Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/5599/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/5599/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу щодо неврахування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 03.04.2024 року по 13.05.2024 року з урахуванням базового місяця – березень 2018 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця – березень 2018 року позивачу за період з 03.04.2024 року по 13.05.2024 року, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з одночасною компенсацією ПДФО, ЄСВ та військового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 03.04.2024 по 13.05.2024 проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідач усупереч Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, не нарахував і не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за цей період. Позивач наполягає, що базовим місяцем для нарахування індексації є березень 2018 року - місяць набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою востаннє підвищено посадові оклади військовослужбовців, і що з урахуванням абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 йому належить щомісячна індексація-різниця у розмірі 4 463,15 грн. Позивач також посилається на статтю 43 Конституції України, статтю 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, практику Європейського суду з прав людини та висновки Верховного Суду щодо обов`язковості нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії паспорта, посвідчення учасника бойових дій, військового квитка, запитів до відповідача та відповіді на них.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначив, що базовим при проведенні індексації є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів); що після набрання чинності 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, а після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 - жовтень 2020 року; що індексація нарахована та виплачена позивачу у відповідні періоди згідно з Порядком № 1078, а тому позовні вимоги є безпідставними. До відзиву відповідач долучив картку особового рахунку позивача.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2024 № 98 (пункт 26.46) рядового ОСОБА_1 з 03 квітня 2024 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і призначено курсантом взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу батальйону резерву сержантського складу школи індивідуальної підготовки з установленням окладу за посадою 2470 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2024 № 143 (пункт 19.19) позивача з 13 травня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 .

Отже, позивач перебував у списках особового складу відповідача та на його грошовому забезпеченні в період з 03 квітня 2024 року по 13 травня 2024 року. На запит позивача військова частина НОМЕР_1 надіслала йому витяги з наведених наказів.

Вважаючи, що відповідач не нарахував і не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період служби із застосуванням березня 2018 року як базового місяця, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзацом другим частини третьої статті 9 цього Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 передбачено, що для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Наведені норми дають підстави для висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Водночас статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з 2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року. У спірних відносинах підлягають застосуванню саме приписи статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» як нормативно-правового акта вищої юридичної сили, ніж Порядок № 1078, на який посилається позивач в обґрунтування позову і який є підзаконним нормативно-правовим актом.

З огляду на це суд відхиляє доводи позивача про те, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 03 квітня 2024 року по 13 травня 2024 року є березень 2018 року. Заявлений період повністю охоплюється 2024 роком, для якого законодавець прямо визначив початок обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком - 1 січня 2024 року, а застосування березня 2018 року як базового місяця у 2024 році суперечило б статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Безпідставними є доводи позивача про ненарахування йому поточної індексації грошового забезпечення за квітень і травень 2024 року. Обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року індекс споживчих цін у квітні та травні 2024 року порогу індексації у 103 відсотки не перевищив, а тому право на індексацію в ці місяці не виникло. Вперше поріг індексації було перевищено за підсумками червня 2024 року, індекс споживчих цін за який офіційно опубліковано в липні 2024 року, а отже підвищення грошового забезпечення у зв`язку з індексацією могло бути здійснене не раніше серпня 2024 року, тобто вже після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 13 травня 2024 року.

Посилання позивача на неприпустимість обґрунтування невиплати відсутністю бюджетних асигнувань і на відповідні висновки Європейського суду з прав людини та Верховного Суду не впливають на вирішення спору, оскільки підставою для відмови в позові є не брак фінансування, а відсутність у позивача самого права на індексацію грошового забезпечення в заявлений період.

За таких обставин дії відповідача, пов`язані з ненарахуванням позивачу індексації грошового забезпечення за період з 03 квітня 2024 року по 13 травня 2024 року з урахуванням базового місяця - березня 2018 року, відповідають вимогам Закону № 1282-XII, Порядку № 1078 та статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Оскільки підстав для перерахунку, доплати та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за заявлений період не встановлено, не підлягає задоволенню і похідна вимога про здійснення такої виплати з одночасною компенсацією ПДФО, ЄСВ та військового збору.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова