Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №646/11951/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 646/11951/25

провадження № 22-ц/818/4730/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії: Маміної О.В., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2026 року у складі судді Серпутько Д.Є.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 42924 грн по 17827,82 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172,60 грн – інфляційні втрати, та по 1461,58 грн – 3% річних, з кожного з відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація, відповідно до законодавства, надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будівників м. Харкова. Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.10.2025 у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 42924 грн по 17827,82 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172,60 грн – інфляційні втрати, та по 1461,58 грн – 3% річних, з кожного з відповідачів.

Рішенням Основ`янського районного року м. Харкова від 29 квітня 2026 року позов КП «ХТМ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» (заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 по 17827,82 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 року по 15.01.2021 року, а також по 2172,60 грн – інфляційні втрати та по 1461,58 грн– 3% річних, з кожної особи.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» (судові витрати по 1211,20 грн судового збору з кожного та 25 грн поштових витрат, з кожної особи.

Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження підстав заявленого позову. Відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг зобов`язані оплатити вжиті послуги, оскільки вони фактично користувались ними, проте зазначеного обов`язку не виконали, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому у позові розмірі. Суд погодився з наданим позивачем розрахунком 3% річних та індексу інфляції, нараховані за період до лютого 2022 року, оскільки позивачем правильно застосовані приписи статті 625 Цивільного кодексу України щодо зобов`язання боржників сплатити інфляційні втрати та 3% річних в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, розрахунок здійснено відповідно до вимог закону, він є арифметично вірним та не спростовано відповідачами жодним доказом.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в інформації щодо реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання від 13.06.2024 року ОСОБА_1 не зазначається, а тому сума заборгованості за гарячу воду у розмірі 1677,96 грн взагалі не має бути стягнена з відповідача. Судом не було досліджено обставин щодо наявності та розміру заборгованості спадкодавців, після смерті яких ОСОБА_1 прийняв спадщину. У зв`язку з цим не встановлено, який саме обсяг заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг входив до складу спадщини та яку частку відповідної заборгованості успадкував ОСОБА_1 пропорційно до успадкованих ним часток у праві власності на квартиру. Зазначив, що Відомості про нарахування та оплату послуг з теплопостачання із зазначенням періоду платежу не є належним та допустимим доказом наявності у ОСОБА_1 заборгованості, оскільки у період, за який Позивач просить стягнути заборгованість, ОСОБА_1 у спірній квартирі зареєстрований не був. Крім того, зазначені Відомості не містять належного та обґрунтованого розрахунку заборгованості саме щодо ОСОБА_1 з урахуванням розміру його часток у праві власності на квартиру

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, відповідач – ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13)

Відповідно до відповіді № 2030456 з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач – ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною вище адресою до 18.08.2021 року(а.с. 32).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 448521763 відповідач – ОСОБА_1 , є власником квартири на час розгляду справи за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач – ОСОБА_2 був власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності до 15.01.2021 року, коли таке право було припинено (а.с. 16-18).

Згідно відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 складає 35655,65 грн, плата за абоненське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії – 1176 грн, плата за абоненське обслуговування за послуги з постачання гарячої води – 681,6 (а.с. 11).

Згідно із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період до лютого 2022 року нараховано інфляційні втрати у розмірі 4345,19 грн та 3% річних у розмірі 2923,16 грн (а.с. 12).

Спірні правовідносини врегульовані законодавством, що діяло на час їх виникнення та існування, а саме нормами ЦК України, ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII ( надалі Закон № 2189-VIII).

При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. ст.19,19-1 ЗУ «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року №2633-IV(далі Закон №2633-ІV) споживачі теплової енергії повинні щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за спожиту (отриману) теплову енергію.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором ( частини 1, 4 ст. 543 ЦК України).

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

З 01.12.2021 на підставі частини 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у багатоквартирних будинках регламентується положеннями індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті надавача послуг.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно п. 24 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як зазначено в ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

У даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі є споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборгованість відповідачів за період з 01.10.2017 по 15.01.2021 підтверджується відомостями про нарахування та оплату послуг з теплопостачання та абонентського обслуговування, які містять дані про обсяг і вартість наданих послуг відповідно до встановлених тарифів та здійснені відповідачами платежі.

На виконання вимог зазначених процесуальних норм КП «Харківські теплові мережі» надані належні докази надання відповідачам послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання у зазначений у позові період та існування у відповідачів заборгованості з оплати зазначених послуг.

Крім того, судова колегія погоджується з розрахунком позивача щодо 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих до лютого 2022 року, визнавши його таким, що здійснений відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, є арифметично правильним та не спростований Відповідачами належними доказами.

Доводи апелянта ОСОБА_1 на те, що у нього відсутні підстави для стягнення заборгованості спадкодавців, після смерті яких ОСОБА_1 прийняв спадщину, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Маючи з 01.06.2013 у власності 1/4 частку квартири та прийнявши 03.02.2021 спадщину на ще 1/4 частку, ОСОБА_1 набув не лише право власності на нерухоме майно, а й обов`язок нести витрати, пов`язані з його утриманням, у тому числі щодо оплати комунальних послуг.

З огляду на те, що у квартирі відкрито єдиний особовий рахунок № НОМЕР_1 , частки співвласників у натурі не виділені та особові рахунки не розділені, нарахування за надані послуги здійснювалися відповідно до встановлених тарифів та загальної площі квартири. За таких обставин підстави для розподілу заборгованості пропорційно часткам у праві спільної часткової власності відсутні.

Водночас сплата відповідачами заборгованості не позбавляє їх права, за наявності правових підстав, вимагати від інших співвласників відшкодування понесених витрат у порядку статті 544 ЦК України.

Наявність у ОСОБА_1 права власності на частку квартири покладає на нього обов`язок щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії незалежно від фактичного проживання в цій квартирі.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2026 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

В.Б. Яцина