Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №160/19893/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/19893/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

10.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_4 , оформлене актом № 607/20155 від 30.04.2026, щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Позовні вимоги обґрунтувані тим, що позивач уклав контракт з Військовою частиною НОМЕР_2 . Позивач був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років. Вказує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджується відповідними довідками. 11.02.2025 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №153, відповідно до пункту 4 якої останній вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Позивач зазначає, що звертався до відповідача, проте йому відмовлено в отриманні такої винагороди. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

21.07.2026 від Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №46374/26). Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що згідно витягу із послужного списку лейтенанта ОСОБА_1 призвано на військову службу 07 грудня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та останній проходить військову службу безперервно по теперішній час. Тобто, як вбачається з матеріалів справи, з 07 грудня 2020 року позивача прийнято на військову службу до моменту введення воєнного стану, що не підпадає під вимогу п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153. На виконання вимог Окремого доручення №5601/уд з метою нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди військовою частиною НОМЕР_2 було сформовано Довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 25 березня 2026р. №2236/ кп (далі – довідка №2236/кп). Сформовано пакет документів та скеровано для погодження та отримання фінансування до Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” військової частини НОМЕР_4 з супровідним вих. №987/4404 від 07.04.2026. Копії документів долучені до позову. Однак, військова частина НОМЕР_2 у відповідь отримала Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до якого документи щодо лейтенанта ОСОБА_1 не прийнято, так як він перебуває на військовій службі з 07.12.2020 (ще до ведення воєнного стану 24.02.2022). Таким чином, військовою частиною НОМЕР_4 відмовлено у погоджені документів на фінансування та виплату позивачу одноразової винагороди, передбаченої постановою №153.

22.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №46617/26), в якій представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що згідно витягу із послужного списку лейтенанта ОСОБА_1 призвано на військову службу 07 грудня 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 та останній проходить військову службу безперервно по теперішній час. Вказує, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно певних осіб (військовослужбовців), буде дискримінаційним відносно осіб, які уклали контракт про проходження військової служби у віці до 25 років та продовжили військову службу при настанні обставин, визначених Постановою № 153. Постанова №153 не містить жодного положення щодо: необхідності першого прийняття особи на військову службу саме після 24.02.2022; заборони для осіб, які раніше проходили військову службу; позбавлення права осіб, які під час воєнного стану уклали новий контракт.

04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_4 (відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №49852/26), яким заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Для отримання одноразової грошової винагороди у повному обсязі (1 000 000 гривень) Постановою передбачено обов`язкову умову — безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців (180 днів) станом на 13.02.2025. Отже, визначальною юридичною обставиною для застосування пункту 4 Постанови №153 є не будь-який факт проходження військової служби у минулому, а саме прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану та наявність шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях у межах правовідносин, які відповідають умовам цієї Постанови. Таким чином, саме в межах проходження військової служби, розпочатої під час воєнного стану та на яку позивач посилається як на підставу виникнення права на винагороду, позивач не набув шестимісячного строку безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025.

10.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №51591/26), в яких зазначено, що спір фактично зводиться до правової оцінки питання: чи може сам факт проходження військової служби до 24.02.2022 та первинного укладення контракту до введення воєнного стану бути безумовною підставою для позбавлення особи права на виплату, якщо така особа у віці до 25 років продовжувала військову службу під час воєнного стану, уклала новий контракт та відповідає іншим критеріям, установленим постановою № 153. Позивач вважає, що така підстава для відмови не відповідає змісту постанови № 153 та призводить до фактичного встановлення відповідачем додаткового обмеження, якого нормативний акт прямо не передбачає.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 30.09.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у віці до 25 років.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу послужного списку лейтенанта ОСОБА_1 з 07.12.20 по 06.08.24 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 за контрактом (контракт укладено 07.12.20 строком на 6 місяців, контракт укладено 07.06.21 строком на 6 місяців, контракт укладено 07.12.21 строком на 3 роки).

Відповідно до довідки від 29.08.2025 №7069/кп, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 , молодший лейтенант ОСОБА_2 брав (-ла) участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України: у період: з 24.02.2022 по 27.07.2022, 3 05.08.2022 по 14.09.2022, 3 03.10.2022 по 26.02.2023, 3 28.03.2023 по 08.05.2023, з 10.07.2023 по 06.02.2024, 3 11.02.2024 по 03.08.2024, 3 25.09.2024 по 04.10.2024, з 21.10.2024 по 25.03.2025, 3 11.04.2025 по 12.05.2025, 3 16.05.2025 по 28.08.2025 року.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 25.03.2026 №2236/кп, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 , лейтенант ОСОБА_2 всього брав безпосередню участь в бойових діях 195 днів.

Позивач рапортом звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з питання проведення виплати винагороди у відповідності до вимог пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Листом від 08.05.2026 №2396/кп Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь, згідно якої вбачається, що з метою встановлення законних підстав нарахування одноразової грошової винагороди, передбаченої п.4 Постанови, а також керуючись наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 15.03.2025 №149 Про створення комісії з перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям та окремим дорученням Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, військова частина НОМЕР_2 опрацювала та направила встановленим порядком відповідний пакет документів на розгляд зазначеної комісії військової частини НОМЕР_4 . Так, військова частина НОМЕР_2 отримала Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від військової частини НОМЕР_4 , в якому зазначено, що документи ОСОБА_1 не прийняті до розгляду у зв`язку із прийняттям на військову службу до 24 лютого 2022 року. ОСОБА_1 не буде включено до проекту відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_2 для здійснення виплат, передбачених Постановою.

Вважаючи означене рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року №876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Згідно частини другої статті Закону №876-VII Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №876-VII діяльність Національної гвардії України ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, позапартійності, безперервності, законності, відкритості для демократичного цивільного контролю, прозорості, відповідальності, централізованого керівництва та єдиноначальності.

Особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом (частина 1 статті 9 Закону №876- VII).

Частиною 2 статті 21 №876-VII визначено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:

-Постановою КМУ №387 від 01.04.2025 року, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

-Постановою КМУ №942 від 30.07.2025 року, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови №153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що: учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

1) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

2) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) було встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 року) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови КМУ №153, як в редакції Постанови КМУ №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови КМУ №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 29.08.2025 №7069/кп, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 , молодший лейтенант ОСОБА_2 брав (-ла) участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України: у період: з 24.02.2022 по 27.07.2022, 3 05.08.2022 по 14.09.2022, 3 03.10.2022 по 26.02.2023, 3 28.03.2023 по 08.05.2023, з 10.07.2023 по 06.02.2024, 3 11.02.2024 по 03.08.2024, 3 25.09.2024 по 04.10.2024, з 21.10.2024 по 25.03.2025, 3 11.04.2025 по 12.05.2025, 3 16.05.2025 по 28.08.2025 року.

Позивач рапортом звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з питання проведення виплати винагороди у відповідності до вимог пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Листом від 08.05.2026 №2396/кп Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь, згідно якої вбачається, що з метою встановлення законних підстав нарахування одноразової грошової винагороди, передбаченої п.4 Постанови, а також керуючись наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 15.03.2025 №149 Про створення комісії з перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям та окремим дорученням Міністерства оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, військова частина НОМЕР_2 опрацювала та направила встановленим порядком відповідний пакет документів на розгляд зазначеної комісії військової частини НОМЕР_4 . Так, військова частина НОМЕР_2 отримала Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від військової частини НОМЕР_4 , в якому зазначено, що документи ОСОБА_1 не прийняті до розгляду у зв`язку із прийняттям на військову службу до 24 лютого 2022 року. ОСОБА_1 не буде включено до проекту відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_2 для здійснення виплат, передбачених Постановою.

Відтак, підставою для відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги стало не дотримання 3-ої обов`язкової умови, яка встановлена пунктом 4 Постанови №153 для надання права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, оскільки позивач уклав контракт на проходження військової служби до введення воєнного стану (24 лютого 2022 року), введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64.

Судом вбачається, що 07 грудня 2020 року позивачем укладено контракт з військовою частиною НОМЕР_2 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на 6 місяців. 07 червня 2021 року укладено такий самий контракт на 6 місяців. 07 грудня 2021 року позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу на 3 роки.

Вказане додатково підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 28.08.2025 №7042/кп, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 за контрактом.

А отже, доводи відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі укладення контракту позивачем з військовою частиною НОМЕР_2 є помилковими.

Починаючи з 7 серпня 2025 року (дата набрання чинності Постанови КМУ №942 від 30.07.2025) абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови №153 були викладені в наступних редакціях:

Абзац другий пункту 4 Постанови №153:

«Установити, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.»

Як вбачається з довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 25.03.2026 №2236/кп, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 , лейтенант ОСОБА_2 всього брав безпосередню участь в бойових діях 195 днів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 , звернувшись до військової частини НОМЕР_2 з питання проведення виплати винагороди у відповідності до вимог пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, дотримався п`яти обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_4 , оформлене актом № 607/20155 від 30.04.2026, щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 30.09.2026.

Суддя О.В. Царікова