Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №140/3369/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3369/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» (далі – ТзОВ «ГЕНПОСТАЧ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці:

• про коригування митної вартості UA205140/2025/000253/2 від 18.09.2025;

• про коригування митної вартості UA205140/2025/000294/2 від 19.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, визначені статтями 53-55 Митного кодексу України (далі – МК України), які достовірно підтверджують митну вартість товарів, заявлену за основним методом – за ціною договору (вартістю операції), відповідно до статті 57 цього Кодексу.

Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів UA205140/2025/000253/2 від 18.09.2025, № UA205140/2025/000294/2 від 19.11.2025.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 06.04.2026 представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.

З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 08.04.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 22.09.2022 між компанією ZHEJIANG POWERBELT CO., LTD. (Китай) (Продавець) та ТзОВ «ГЕНПОСТАЧ» (Покупець) укладено контракт №GS-0922-l, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання передати у власність Покупця, Покупець – прийняти та сплатити на умовах цього Контракту ремені, конвеєрні стрічки та іншу продукцію технічного призначення, далі за текстом «Товар» (п. 1.1. Контракту).

Найменування, різновид, кількість, комплектність, ціна та вартість, умови та строки поставки, умови оплати визначаються згідно з рахунком-фактурою, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Контракту).

Ціни за «Товар», що продаються за цим Контрактом, вказані у рахунках-фактурах до цього Контракту та встановлюються у доларах США. У ціну «Товару» включено вартість тари, упаковки, маркування, доставки та навантаження на борт корабля в порту Нінгбо, Китай (п. 2.1., 2.2. Контракту).

Загальна сума Контракту дорівнює сумі інвойсів на відвантажену продукцію. Виставлення кожного наступного інвойсу збільшує суму цього Контракту на суму, зазначену в Інвойсі (п. 2.3. Контракту).

Оплата «Товарів» має здійснюватися таким чином: 30% передплата, згідно з Інвойсом. Покупець повинен переказати на рахунок Продавця не пізніше ніж за 30 банківських днів після підписання цього Договору. Інші 70% Покупець повинен сплатити після отримання підтвердження про відвантаження Товару – копії накладної від Продавця (п. 3.1. Контракту).

Продавець постачає «Товар» на умовах «FOB NINGBO», згідно з базисними умовам постачання Інкотермс 2010 (п. 4.1. Контракту).

У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «ГЕНПОСТАЧ» подано:

1) По МД №25UA205140057926U3 від 18.09.2025 на 6 товарних позицій: 1. «Стрічки конвеєрні із вулканізованої гуми, армовані текстильними матеріалами, а) шириною менше 800мм.: - ТИП EP200, шириною 500 мм., 100 м.пог.; - ТИП ЕР200, шириною 500 мм., 100 м.пог.; - ТИП EP200 , шириною 500 мм.,100 м.пог.; - ТИП ЕР200, шириною 650 мм., 100 м.пог.; - ТИП EP200 , шириною 650 мм., 100 м.пог.; а) шириною більше 1200 мм: -ТИП ЕР200, шириною 1400 мм., 100 м.пог.; Торговельна марка: GPL. Виробник: ZHEJIANG POWERBELT CO., LTD»; 4. Стрічки конвеєрні із вулканізованої гуми, армовані текстильними матеріалами, шириною не менше 800 мм., але не більше як 1200 мм: -ТИП EP200, шириною 800 мм., 100 м.пог.; -ТИП EP200, шириною 800 мм., 100 м.пог.; Торговельна марка: GPL. Виробник: ZHEJIANG POWERBELT CO., LTD.».

2) по МД №25UA205140071499U8 від 17.11.2025 на товар: 1. «Частини до сільськогосподарської техніки (дискових борон), виготовлені із високовуглицевої сталі: - диски розмірами 510 х 3,5 мм., з квадратними отворами 31,5 мм., 4911 штук; - диски розмірами 460 х 3,5 мм., з квадратними отворами 31,5 мм., 729 штук; всього: 5640 штук. Торговельна марка: GPL. Виробник: KHANNA AGRO INDUSTRIES, IN».

Разом із вищевказаними деклараціями декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, визначені ст. 335 МК України, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій». Митну вартість товарів за МД заявлено за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до графи 43 МД.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

по МД №25UA205140057926U3 від 18.09.2025 року:

- Згідно заявки про міжнародне експедирування ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» від 19.06.2025 №26803 оплата за контейнер становить 4570 дол.США (зберігання, демередж, простої відповідно до вхідних рахунків портів, ліній, перевізників). Числового розрахунку та документів для перевірки зазначеного декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

- Відповідно рахунка від 17.09.2025 № РФ – 27119 складовою перевезення є транспортно-експедиційне обслуговування та страхування контейнерного обладнання. В зазначеному рахунку на транспортування не включені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування та страхування до кордону України, які є невід`ємними складовими митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т.ч. в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину кордону України, є частина загальних витрат на транспортування (зокрема експедиційних витрат) є обов`язковою для включення до бази оподаткування.(п.4, п.10 ст.58 МКУ, п.190.1 Податкового кодексу України).

- В графі 21 декларації митної вартості (ДМВ) зазначена вартість витрат на завантаження, вивантаження товару 4617,80 грн, проте декларантом не надано. розрахунку для перевірки заявленого числового значення.

по МД №25UA205140071499U8 від 17.11.2025:

- відповідно рахунку-фактури від 25.07.2025 №978/2025-26 зазначені умови оплати – 20% передоплата, 80 % до отримання товару в Гдині, що суперечить умовам зазначеним в пункті 2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.06.2024 №24/06-24 (далі – Контракт) – 25% передоплата та 75%. В призначенні платежу платіжного документа від 14.04.2025 №432 зазначений контракт 24.06.2024 №24/06 24. Згідно п. 2.2 Контракту загальна його вартість становить суму інвойсів на відвантажену продукцію, а отже ідентифікувати поставку товару за яким була зроблена оплата згідно вищевказаного платіжного документа неможливо;

- згідно рахунка-фактури від 25.07.2025 №978/2025-26 та гр.22 МД вартість товару становить 35720,13 дол., що суперечить вартості, зазначеній в гр. 3 копії митної декларації країни відправлення від 28.07.2025 №SB22290720251400 - 35345.13 дол.;

- згідно рахунка-фактури від 25.07.2025 №978/2025-26 вартість товару зазначена з умовами доставки в порт Гдиня, що суперечить порту доставки, вказаному в Заявці від 11.07.2025 №27043 – Гданськ;

- згідно заявки від 11.07.2025 №27043 вартість транспортування становить 4650дол, а в довідці від 14.11.2025 №889034/25 вартість транспортних витрат до кордону України становить 155 161,01 грн. Для перевірки заявлених транспортних витрат з метою забезпечення відповідності валют між документами не подано числового перерахунку валют на потрібну дату;

- згідно графи 22 автотранспортної накладної від 14.11.2025 №10957 перевізником товару вказано ОСОБА_1 , що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 14.11.2025 №РФ-28254 – ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ»;

- згідно п. 3.4 договору (контракту) про перевезення від 07.10.2020 №0710/20/01 розрахунки на послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення.

Таким чином, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару митну вартість товару:

№UA205140/2025/000253/2 від 18.09.2025, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме : товар №1 на рівні 2,41 дол. США/кг за ЕМД №UA807200/2025/011555 від 05.08.2025; товар №4 на рівні -1,56 дол. США/кг за ЕМД №UA901020/2025/006277 від 21.08.2025;

№UA205140/2025/000294/2 від 19.11.2025, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: товар №1 на рівні 2,07 дол. США/кг за ЕМД №UA500080/2025/011806 .

Декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140058127U8 від 18.09.2025, №25UA205140072214U5 від 19.11.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, для підтвердження митної вартості товару за:

МД№25UA205140057926U3 від 18.09.2025 декларант позивача подав наступні документи: інвойс №POW25078-11 від 22.09.2022, проформа №BPWXGS250208 від 08.02.2025, банківський платіжний документ № 457 від 27.08.2025, платіжна інструкція 457JBKLP8 від 27.08.2025, заявка №26803 від 19.06.2025, рахунок за перевезення №РФ-27119 від 17.09.2025, оплата рахунок за перевезення №4319 від 18.09.2025, довідка про транспортні виплати №888956/25 від 17.09.2025, експортна декларація №310120250517094305 від 05.07.2025; всі інші документи подавалися у попередніх випадках оформлення, про що внесено відмітку в гр. 44 МД з позначкою «m» а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) №GS-0922-1 від 22.09.2022, договір на перевезення №0710/20/01 від 07.10.2020, договір №6/05082022 від 05.08.2022.

МД№25UA205140071499U8 від 17.11.2025 декларант позивача подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №24/06-24 від 26.06.32024, інвойс №978/2025-26 від 25.04.2025, проформа-інвойс № KAI/1995 від 10.04.2025, банківський платіжний документ № 432 від 14.04.2025, платіжна інструкція №432JBKLP4 DSL 14/04/2025, банківський платіжний документ №472 від 16.10.2025, платіжна інструкція 472JBKLPА від 17.10.2025,договір транспортного експедування № ОВ1225 від 01.09.2020, договір транспортного експедування №0710/20/01 від 07.10.2020, договір №6/05082022 від 05.08.2022, заявка №27043 від 11.07.2025, рахунок за перевезення №РФ-28254 від 14.11.2025, довідка про транспортні витрати №889034/25 від 14.11.2025, свідоцтво на днак товарів і послуг №252852 від25.01.2019, лист №18/11-1 від 18.11.2025, лист №18/11-2 від 18.11.2025, лист експедитора №889041/25 від17.11.2025, експортна декларація №SB22290720251400 DSL 28/07/2025.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, зовнішньоекономічним контрактом №GS-0922-l від 22.09.2022, cкладеним між ТзОВ «ГЕНПОСТАЧ» (покупець) та компанією ZHEJIANG POWERBELT CO., LTD. (Китай) (продавець) на поставку товарів (ремені, конвеєрні стрічки та іншу продукцію технічного призначення) визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Найменування, різновид, кількість, комплектність, ціна та вартість, умови та строки поставки, умови оплати визначаються згідно з рахунком-фактурою, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Контракту).

Ціни за «Товар», що продаються за цим Контрактом, вказані у рахунках-фактурах до цього Контракту та встановлюються у доларах США. У ціну «Товару» включено вартість тари, упаковки, маркування, доставки та навантаження на борт корабля в порту Нінгбо, Китай (п. 2.1., 2.2. Контракту).

Загальна сума Контракту дорівнює сумі інвойсів на відвантажену продукцію. Виставлення кожного наступного інвойсу збільшує суму цього Контракту на суму, зазначену в Інвойсі (п. 2.3. Контракту).

Оплата «Товарів» має здійснюватися таким чином: 30% передплата, згідно з Інвойсом. Покупець повинен переказати на рахунок Продавця не пізніше ніж за 30 банківських днів після підписання цього Договору. Інші 70% Покупець повинен сплатити після отримання підтвердження про відвантаження Товару – копії накладної від Продавця (п. 3.1. Контракту).

Продавець постачає «Товар» на умовах «FOB NINGBO», згідно з базисними умовам постачання Інкотермс 2010 (п. 4.1. Контракту).

Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні від 18.09.2025 №205140/2025/000253 розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.

Як зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про те, що згідно заявки про міжнародне експедирування ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» від 19.06.2025 №26803 оплата за контейнер становить 4570 дол.США (зберігання, демередж, простої відповідно до вхідних рахунків портів, ліній, перевізників). Числового розрахунку та документів для перевірки зазначеного декларантом не надано. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Витрати на оплату за зберігання, демереджу, простоїв відповідно до вхідних рахунків портів, ліній, перевізників виставляються лише в разі їх виникнення. Якщо такі витрати відсутні, т відповідно, і до рахунку на оплату не включаються.

До митної декларації декларантом було включено повну інформацію щодо витрат, пов`язаних із транспортуванням вантажу та навантажувально-розвантажувальними роботами до митного кордону України. На підтвердження заявлених витрат подано рахунок-фактуру та довідку перевізника з їх деталізацією.

Крім того, в даному випадку до витрат на транспортування віднесено послуги зі зберігання вантажу у сумі 411,25 грн, про що свідчить довідка про транспортні витрати №888956/25 від 17.09.2025.

Таким чином, всі складові митної вартості заявлені достовірно та у повному обсязі, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України та положень Методичних рекомендацій щодо визначення митної вартості товарів.

Отже, відповідні витрати були заявлені та документально підтверджені.

Щодо твердження відповідача в рішенні, що відповідно рахунка від 17.09.2025 № РФ – 27119 складовою перевезення є транспортно-експедиційне обслуговування та страхування контейнерного обладнання. В зазначеному рахунку на транспортування не включені витрати на транспортно-експедиційне обслуговування та страхування до кордону України, які є невід`ємними складовими митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в т.ч. в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину кордону України, є частина загальних витрат на транспортування (зокрема експедиційних витрат) є обов`язковою для включення до бази оподаткування.(п.4, п.10 ст.58 МКУ, п.190.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до розрахунку від 17.09.2025 №РФ-27119 витрати на транспортно-експедиторське обслуговування та страхування контейнерного вантажу понесені вже на митній території України, у зв`язку з чим вони не підлягають включенню до митної вартості товару, оскільки не пов`язку з чим вони не підлягають включенню до митної вартості товару, оскільки не пов`язані з доставкою вантажу до митного кордону України.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що в графі 21 декларації митної вартості (ДМВ) зазначена вартість витрат на завантаження, вивантаження товару 4617,80 грн, проте декларантом не надано. розрахунку для перевірки заявленого числового значення.

Зазначене митним органом порушення є необґрунтованим, оскільки вартість навантажувально-розвантажувальних робіт визначена відповідно до ваги всіх 6 товарів, заявлених у ВМД та ДМВ, і становить 11809,59 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати. Саме ця сума зазначена у ВМД та ДМВ.

Отже, висновок митного органу про відсутність розрахунку та розбіжність у заявлених витратах не відповідає поданим документам.

Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні від 19.11.2025 №205140/2025/000294/2 розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.

Як зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до рахунку-фактури від 25.07.2025 №978/2025-26 зазначені умови оплати – 20% передоплата, 80 % до отримання товару в Гдині, що суперечить умовам зазначеним в пункті 2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.06.2024 №24/06-24 (далі – Контракт) – 25% передоплата та 75%. В призначенні платежу платіжного документа від 14.04.2025 №432 зазначений контракт 24.06.2024 №24/06 24. Згідно п. 2.2 Контракту загальна його вартість становить суму інвойсів на відвантажену продукцію, а отже ідентифікувати поставку товару за яким була зроблена оплата згідно вищевказаного платіжного документа неможливо;

Оплата товару здійснювалася до умов контракту та проформи-інвойса від 10.04.2025, яка передбачала 25% передоплати.

У пояснені від 18.11.2025 №18/11-1 постачальник KHANNA AGRO INDUSTRIES підтвердив, що передоплату здійснено саме на підставі зазначеної проформи від 10.04.2025 №КАІ/1995, а решта суми сплачено згідно виставленого інвойсу від 25.07.2025 №978/2025-26. Додатково до вартості інвойсу було включено 370 дол. США витрат, пов`язаних із додатковим зберіганням товару в порту.

Таким чином, наведена митним органом розбіжність сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки фактичні платежі здійснювалися відповідно до умов контракту та підтверджені поясненнями постачальника і наданими документами.

Окрім того, в рішенні зазначено, що згідно рахунка-фактури від 25.07.2025 №978/2025-26 та гр.22 МД вартість товару становить 35720,13 дол., що суперечить вартості, зазначеній в гр. 3 копії митної декларації країни відправлення від 28.07.2025 №SB22290720251400 - 35345.13 дол.

Посилання митного органу на розбіжність у вартості товару є необґрунтованими, оскільки сума 35720,13 дол. США є загальною сумою рахунка-фактури, тоді як фактурна вартість безпосереднього товару становить 35345,13 дол. США. Різниця у розмірі 375,00 дол. США становить додаткові витрати включені продавцем до загальної суми інвойса.

При цьому в митній декларації країни відправлення зазначена саме вартість товару – 35345,13 дол. США.

Водночас декларантом при митному оформленні в Україні заявлено повну суму інвойсу – т35720,13 дол. США, з якої і визначалась митна вартість та здійснювалися митні нарахування.

Отже, наведена митна органом різниця не свідчить про розбіжність щодо вартості самого товару.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що згідно рахунка-фактури від 25.07.2025 №978/2025-26 вартість товару зазначена з умовами доставки в порт Гдиня, що суперечить порту доставки, вказаному в Заявці від 11.07.2025 №27043 – Гданськ;

Посилання митного органу на розбіжності щодо порту доставки є необґрунтованим, оскільки в інвойсі, заявці, коносаменті та експортній митній декларації країни відправлення зазначено порт Гданськ.

Отже,зазначення в рахунку-фактурі порт Гдиня є очевидною технічною помилкою, яка спростовується сукупністю інших поданих документів. Така описка сама по собі не свідчить про недостовірність заявлених декларантом відомостей.

Окрім того, в рішенні зазначено, що згідно заявки від 11.07.2025 №27043 вартість транспортування становить 4650дол, а в довідці від 14.11.2025 №889034/25 вартість транспортних витрат до кордону України становить 155 161,01 грн. Для перевірки заявлених транспортних витрат з метою забезпечення відповідності валют між документами не подано числового перерахунку валют на потрібну дату.

Доводи митного органу є не обґрунтованими, оскільки листом експедитора від 17.11.2025 №889041/25 надано пояснення щодо формування транспортних витрат. У ньому зазначено, що сума 4650 дол. США є загальною вартістю логістичних послуг за визначеним маршрутом, тоді як транспортні витрати до кордону України становлять 155 161,01 грн. Також підтверджено, що рахунки виставлені за курсом НБУ.

Отже, зазначені суми стосуються відповідних складових транспортних витрат та не свідчать про розбіжності в поданих документах.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

В той же час Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. (п. 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України в редакції від 13.03.2012, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2)

Щодо посилання митного органу, що згідно графи 22 автотранспортної накладної від 14.11.2025 №10957 перевізником товару вказано ОСОБА_1 , що суперечить перевізнику, зазначеному в рахунку на оплату від 14.11.2025 №РФ-28254 – ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ»;

Доводи митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про перевізника є безпідставними. У графі 16 автотранспортної накладної від 14.11.2025 №10957 вказаний перевізник ТзОВ СУГМ «ІМТРЕКС» що відповідає умовам договору від 08.08.2022 №6/05082022. У графі 22 проставлено печатку ТзОВ СУГМ «ІМТРЕКС», що додатково підтверджує зазначеного перевізника. Прізвище ОСОБА_2 зазначене у графі 23 та стосується водія, який прийняв вантаж до перевезення, а не перевізника.

Отже, жодної суперечності щодо перевізника у зазначених документах не встановлено.

Окрім того, в рішенні зазначено, що згідно п. 3.4 договору (контракту) про перевезення від 07.10.2020 №0710/20/01 розрахунки на послуги здійснюються шляхом перерахування грошових коштів протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення, проте банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення.

Доводи митного органу щодо ненадання платіжних документів не свідчать про наявність розбіжностей у документах.

Листом-поясненням №18/11-2 від 18.11.2025 декларант повідомив про тимчасову затримку оплати транспортних послуг у зв`язку з недостатністю оборотних коштів та зазначив що оплата перевізнику ТзОВ «Клевер Тім» буде здійснена у найкоротший строк.

Отже, відсутність на момент митного оформлення платіжного документа не спростовує заявленої вартості транспортних послуг та сама по собі не свідчить про недостовірність поданих відомостей.

Враховуючи вище наведені обставини суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Щодо необхідності надання банківських платіжних документів, транспортних документів, то їх витребування є безпідставним, оскільки такі документи надавалися митному органу як під час митного оформлення товару, так і в порядку частини восьмої статті 55 МК України.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 18.09.2025 №UA205140/2025/000253/2 та від 19.11.2025 №UA205140/2025/000294/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже ці рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Поряд з цим, надаючи оцінку кожному аргументу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29). Наведена позиція Європейського суду з прав людини також застосовується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №802/2236/17-а.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6656,00 грн, сплачений платіжною інструкцією від 18.03.2026 №5707 та №5708.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.09.2025 №UA205140/2025/000253/2 та від 19.11.2025 №UA205140/2025/000294/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» судові витрати у загальному розмірі 6656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕНПОСТАЧ» (43007, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 48, квартира 51, ідентифікаційний код юридичної особи 38339580).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).

Суддя Ф.А. Волдінер