Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №140/10231/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10231/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та 1,121 у 2025-2026 роках; зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (13559,41 грн), у розмірі 1,115 – у 2025 році та 1,121 – у 2026 році та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При призначенні пенсії для обчислення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” для проведення перерахунку пенсій з 01 березня 2025 року встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115, а постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” з 01 березня 2026 року – коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Однак відповідач при проведенні індексації пенсії позивача застосував до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, коефіцієнти збільшення 1,023 у 2025 році та 1,036 у 2026 році.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо проведення належної індексації пенсії, однак відповідач листом від 02.07.2026 відмовив у здійсненні перерахунку пенсії у визначеному нею порядку.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки положення статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачають щорічну індексацію саме показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення її пенсії.

Ухвалою суду від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. З 07.04.2024 позивачу призначено пенсію за віком із застосуванням показника заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн. Страховий стаж позивача становить 41 рік 7 місяців 24 дні, коефіцієнт страхового стажу – 0,41583. Для визначення розміру пенсії враховано середньомісячний заробіток 9514,94 грн із застосуванням середньої заробітної плати по Україні 14370,64 грн за 2021-2023 роки та індивідуального коефіцієнта заробітку 0,66211.

Відповідач вказує, що при проведенні індексації пенсії позивача застосовано спеціальні положення постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236, які регулюють порядок індексації пенсій, призначених у відповідні періоди.

Вважає, що перерахунок пенсії позивача проведений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсію за віком позивачу призначено з 07.04.2024. Для обчислення розміру пенсії при її призначенні був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що з 01.03.2025 відповідачем проведено індексацію пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,023, а у 2026 році – із застосуванням коефіцієнта 1,036.

Листом від 02.07.2026 відповідач відмовив позивачу у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, який враховується для обчислення її пенсії.

Не погодившись із проведенням індексації пенсії у вказаному порядку, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі – Закон №2017-III), за змістом якої законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-III).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону №1282-XII).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, прийнято Закон України від 15 лютого 2022 року №2040-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства”, яким частину п`яту статті 2 Закону №1282-XII викладено в новій редакції.

Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

З метою реалізації наведених положень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 20 лютого 2019 року №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році”, якою затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок №124).

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” установлено, що з 01 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Разом з тим підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, передбачено коефіцієнт збільшення 1,023.

Аналогічно підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 для таких пенсій передбачено застосування коефіцієнта 1,036.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що положення підпункту 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України №209 та №236 не можуть застосовуватися таким чином, щоб звужувати встановлене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV право особи на щорічний перерахунок раніше призначеної пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховується для обчислення її пенсії, на відповідний коефіцієнт збільшення.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV не встановлює різних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії. Визначальним є те, який саме показник середньої заробітної плати враховується для обчислення конкретної пенсії.

У спірному випадку при обчисленні пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн. Саме цей показник є складовою формули обчислення пенсії позивача, а тому відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV він підлягає щорічному збільшенню на коефіцієнти, визначені Кабінетом Міністрів України для проведення індексації пенсій.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 відповідний коефіцієнт збільшення визначено у розмірі 1,115, а постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 – у розмірі 1,121.

Застосування відповідачем до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача, коефіцієнтів 1,023 та 1,036 фактично призводить до застосування іншого механізму індексації, ніж передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

З огляду на встановлені обставини справи та наведене правове регулювання суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не застосував при індексації пенсії позивача коефіцієнт збільшення 1,115 у 2025 році та коефіцієнт збільшення 1,121 у 2026 році до показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн, який враховується для обчислення пенсії позивача.

Разом з тим, враховуючи, що позивач зверталася до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії та фактично отримала відмову у його проведенні, належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення її пенсії, та зобов`язання відповідача здійснити з 01.05.2026 перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн на коефіцієнт 1,115 та на коефіцієнт 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення її пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 травня 2026 року перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення її пенсії за 2021-2023 роки у розмірі 13559,41 грн на коефіцієнт 1,115 та на коефіцієнт 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Н. В. Стецик