Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №140/8194/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8194/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку; зобов`язання внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 18 травня 2023 року військо-лікарською комісією (далі – ВЛК) визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було зроблено відмітку у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного та внесено відомості до Реєстру. Однак після чергового оновлення даних в електронному військово-облікову документі, сформованому у застосунку «Резерв +», позивач виявив, що він перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для приведення відомостей у застосунку «Резерв+» у відповідність фактичним даним відповідачу було скеровано відповідну заяву, однак відомості щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесенні не були. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною та з метою захисту порушеного права просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.30-31). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ОСОБА_1 був повторно взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 04 травня 2026 року. Зазначив, що уповноваженим представником проведено моніторинг звернень позивача в системі Helsi та встановлено, що останній не звертався за медичною допомогою щодо захворювань та хвороб, які зазначені в його рішенні про непридатність. Також зауважив, що рішення про непридатність не затверджене 16 Регіональною військово-лікарською комісією, як вимагає на сьогодні законодавство. Покликаючись на приписи статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначив, що, оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі попередніх нормативно-правових актів, а зараз діє особливий період, то такі рішення про виключення з військового обліку можуть бути зупинені, а громадян можуть знову ставати на облік військовозобов`язаних. Крім того стаття 37 Закону України «про військовий обов`язок і військову службу», яка є чинною з 04 травня 2024 року, вже не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, як визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. На переконання відповідача, підстави для виключення ОСОБА_1 із військового обліку як непридатного до військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки від 18 травня 2023 року №479 ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 17 а графи ІІ Розкладу хвороб (а.с.7).

У тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 внесено запис про те, що ОСОБА_1 18 травня 2023 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних при ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 17а, графи ІІ, Наказ МОУ №402) – а.с.8.

Згідно з військово-обліковим документом у застосунку «Резерв+» станом на 18 червня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний, у той же час наявні відомості про дату ВЛК – 18 травня 2023 року, постанова з висновком «Непридатний з виключенням з військового обліку» (а.с.9-12).

У відповідь на заяву позивача від 20 травня 2026 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про виключення з військового обліку (а.с.15-16) ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 03 червня 2026 року №5596 повідомив позивача про те, що станом на 02 червня 2026 року його поновлено на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки відомості про виключення з військового обліку до реєстру «Оберіг» щодо ОСОБА_1 були внесені без достатніх на те підстав, а саме – без затвердження штатними ВЛК – 16 Регіональною військово-лікарською комісією, відтак з порушенням визначеної процедури та вимог, передбачених пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року (а.с.18).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII).

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі – Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку зі взяттям ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного та внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Так за даними Реєстру станом на 18 червня 2026 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний, хоч одночасно зазначено, що він є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дата ВЛК – 18 травня 2023 року. Відповідно до довідки від 18 травня 2023 року №479 ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 17 а графи ІІ Розкладу хвороб; у тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 внесено запис про те, що позивач 18 травня 2023 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних при ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (стаття 17а, графи ІІ, Наказ МОУ №402).

Відтак, у розглядуваному випадку має місце не невідповідність між даними у військово-обліковому документі у паперовій формі та відомостями Реєстру, а повторне взяття на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку. Тож належить вирішити питання наявності правових підстав для взяття на військовий облік позивача, який був визнаний непридатним до військової служби та за відомостями військово-облікового документа був виключений з військового обліку.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800: далі – Положення №402 у редакції чинній на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення №402).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Підпунктом «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 (в редакції станом на 28 лютого 2023 року) було передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний: до військової служби з виключенням з військового обліку».

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції станом на 18 травня 2023 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За приписами чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби (пункт 3).

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання “визнані непридатними до військової служби”, що суті не змінює.

Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.

Так, підставою для виключення з обліку може бути висновок військово-лікарської комісії.

Позивач був виключений з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відтак, беззаперечним є факт проходження позивачем військово-лікарської комісії, адже на основі цього приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку.

Суд зауважує, що посадові особи, відповідальні за оформлення та заповнення військово-облікового документу позивача (тимчасового посвідчення військовозобов`язаного), проставленням свого підпису, підтвердили достовірність внесених даних, у тому числі й щодо виключення його з військового обліку, підтвердили дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявність визначених законом підстав для виключення позивача з військового обліку через непридатність за станом здоров`я.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункт 39).

Суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів перегляду або скасування постанови ВЛК від 18 травня 2023 року у встановленому порядку. При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача про необхідність затвердження висновку ВЛК щодо позивача Регіональною військово-лікарською комісією, оскільки на момент проходження ним військово-лікарської комісії (18 травня 2023 року) норми Положення №402 не передбачали затвердження рішень ВЛК штатними ВЛК.

Аналіз статті 58 Конституції України свідчить про те, що закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи. Конституційний Суд України (рішення №1-зп/1997, №5-р/2018) наголосив, що нові обов`язки не можуть покладатися на особу заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.

Норми Положення №402 (зокрема, і в чинній редакції) та інші положення законодавства не наділяють повноваженнями ТЦК та СП та безпосередньо його керівника щодо ревізування, відміни або скасування висновків ВЛК про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних.

Відповідач не навів приписів Закону №2233-XII, які давали йому підстави для поновлення позивача на військовому обліку.

Оскільки постанова ВЛК є чинною (не скасована у встановленому законом порядку), а позивач був виключений з військового обліку, то дії відповідача щодо поновлення на військовому обліку у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій (на підставі норм закону та у встановлений спосіб) щодо взяття позивача на військовий облік та внесення інформації про це в Реєстр.

Отже, взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних з внесенням в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів таких відомостей; зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби.

Згідно зі статтею 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії таких документів: договір про надання правової/правничої допомоги від 08 травня 2026 року, укладений між адвокатом Татарин В.М. та ОСОБА_1 , акт від 18 червня 2026 року до договору про надання правової/правничої допомоги від 08 травня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №18 від 18 червня 2026 року про оплату грошових коштів за надання правової допомоги на суму 30000,00 грн (а.с. 19-21).

За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 08 травня 2026 року клієнт доручає, а адвокат бере на себе особисте зобов`язання на умовах передбачених цим Договором, представляти інтереси Клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями з будь-яких питань.

Згідно із актом від 18 червня 2026 року до вказаного договору сторони узгодили, що вартість професійної правничої допомоги в межах судової справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, яка надається клієнту на стадії підготовки та безпосередньо судового розгляду у Волинському окружному адміністративному суді становить фіксовану суму 30000,00 грн та включає в себе: надання усної консультації з питань оскарження бездіяльності ТЦК та СП: процедуру, орієнтовні строки розгляду, перелік необхідних документів та даних; підготовка позовної заяви (з додатками) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; контроль руху справи в суді першої інстанції; підготовка і подання до суду заяв, клопотань та додаткових пояснень тощо (за необхідності); отримання судових рішень та виконавчих листів суду у цій справі та надання консультацій щодо подальших дій клієнта для їх виконання.

Відповідно до квитанції №18 від 18 червня 2026 року позивач сплатив на користь адвоката 30000,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 08 травня 2026 року.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, та конкретні обставини справи, яка не є складною, та сформованої судової практики, суті виконаних послуг, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 необхідно стягнути судові витрати у сумі 1331,20 грн, підтверджені квитанцією про сплату судового збору від 19 червня 2026 року №2223806567.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4331,20 грн (1331,20 грн – витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3000,00 грн – витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних з внесенням в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів таких відомостей.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 4331,20 грн (чотири тисячі триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк