Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №140/869/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/869/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Аршулік С.Р.,

за участю представника відповідача Михайлової Б.В.,

представника третьої особи Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0298650705 від 28.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 050 638,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області у період з 04.09.2024 по 13.09.2024 проводилась фактична перевірка в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої було складено акт фактичної перевірки №091082 від 13.09.2024(реєстраційний №16228/09/17/РРО/ НОМЕР_1 від 13.09.2024), у висновку якого контролюючий орган вказав на порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

На підставі акта фактичної перевірки №091082 від 13.09.2024 ГУ ДПС у Волинській області 28.10.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) №0298650705, якими до позивача застосовано штрафні санкції на суму 1 050 638,00 грн. Позивач скористався правом адміністративного оскарження та 12.11.2024 подано скаргу на вказане ППР. Однак, за результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення №764/6/99-00-06-03-02-06 від 10.01.2025, яким скаргу залишено без задоволення, а ППР без змін.

Позивач не погоджується із вказаним ППР, аргументуючи тим, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить підстав для її проведення, а є лише посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію, яку контролюючий орган отримав про порушення позивачем вимог чинного законодавства. Отже, вважає, що фактична перевірка проведена за відсутності законних на те підстав.

Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації зазначає, що нею надано усі можливі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які, в свою чергу, належать або пов`язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині. Всі товари, які знаходились у магазині, офіційно отримані платником податків за відповідним договором комісії та актами приймання-передачі, що підтверджується прихідними документами, які були надані під час перевірки та надіслані поштою на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області, що також зафіксовано в акті перевірки, в тому числі і форма ведення обліку товарних запасів.

Вважає, що чинним законодавством України не визначено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції., тому, висновок контролюючого органу про ненадання первинних документів, які підтверджують облік і походження товару, не відповідає дійсності.

Відтак, висновок контролюючого органу про не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та ненадання документів на походження товару не знайшли свого підтвердження, тому встановлені в ході перевірки порушення є неправомірними та необґрунтованими, а оспорюваний акт є незаконним.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву від 18.02.2025 представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просив відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції вказала, що посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області за результатами фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було складено Акт фактичної перевірки №16228/09/15/РРО/ НОМЕР_1 від 13.09.2024, який ФОП ОСОБА_1 відмовилась підписувати та отримати другий примірник, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Івано-Франківській області було надіслано другий примірник акту фактичної перевірки, який отримано позивачем.

По суті встановлених порушень та на підставі розрахунку до акта фактичної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області, за основним місцем обліку платника, винесено ППР №0298650705 від 28.10.2024, яке 29.10.2024 контролюючим органом було надіслано ФОП ОСОБА_1 та вручене позивачу 31.10.2024. Не погодившись із оскаржуваним ППР позивачем було подано скаргу до ДПС. Рішенням за результатами розгляду скарги оскаржуване ППР залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Вважає, що ППР було винесено на підставі та в межах чинного законодавства, а тому позов не підлягає до задоволення.

Зокрема, вказала, що фактична перевірка проведена правомірно, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам ПК України, прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності, передбачених ПК України підстав для її проведення.

Щодо встановлених порушень вказує на те, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, зобов`язаний надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

В ході фактичної перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідно до якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Зауважує, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Представник відповідача стверджує, що у позовній заяві позивач зазначила, що всі підтверджуючі документи були надані податковому органу під час проведення фактичної перевірки, зокрема форма обліку за вересень 2024 року, договір комісії № МО-02-09-24-ТА від 02.09.2024 та акти приймання-передачі до цього договору, водночас контролюючий орган не погоджується із позицією позивача, оскільки відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений наказом МФУ № 496 від 03.09.2021 документами, які підтверджують облік та походження товарів є форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).

Також акцентує увагу на тому, що пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єкта господарювання надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зауважує, що оскільки, коментована форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід`ємною частиною такого обліку.

Водночас, позивачем ні під час проведення перевірки, ні до закінчення перевірки не надано відповідних відомостей про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У відповіді на відзив від 24.02.2025 представник позивача підтримала доводи викладені у позовній заяві та додатково зазначила, що всі первинні документи, які підтверджують облік і походження товарів були надані посадовим особам контролюючого органу, однак не враховані при прийнятті ППР. Крім того, наголосила, що факт надання та отримання первинних документів, зокрема договір комісії від 02.09.2024 № МО-02-09-24-ТА, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до договору комісії, форма обліку товарних запасів, а також інших документів зафіксовано в акті перевірки та не заперечується представником відповідача у відзиві на позов.

У запереченнях на відповідь на відзив від 03.03.2025 представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 з підстав аналогічними у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача також подала до суду додаткові пояснення, в яких наголосила, що під час проведення перевірки контролюючому органу було надано первинні документи, які вичерпно підтверджують реальність проведення господарських операцій позивачем.

Крім того, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у даній справі адміністративний позов задоволено, а саме вирішено:

1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0298650705 від 28 жовтня 2024 року.

2) Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 405 (вісім тисяч чотириста п`ять) гривень 10 копійок.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09.09.2025 задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області: скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025; ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.06.2026 частково задоволено касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ? ? 28 2025 ? ? ? 09 2025 140/869/25 - , .

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

09.07.2026 через систему Електронний суд представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що доводи в частині призначення спірної фактичної перевірки не були предметом апеляційного перегляду, та відповідно, не були предметом касаційного перегляду, а відтак, підстави позову в цій частині не підлягають оцінці при новому розгляді справи. Як убачається із матеріалів даної справи, платником податків на початку та під час перевірки було надано договір комісії від 02.09.2024 № МО-02 09-24-ТА, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до Договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до Договору комісії, форму ведення обліку товарних запасів, інші документи. При цьому ті самі документи додатково були надіслані на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області 04.09.2024 та 13.09.2024 (докази наявні в матеріалах справи). До того ж надання та отримання відповідних документів зафіксовано й в акті фактичної перевірки. Більше того, суд першої інстанції вказав і про те, що «Акт ненадання (відмови у наданні) тих чи інших документів в ході перевірки не складався.». Відтак під час спірної фактичної перевірки платником податків виконано вимоги закону та надано відповідні первинні документи, які підтверджують облік товарних запасів.

Зауважує, що диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає до суб`єкта застосовується відповідна фінансова санкція 1) за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) та/або 2) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. В той й же час, акт фактичної перевірки, на підставі якого відповідачем було винесено оскаржуване ППР, містить зовсім іншу інформацію щодо змісту правопорушення, ніж передбачено ст.20 Закону №265/95-ВР, а саме «порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації».

Також, спірне ППР не містить жодного формулювання змісту правопорушення, в тому числі і передбаченого диспозицією статті 20 Закону №265/95-ВР, як підстава для притягнення до фінансової відповідальності.

На початок перевірки були наданні всі первинні документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання (облік товарних запасів), що спростовує твердження контролюючого органу про не надання відповідних документів.

Договір комісії є одним із видів посередницьких договорів, а особливість такого договору полягає в обов`язку комісіонера за дорученням комітента від свого імені за певну винагороду продати належне комітенту майно (товар). Водночас, комісіонер при виконанні такого договору не набуває у власність майно (товар). Отже, позивач як комісіонер не набув у власність товар, що пояснює відсутність у нього відповідних первинних документів, таких як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, тощо.

Позивачем, як комісіонером до перевірки були надані всі документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), що виключає наявність об`єктивної сторони порушення у вказаній частині. При цьому, комісіонер не може і не повинен знати, звідки товар з`явився у комітента, зокрема комісіонер не має як юридичних, так і фактичних підстав вимагати від комітента надання ним документів, на підставі яких комітент набув у власність товар.

Таким чином, твердження відповідача про ненадання позивачем документів, що підтверджують облік товарів та їх походження під час перевірки, не відповідає обставинам справи, приписам статті 20 Закону №265/95-ВР та її застосуванню.

14.07.2026 ГУ ДПС у Волинській області через систему Електронний суд подало додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що встановлений Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496), обов`язок постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів є «встановленим законодавством порядком обліку товарних запасів « (їх походження і обліку) в розумінні положень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Наголошує, що обов`язок вести облік товарів за місцем реалізації покладається саме на особу, яка здійснює продаж, незалежно від права власності на товар.

Ненадання документів про облік товарів на момент перевірки є самостійною підставою для застосування штрафу у розмірі вартості таких товарів згідно зі ст. 20 Закону №265/95-ВР.

Крім того, згідно Порядку№496 документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи (опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару).

Відповідач вказує, що договором комісії та актами приймання передачі товарів не може підтверджуватись виконання обов`язку щодо належного ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Так, як у договорі комісії так і у акті приймання-передачі товарів не міститься достатньо відомостей про походження товарів, первинні документи, згідно з якими вони придбані чи отримані, їх вартість тощо. Крім того, позивачем не було надано документи щодо транспортування товару, у акті прийому передачі товарів до договору комісії вказана вартість кожного виду товару, водночас жодних первинних документів, які таку підтверджують (накладні, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки тощо) щодо одиниці кожного виду товару позивачем до перевірки не надано. Позивач здійснює торгівлю технічно складними побутовими товарами (мобільні телефони, ноутбуки, акумулятори до мобільних телефонів), при цьому слід зазначити, що мобільні телефони, зокрема, повинні бути ідентифіковані серійним номером ((IMEI) - п`ятнадцятизначне число), який встановлюється заводом-виробником та є унікальним для кожного мобільного телефона. Саме такий номер дає змогу ідентифікувати товар, зокрема мобільний телефон. Проте, товар, який зазначений в поданих позивачем документах ідентифікувати неможливо.

Відтак за наданими ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки документами (договором комісії, актами приймання передачі та формою обліку) не підтверджено належний облік товарів, що знаходилися у місці продажу на суму 1 050 638,00 грн., у зв`язку з чим, контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Відтак, в ході фактичної перевірки податковим органом встановлено факт реалізації товару, який не був облікованим належним чином.

У додаткових поясненнях від 23.07.2026 представник позивача заперечила твердження представника відповідача та підтримала свою позицію зазначену у первинний письмових поясненнях від 09.07.2026.

Ухвалою суду від 31.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

При цьому 11.09.2026 від представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області надійшли письмові пояснення по справі у яких остання підтримала позицію відповідача по справі та просила відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання призначене на 11:00 25.09.2026 представник позивача не прибула, однак 24.09.2026 звернулась до суду із заявою про розгляд справи у її відсутності.

Також 24.09.2026 на адресу суду через систему Електронний суд подало від представника позивача надійшли пояснення (письмові дебати).

Представник відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні 25.09.2026 позов не визнали з підстав, наведених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, та додаткових поясненнях, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець 20.03.2018, із наступними видами діяльності КВЕД: 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 95.12 - ремонт обладнання зв`язку; 82.99 - надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 47.42 - роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.51 - оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 - оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.41 -роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 95.11 - ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12).

Як слідує з матеріалів справи посадовими особами ГУ ДПС у Івано-Франківській області на підставі наказу від 04.09.2024 №2679-п та направлень на перевірку від 04.09.2024 №5022, №5023 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено акт від 13.09.2024 №091082 (реєстраційний №16228/09/17/РРО/ НОМЕР_1 від 13.09.2024), яким зокрема встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку на загальну суму 1 050 638,00 грн.

На підставі акта фактичної перевірки від 13.09.2024 №091082 (реєстраційний №16228/09/17/РРО/ НОМЕР_1 від 13.09.2024) ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2024 №03298650705, згідно із яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону №265/95-ВР до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 050 637,00 грн.

12.11.2024 позивачем на адресу ДПС України було направлено скаргу на ППР №0298650705 від 28.10.2024.

Рішенням ДПС України №764/6/99-00-06-03-02-06 від 10.01.2025 скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ППР №0298650705 від 28.10.2024 без змін.

Позивач не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернулася в суд за захистом свої прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Перш за все суд враховує, що доводи в частині призначення спірної фактичної перевірки не були предметом апеляційного та касаційного перегляду, а відтак, підстави позову в цій частині не підлягають оцінці при новому розгляді справи.

Проте, щодо правопорушення стосовно не забезпечення позивачем порядку обліку товарів за місцем реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на загальну суму 1 050 638,00 грн, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі – Закон 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України (абзац перший статті 15 Закону №265/95-ВР).

Розділ II Закону №265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Зокрема, пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону №265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 25-1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231.

Смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, до 01.01.2022 (дати набрання чинності Закону №1914-IX, яким пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в новій редакції) суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, відповідно, була зобов`язана надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР визначена приписами розділу V цього Закону.

Так, стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

2) ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, відповідальність до суб`єкта господарювання може бути застосована як вчинення одного із таких порушень, так і за їх сукупність.

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічні висновки щодо тлумачення змісту вказаних норм Закону приведені у постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22, від 16 травня 2024 року у справі №280/176/23, від 27 серпня 2024 року у справі №300/2879/22, від 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, від 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24, від 14 квітня 2025 року у справі №160/13547/25.

Як зазначено в пункті 2.2.20 акту фактичної перевірки №16228/09/17/РРО/ НОМЕР_1 від 13.09.2024, в ході проведення перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, у встановленому порядку. Документів щодо походження товару до перевірки не надано. Вартість товарів не облікованих у встановленому порядку становить 226 143,00 грн (згідно акту приймання-передачі товарів до Договору комісії №МО-02-09-24-ТА від 04.09.2024 та 824 495,00 грн згідно акту приймання передачі товарів до Договору комісії №МО-02-09-24-ТА. Загальна вартість товарів необлікованих у встановленому порядку становить 1 050 638,00 грн.

На підтвердження ведення обліку товарних запасів позивач на початок перевірки надала договір комісії №МО-02-09-24-РА від 02.09.2024, укладений між ФОП ОСОБА_3 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до Договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 до Договору комісії, форму ведення обліку товарних запасів, інші документи.

Також як слідує з матеріалів справи вищевказані документи додатково були надіслані позивачем на адресу ГУ ДПС в Івано-Франківській області 04.09.2024 та 13.09.2024.

Скасовуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 09.09.2025 у даній справі, та направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд у постанові від 18.06.2026 зазначив, що суди належним чином не дослідили та не надали оцінки вказаним документа позивача, у тому числі, в аспекті їх достатності для підтвердження належного здійснення обліку товару, який перебуває на реалізації.

Надаючи оцінку наданим ФОП ОСОБА_1 документам на підтвердження обліку товару, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Фізичні особи - підприємці, які застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язані вести облік доходів та витрат в паперовому та/або електронному вигляді.

Також пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На виконання норм статті 3 Закону №265/95-ВР, ПК України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Міністерством фінансів України видано наказ від 3 вересня 2021 року №496 (останній зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2021 року за №1411/37033), яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (Порядок №496).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №496 він визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

За змістом пункту 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Аналізуючи положення Порядку №496 у сукупності, Верховний Суд у своїй постанові від 08 січня 2026 року у справі №140/844/25 дійшов висновку, що обов`язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому суд вважає за необхідне вказати на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22, в якій, серед іншого, зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово необхідно встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу. Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Як встановлено судом, позивач як комісіонер за договором комісії від 02.09.2024 комісії №МО-02-09-25-ТА, укладеним з ФОП ОСОБА_3 (комітентом), здійснювала у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 торгівлю технічно складними побутовими товарами (мобільними телефонами, акумуляторами та іншими аксесуарами до мобільних телефонів).

Зокрема, за умовами пункту 4.1 Договору комісії передання товарів комітентом комісіонеру для продажу відповідно до умов цього договору здійснюється за актом приймання-передачі товарів на таких умовах: місце передання: АДРЕСА_1 ; порядок транспортування продукції, що передається комісіонерові для продажу відповідно до умов цього договору, до місця передання визначається комітентом.

Відповідно до акта приймання-передачі товарів до договору комісії №МО-02-09-25-ТА від 02.09.2024, складеного 02.09.2024 комітент передав комісіонеру товари згідно з переліком в кількості 864 одиниці на загальну суму 824 495,00 грн.

В свою чергу, відповідно до акта приймання-передачі товарів до договору комісії №МО-02-09-25-ТА від 02.09.2024, складеного 04.09.2024, комітент передав комісіонеру товари згідно з переліком в кількості 86 одиниця на загальну суму 226 143,00 грн.

Отримання позивачем товарів на загальну суму 1 050 638,00 грн за вказаними актами приймання-передачі відображено у формі ведення обліку товарних запасів.

Суд зауважує, що на початок проведення фактичної перевірки (04.09.2024) позивачем були надані податковому органу договір комісії, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, від 04.09.2024 та копію форми ведення обліку товарних запасів.

Крім того, на адресу контролюючого органу цінними листами з описом вкладення 04.09.2024 та 13.09.2024 були додатково надіслані акти приймання-передачі товарів та копія форми ведення обліку товарних запасів. Тобто, таке надіслання і отримання відбулося «під час» проведення фактичної перевірки, яка, відповідно до акту такої перевірки закінчилась 13.09.2024.

Разом з тим, контролюючий орган на момент перевірки не встановив, який саме товар зберігається у місці продажу та на який відсутні первинні документи, констатувавши порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів щодо тих товарів, які прибули в магазин відповідно до актів прийому-передачі товарів від 02.09.2024 та 04.09.2024.

Належного обґрунтування того, в чому надані позивачем до перевірки документи суперечать вимогам Порядку №496, акт перевірки не містить.

При цьому, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання первинних документів щодо походження товару, податковий орган не вказав у акті перевірки, які саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

У постанові від 27 грудня 2023 року у справі №280/1998/23 Верховний Суд зазначив, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.

Отже, згідно з нормами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний надати облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу, що й було виконано позивачем.

Фактично аргументи контролюючого органу щодо ненадання документів ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної (документальної) перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами цієї справи, предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання вказаних документів не підтверджує і не спростовує ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходилися у місці продажу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2026 року у справі №420/36506/24, від 03 червня 2026 року у справі №380/23922/24.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір комісії та акти приймання-передачі товарів є належними документами, які у взаємозв`язку з формою ведення обліку товарних запасів підтверджують законність надходження товару до позивача, його облік. Зазначені документи містять достатні відомості для ідентифікації товару, його передачі комісіонеру та відображення в обліку, а тому є належними доказами дотримання позивачем вимог щодо ведення обліку товарних запасів.

Суд зауважує, що договір комісії є одним із видів посередницьких договорів і в даному випадку такий договір передбачає обов`язок комісіонера за дорученням комітента від свого імені за певну винагороду продати належний комітенту товар.

Отже, позивач як комісіонер не набувала у власність товар, що пояснює відсутність у неї відповідних первинних документів, таких як накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, тощо.

Також суд враховує, що на підставі актів приймання-передачі товарів позивачем заповнювалась форма ведення обліку товарних запасів, а тому порушень вимог Порядку №496 суд не вбачає.

Таким чином, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині.

Доводи відповідача фактично ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за Договором комісії, яка може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання документів на підтвердження походження товарів та встановлення його реального власника не спростовує факт належного їх обліку.

За частиною першою статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частини першої статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Отже з аналізу вказаних норм не випливає обов`язок комісіонера надати інші документи про походження товару, окрім договору та акту приймання-передачі.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №600/5677/24-а наведено підхід, згідно з яким суди повинні дослідити, чи існує у діях платника саме склад правопорушення, передбачений статтею 20 Закону №265/95-ВР, а не обмежуватися формальним відтворенням висновків контролюючого органу.

У межах цієї справи суд, дослідивши наявні матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем надано документи, які підтверджують облік та походження товарів, тоді як відповідачем не доведено протилежного.

Крім того, суд враховує, що в оскаржуваному ППР від 28.10.2024 №0298650705 не конкретизовано, у чому саме полягало допущене позивачем порушення, які саме його дії чи бездіяльність стали підставою для застосування фінансових санкцій та які вимоги законодавства ним порушено. Зокрема, спірне ППР не містить формулювання змісту правопорушення, не зазначає виду порушення, за яке до позивача застосовано фінансову санкцію, а також не містить належної правової кваліфікації встановлених контролюючим органом обставин.

Поряд з цим фінансові санкції до позивача застосовано виключно на підставі статті 20 Закону України №265/95-ВР, диспозиція якої передбачає відповідальність лише у разі здійснення реалізації необлікованих товарів або ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу. Водночас оскаржуване ППР не містить установлених обставин щодо здійснення позивачем реалізації необлікованих товарів чи ненадання ним під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходилися у місці продажу.

Натомість контролюючим органом фактично зафіксовано лише порушення, яке, на його думку, полягало у неналежному веденні обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Однак таке формулювання саме по собі не свідчить про наявність складу правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №265/95-ВР, та не може бути достатньою правовою підставою для застосування фінансових санкцій за цією нормою.

Отже, відсутність у ППР конкретного опису фактичних обставин правопорушення, його належної правової кваліфікації та посилання на ознаки складу правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №265/95-ВР, позбавляє можливості встановити правові та фактичні підстави прийняття спірного рішення, перевірити правильність висновків контролюючого органу та забезпечити ефективну реалізацію позивачем права на захист. За таких обставин оскаржуване ППР не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, а наведені порушення є самостійною підставою для висновку про його протиправність.

При цьому, суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд констатує, що відповідач під час судового розгляду не надав достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження встановлених в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Відтак з врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0298650705 від 28.10.2024.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 8 405,10 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН254 від 28.01.2025.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 8 405,10 грн.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 159, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Головне управління ДПС у Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0298650705 від 28.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 405,10 грн (вісім тисяч чотириста п`ять гривень 10 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 20, код ЄДРПОУ 43968084).

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський