Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №140/5716/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5716/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення з Нематі ОСОБА_2 надмірно виплаченого грошового забезпечення за період з 25.07.2023 - 31.07.2023 (за 7 днів) в загальній сумі 5782,42 грн (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні сорок дві копійки) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 28.06.2023 № 99-ВВ «Про особовий склад» та від 06.07.2023 № 109-ВВ «Про особовий склад» солдату ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 08.07.2023 та наданням 2 днів на дорогу до міста Київ. Приступити до виконання службових обов`язків 25.07.2023.

Відповідач до в/ч НОМЕР_1 не з`явився після частини щорічної основної відпустки. На підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.07.2023 № 1248-АГ «Про призначення службового розслідування», було проведено службове розслідування за фактом неприбуття в НОМЕР_2 прикордонний загін з щорічної основної відпустки інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія відділення тилового забезпечення відділу прикордонної служби № 2 солдата Нематі ОСОБА_2 (Висновок від 10.08.2023 № 185 с/р).

Окрім того, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 01.08.2023 № 416-ОС «Про особовий склад» інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія відділення тилового забезпечення відділу прикордонної служби № 2 солдата Нематі ОСОБА_2 знято зі всіх видів забезпечення, з 25.07.2023 та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 04.08.2023 № 422-ОС «Про особовий склад» інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія відділення тилового забезпечення відділу прикордонної служби № 2 солдата Нематі ОСОБА_2 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.07.2023 № 374-ОС «Про виплату особовому складу» було здійснено виплату грошового забезпечення в тому числі і солдату ОСОБА_1 за поточний місяць, тобто за липень 2023 року. Відповідно до довідки № 256 солдату Нематі ОСОБА_2 було надмірно виплачено грошове забезпечення за період 25.07.2023 - 31.07.2023 (за 7 днів) у загальній сумі – 5782,42 грн.

На підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.01.2026 № 325-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування за фактом надмірно виплаченого грошового забезпечення солдату Нематі ОСОБА_2 за період з 25.07.2023 31.07.2023 (за 7 днів) у загальній сумі – 5782,42 грн. (Висновок від 22.01.2026 № 29/127/26-Вн). За даним фактом наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.01.2026 № 459-АГ «Про результати службового розслідування» солдата Нематі ОСОБА_2 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 5782,42 грн. (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні сорок дві копійки).

Станом на момент подання позову місцезнаходження відповідача невідоме, до військової частини не прибував, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-13).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 46).

Копія вказаної ухвали була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації відповідача проте поштове відправлення було повернуте на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку по причині повернення «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі 11.05.2026 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Окрім того, на виконання статті 130 КАС України, на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено відповідне оголошення задля повідомлення відповідача щодо розгляду справи (арк. спр. 51-52).

Проте, у встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, солдата ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 01.08.2023 № 416-ОС «Про особовий склад» інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія відділення тилового забезпечення відділу прикордонної служби № 2 солдата Нематі ОСОБА_2 знято зі всіх видів забезпечення, з 25.07.2023 (зворот арк. спр. 28)

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 04.08.2023 № 422-ОС «Про особовий склад» інспектора прикордонної служби 2 категорії – водія відділення тилового забезпечення відділу прикордонної служби № 2 позивача зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (арк. спр. 30).

В подальшому, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 12.07.2023 № 374-ОС «Про виплату особовому складу» було здійснено виплату грошового забезпечення в тому числі і солдату ОСОБА_1 за поточний місяць, тобто за липень 2023 року (арк. спр. 29).

Відповідно до довідки № 256 солдату Нематі ОСОБА_2 було надмірно виплачено грошове забезпечення за період 25.07.2023 - 31.07.2023 (за 7 днів) у загальній сумі – 5782,42 грн (зворот арк. спр. 29).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 23.10.2023 № 563-ОС «Про особовий склад» призупинено військову службу солдату Нематі ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, який перебуває в розпорядженні, з 04.10.2023. Вважати таким, що не виконує (не несе) обов`язків військової служби, з 04.10.2023. Час призупинення військової служби військовослужбовцю не зараховувати до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На військовослужбовця не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження № 62023140120000623 від 05.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 407 Кримінального Кодексу України) (зворот арк. спр. 30).

Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.01.2026 № 459-АГ «Про результати службового розслідування» відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 5782,42 грн (зворот арк. спр. 31-32).

З метою добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі, посадовими особами позивача було направлено листа Нематі ОСОБА_2 (арк. спр. 16, 33).

Однак доказів добровільного повернення відповідачем зазначених коштів матеріали справи не містять.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

Приписами частини першої статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях , утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Інструкцією з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.06.2017 № 468, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за № 1011/30879 (далі – Інструкція № 468, редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено організацію й порядок обліку військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах , окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, навчальних закладах, науково-дослідній установі, органах забезпечення, підрозділах спеціального призначення, підрозділах, на кораблях та катерах морської охорони органів Держприкордонслужби в мирний час і в особливий період та порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікованих документів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої Інструкція № 468 визначено, що особи, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місце служби, і тих, що не з`явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров`я тривалістю понад три доби , - тільки після з`ясування причин залишення ними (неповернення) органу Держприкордонслужби та внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення органу Держприкордонслужби . Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються в кадрових підрозділах у книзі обліку тимчасово відсутнього й тимчасово прибулого до органу Держприкордонслужби особового складу в окремому розділі.

Військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.

Окрім того, згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною другої статті 24 Закону №2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії . Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі – Положення № 1115/2009) визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та Відповідно до пунктів 48-1 - 48-7 Положення № 1115/2009 визначено, що: для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статуту Збройних Сил України; статті 85 Дисциплінарного військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні;

звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними у пункті 270 цього Положення;

для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Відповідно до статті 27 Закону фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

З 1 березня 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (далі – Постанова №704).

Згідно із пунктом 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 2 Інструкції №558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

З метою визначення порядку організації та ведення фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 №155 затверджено Інструкцію про організацію фінансового господарства органах Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – Інструкція №155).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Інструкції №155 визначені такі завданнями фінансово-економічних органів, а саме: своєчасне і правильне задоволення грошовим забезпеченням військовослужбовців, заробітною платою працівників; забезпечення ведення бухгалтерського обліку і контроль за раціональним, економним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збереження державної власності; забезпечення законного та господарськи доцільного витрачання коштів; своєчасне вжиття заходів з відшкодування винними особами завданих збитків у порядку, визначеному чинним законодавством; своєчасне здійснення установлених відрахувань із грошового забезпечення військовослужбовців і заробітної плати працівників та перерахування цих сум за призначенням.

Згідно із пунктом 28.3 пункту 2 Інструкції № 55 виплата грошового забезпечення (заробітної плати) особовому складу провадиться у строки, що встановлюються начальниками (командирами) органів Держприкордонслужби за погодженням з місцевими органами Державного казначейства України, а саме: військовослужбовцям – один раз на місяць – у період з 15 по 20 число за поточний місяць.

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

Підпунктом 5 частини першої статті 1 Закону Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що пряма дійсна шкода це збитки завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Таким чином, незаконне отримання іншого майна – грошових коштів, є шкодою завданою військовій частині.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальне відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Статтею 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частиною першою статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт нез`явлення відповідача з відпустки та неповернення до в/ч НОМЕР_1 .

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем без належної на те правової підстави безпідставно отримані грошові кошти за період з 25.07.2023 по 31.07.2023 на суму 5 782,72 грн, оскільки, грошові кошти набуті відповідачем недобросовісно, тому у відповідача виник обов`язок щодо повернення позивачу безпідставно набутого грошового забезпечення.

Отже, у зв`язку з невідшкодуванням відповідачу зайво виплаченого грошового забезпечення у відповідача наявні правові підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов`язків військової служби в розмірі 5 782,72 грн.

Доказів сплати відповідачем вищевказаних коштів у зазначеному розмірі до суду не надано.

Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз змісту, частин першої-третьої статті 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15)

Окрім того судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із платіжною інструкцією від 18.05.2026 №7874 сплатив судовий збір в розмірі 3328,00 грн (арк. спр. 56), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8 = 2 662,40 грн, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 665,60 грн, може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти у сумі 5 782,42 гривень (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 42 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович