довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2025 № 625 про індексацію грошового забезпечення за період з 19.05.2015 по 19.05.2021, листів-відповідей військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2025 № 623 і № 624, витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 19.05.2015 № 100 і від 19.05.2021 № 116, а також копії документів, що посвідчують статус учасника бойових дій позивача.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу надано строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти вимог про індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відповідач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів третього ступеня і здійснює видатки на грошове забезпечення виключно в межах кошторисних асигнувань (стаття 51 Бюджетного кодексу України), а фінансового ресурсу на виплату індексації у 2016-2017 роках у Міністерства оборони України не було, що підтверджується роз`ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України та листами Міністерства соціальної політики України. Відповідач наполягав, що базовим місяцем (місяцем підвищення) для проведення подальшої індексації є січень 2016 року, як це передбачено абзацом другим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, а визначення позивачем базовим місяцем січня 2008 року суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Щодо індексації за період з 01.03.2018 по 19.05.2021 відповідач зазначив, що у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, поріг індексації у 103 відсотки після березня 2018 року було перевищено лише у жовтні 2018 року, а поняття «фіксованої суми індексації» Порядок проведення індексації грошових доходів населення у спірному періоді не містив; порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації, на думку відповідача, має здійснюватися в умовах березня 2018 року, без урахування виплат, які у цьому місяці не нараховувалися. Водночас відповідач зазначив, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року склав 367,30 грн, а сума можливої індексації - 4463,15 грн. Відповідач також наголосив, що обчислення індексації та визначення базового місяця належать до його дискреційних повноважень.

Заперечуючи проти вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2021, відповідач зазначив, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не створює підстав для перерахунку, а розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовим званням залишається прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, оскільки пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII забороняє застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги відповідач послався на пункт 8 інструкцій, затверджених наказами Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 та від 24.10.2016 № 550, за яким щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення. Вимоги про компенсацію втрати частини доходів та про перерахунок похідних виплат з урахуванням індексації відповідач вважав передчасними, оскільки відповідні суми позивачу не нараховувалися, а із заявою про виплату компенсації позивач до нього не звертався.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2015 № 100 ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом і зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2021 № 116 позивача виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 17.05.2021 № 20-рс.

Отже, у спірний період позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 і перебував на грошовому забезпеченні саме у цій військовій частині.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 № 107 про складові грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року йому нараховано: оклад за військовим званням - 35,00 грн, посадовий оклад - 565,00 грн, надбавку за вислугу років - 60,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 330,00 грн, премію - 3785,50 грн, надбавку за таємність - 56,50 грн, надбавку за класність - 16,95 грн, щомісячну додаткову грошову винагороду 60 відсотків - 2899,20 грн, а всього - 7748,15 грн; у березні 2018 року нараховано: оклад за військовим званням - 600,00 грн, посадовий оклад - 2730,00 грн, надбавку за вислугу років - 832,50 грн, надбавку за особливості проходження служби - 499,50 грн, премію - 3180,45 грн, надбавку за таємність - 273,00 грн, а всього - 8115,45 грн.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2025 № 625 про індексацію грошового забезпечення позивача за період з 19.05.2015 по 19.05.2021 сума нарахованої та виплаченої індексації становить: за 2015 рік - 0,00 грн, за 2016 рік - 0,00 грн, за 2017 рік - 0,00 грн, за 2018 рік - 71,08 грн, за 2019 рік - 1866,75 грн, за 2020 рік - 2664,32 грн, за 2021 рік - 1664,28 грн, а всього за весь період служби - 6266,43 грн.

При цьому у тій самій довідці відповідач зазначив коефіцієнти індексації, які склалися у спірному періоді: з червня по листопад 2016 року - 4,1 відсотка, у грудні 2016 року та в січні-лютому 2017 року - 8,4 відсотка, у березні-травні 2017 року - 12,5 відсотка, у червні-серпні 2017 року - 16,6 відсотка, у вересні-листопаді 2017 року - 20,3 відсотка, у грудні 2017 року та в січні-лютому 2018 року - 24,0 відсотка. Незважаючи на це, у графі про суму нарахованої та виплаченої індексації за кожен місяць 2016 і 2017 років та за січень і лютий 2018 року відповідач зазначив 0,00 грн. Уперше індексацію позивачу нараховано лише у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн.

Місяцями, з яких, на думку відповідача, слід починати обчислення індексу споживчих цін, у довідці від 15.10.2025 № 625 позначено січень 2016 року та березень 2018 року.

Листами від 15.10.2025 № 623 і № 624 військова частина НОМЕР_1 надала позивачу роз`яснення щодо порядку визначення розмірів посадового окладу й окладу за військовим званням та щодо порядку проведення індексації його грошового забезпечення.

До матеріалів справи долучено також лист Міністерства соціальної політики України від 05.04.2023 № 1029/0/290-23/51, у якому наведено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн, величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації, розрахована за умови, що посадові оклади востаннє підвищувались у січні 2008 року, становить 253,3 відсотка, а сума індексації, обчислена як 1762 х 253,3 : 100, дорівнює 4463,15 грн.

Вважаючи наведені дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону № 1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку № 1078 передбачено, що цей Порядок поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення). Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ураховуючи, що індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі грошового забезпечення до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 та від 29.07.2019 у справі № 734/1583/16-а.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер; як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За таких обставин та правового врегулювання суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а частина друга статті 5 Закону № 1282-XII та підпункт 2 пункту 6 Порядку № 1078 прямо визначають джерелом виплати індексації для установ, що фінансуються з Державного бюджету України, як власні кошти, так і кошти Державного бюджету України.

Нарахування та виплата військовослужбовцю індексації грошового забезпечення здійснюються за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, і обмежене фінансування не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.

Стосовно визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд виходить із такого.

З 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Цими змінами удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції). Внесені зміни передбачали не лише заміну терміна «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця», яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). За новими правилами зростання доходу за рахунок інших постійних складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, у якій Суд, зокрема, зазначив, що розрахунок індексації грошового забезпечення особи як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу, а відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу особи та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.

Абзацом другим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку № 1078. Водночас підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови установлено, що посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників підвищуються відповідно до збільшення розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, із встановленням з 1 грудня 2015 р. у штатному розписі посадових окладів працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери у нових розмірах, а абзацом першим пункту 3 постановлено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів, перегляду розмірів надбавок, доплат, премій із тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Тобто наведене положення про початок обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року нерозривно пов`язане із здійсненим у грудні 2015 року підвищенням посадових окладів, за рахунок якого мала «обнулитися» індексація попередніх років. Посадові оклади військовослужбовців у грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013. Виплата ж у січні 2016 року додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року місяця підвищення не утворює, оскільки за наведеними приписами абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078 зростання доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) на індексацію не впливає.

Станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у період з січня 2008 року по лютий 2018 року включно не відбувалося.

За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 для цілей застосування Порядку № 1078 є саме січень 2008 року.

Суд також зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною; прикладом таких повноважень є повноваження, закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи, а саме довідкою самого відповідача від 15.10.2025 № 625, підтверджено, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась узагалі: за кожен місяць 2016 і 2017 років та за січень і лютий 2018 року сума нарахованої та виплаченої індексації становить 0,00 грн. При цьому, у цій самій довідці відповідач зафіксував, що у відповідних місяцях коефіцієнт індексації становив від 4,1 до 24,0 відсотка, тобто поріг індексації було перевищено.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.05.2021 суд виходить із такого.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці»; суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078), а сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума такої індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21.

З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців (пункт 10 цієї постанови), березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці, а якщо так, то в якій сумі.

Для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 належить установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року; в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а сума індексації-різниці розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2026 № 107 нарахований місячний грошовий дохід позивача за лютий 2018 року становив 7748,15 грн, а за березень 2018 року - 8115,45 грн. Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) становить 367,30 грн (8115,45 - 7748,15). Цей самий показник - 367,30 грн - визнав і відповідач у відзиві на позовну заяву.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762 гривні.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, обчислена наростаючим підсумком від місяця останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців (січень 2008 року), становить 253,30 відсотка. Ця величина підтверджується наявним у матеріалах справи листом Міністерства соціальної політики України від 05.04.2023 № 1029/0/290-23/51, у якому прямо зазначено, що 253,3 відсотка - це величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації, розрахована за умови, що посадові оклади востаннє підвищувались у січні 2008 року.

Відтак сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) становить 4463,15 грн (1762,00 х 253,30 : 100). Цей же розмір суми індексації - 4463,15 грн - наведено як у листі Міністерства соціальної політики України від 05.04.2023 № 1029/0/290-23/51, так і у відзиві відповідача.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (367,30 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці (4463,15 грн), відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 367,30 грн = 4095,85 грн.

За приписами абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 ця сума індексації-різниці підлягала виплаті позивачу щомісяця до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), а оскільки такого підвищення до дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини не відбулося - до 19.05.2021 включно.

Суд ураховує, що згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який, крім того, повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Обидві вихідні величини - розмір підвищення доходу 367,30 грн і сума можливої індексації 4463,15 грн - підтверджені документами відповідача, наявними у матеріалах справи, та не спростовані іншим розрахунком, який відповідач мав можливість надати як розпорядник відповідних відомостей.

Водночас довідкою відповідача від 15.10.2025 № 625 підтверджено, що у період з 01.03.2018 по 19.05.2021 індексація грошового забезпечення позивачу частково нараховувалась і виплачувалась (за 2018 рік - 71,08 грн, за 2019 рік - 1866,75 грн, за 2020 рік - 2664,32 грн, за 2021 рік - 1664,28 грн). Тому нарахування та виплата індексації-різниці за цей період має здійснюватися з урахуванням раніше виплачених сум, що виключає подвійне отримання позивачем тих самих коштів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу за період з 01.03.2018 по 19.05.2021 індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, і зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю в розмірі 4095,85 грн на місяць за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2021 суд зазначає таке.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються; зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) її пункт 4 було викладено в редакції змін згідно з пунктом 6 постанови № 103 і при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями використовувався такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано, про що зазначено і в офіційній анотації до постанови № 103 у Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів. Отже, з 29.01.2020 відновлено дію пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Цю обставину визнає й сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

Правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови № 704 зроблено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, в якій Суд касаційної інстанції зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року, тоді як Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» таких застережень не містять. Відтак з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Суд враховує, що розрахунковою величиною, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є не мінімальна заробітна плата, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Тому заборона застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат, установлена пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлено в розмірі 2102 гривні, а статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлено в розмірі 2270 гривень. Обидві ці величини перевищують прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 (1762 гривні).

Застосування відповідачем у період з 29.01.2020 по 19.05.2021 прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, тобто величини, передбаченої пунктом 4 постанови №704 у редакції змін, які визнані протиправними та скасовані, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює перерахунок (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, похідних від цих окладів, у тому числі надбавки за вислугу років, надбавок, доплат, премії, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Відповідно до пункту 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З огляду на встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 29.01.2020 по 19.05.2021 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил, зокрема підпунктом 2 пункту 1 цієї постанови - з 1 січня 2014 р. у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення, з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення, з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Пунктом 2 цієї постанови визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати такої винагороди визначаються, зокрема, Міністерством оборони у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Пунктами 30.1, 30.3 розділу XXX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної до 26.06.2018), передбачалося, що особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а розмір такої допомоги визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Аналогічне правило щодо складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, було закріплене у пункті 33.3 розділу XXXIII цієї Інструкції.

Пунктом 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Згідно з пунктом 6 розділу XXIII цього Порядку (у редакції, чинній у спірному періоді) розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, а за пунктом 7 цього розділу до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір такої допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою.

Виплату щомісячної додаткової грошової винагороди врегульовано Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, котрим затверджено Інструкцію з такою самою назвою. Пунктами 5, 8 обох Інструкцій передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини і не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Оцінюючи наведене регулювання, суд виходить із того, що склад грошового забезпечення військовослужбовця визначений законом. За частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто законодавець прямо відніс винагороди, які мають постійний характер, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і не виключив їх зі складу грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 виснувала, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 у справі № 0640/4032/18, від 19.08.2021 у справі № 1940/1818/18 та від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20 зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода носить систематичний, щомісячний характер і належить до додаткових видів грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу нараховувалась і виплачувалась саме щомісяця: згідно з довідкою відповідача від 03.03.2026 № 107 у складі грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року зазначено щомісячну додаткову грошову винагороду 60 відсотків у розмірі 2899,20 грн. За таких обставин підстави вважати цю винагороду одноразовим додатковим видом грошового забезпечення відсутні.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як склад грошового забезпечення встановлено безпосередньо частиною другою цієї статті. Відтак приписи підзаконних актів, якими щомісячна додаткова грошова винагорода, що має постійний характер, виключається зі складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, звужують установлений законом обсяг грошового забезпечення і в цій частині застосуванню не підлягають. Суд ураховує також, що пункт 6 розділу XXIII та пункт 7 розділу XXIV Порядку № 260 у редакції, чинній у спірному періоді, жодного винятку щодо винагород не містили.

Отже, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди є протиправними, а відповідні суми підлягають перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням індексації грошового забезпечення суд зазначає, що розмір цієї винагороди відповідно до підпункту 2 пункту 1 постанови № 889 визначається у відсотках місячного грошового забезпечення. Оскільки, як установлено вище, індексація грошового забезпечення є його складовою і підлягала нарахуванню позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, вона мала враховуватися у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється зазначена винагорода. Невиконання відповідачем цього обов`язку є протиправною бездіяльністю, а винагорода підлягає перерахунку за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.

З тих самих підстав підлягають задоволенню й позовні вимоги про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення. Розмір цих допомог визначається виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а індексація грошового забезпечення, маючи систематичний (щомісячний) характер, є складовою грошового забезпечення і не є разовою виплатою. Неврахування індексації при обчисленні цих допомог призводить до визначення їх розміру виходячи зі знеціненого грошового забезпечення, що суперечить меті індексації як державної гарантії. Відповідні суми також підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплати спірних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає про таке.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після проведення перерахунку грошового забезпечення та інших складових грошового забезпечення позивача, вони не будуть здійснені відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, оскільки таким перерахунок ще не проведений.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 та на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Статтею 4 цього Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у пунктах 2 і 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 120/4555/18-а виснував, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів; при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. У постанові від 21.10.2021 у справі № 200/613/19-а Верховний Суд зазначив, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені доходи.

У цій справі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.05.2021 та суми грошового забезпечення, перерахованого за період з 29.01.2020 по 19.05.2021, позивачу не нараховувались, а обов`язок їх нарахувати виникає у відповідача лише на підставі цього судового рішення. Отже, на час вирішення справи відсутня та обов`язкова складова обчислення компенсації, якою є нарахований, але не виплачений грошовий дохід за відповідний місяць, а сама компенсація підлягатиме виплаті у тому місяці, у якому буде виплачено основну суму доходу.

За таких обставин позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати заявлені передчасно і задоволенню не підлягають.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За частиною другою цієї статті суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 цього Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_1 і про зобов`язання її нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2021, щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.05.2021 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) у розмірі 4095,85 грн на місяць за період з 01.03.2018 по 19.05.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2021 (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки) в редакції, яка втратила чинність.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01.01.2021 по 19.05.2021 із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова