Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №646/12887/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №646/12887/25 Головуючий 1 інстанції: Шиховцова А.О.

Провадження №33/818/1271/26 Доповідач: Люшня А.І.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:

- головуючого судді Люшні А.І.,

- за участю секретаря Цебро Д.С.,

- захисника Хараїм О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові, в режимі відеоконференції, справу за апеляційною скаргою захисника Хараїм О.В. на постанову Основ`янського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року,-

УСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 05 грудня 2025 року о 04-07 год. ОСОБА_1 в м.Харкові по вул.Кооперативна, 28 керував транспортним засобом «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а у випадку визнання доведеним винуватістьу вчиненні інкримінованого правопорушення, не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування автомобілем; тимчасово не затримали транспортний засіб. Вказала, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП. Зазначила, що ОСОБА_1 виконував бойовий наказ, тобто діяв в стані крайньої необхідності. Наголосила, що дії ОСОБА_1 потрібно було кваліфікувати за ч.3 ст.172-20 КУпАП, а не за ч.1 ст.130 КУпАП. Посилається на те, що ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, оскільки 05 грудня 2025 року о 04-41 год. пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», результат огляду – 0 проміле. Вказала, що право керування транспортними засобами ОСОБА_1 необхідно для виконання обов`язків військової служби. Вважає, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного о сп`яніння.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду захисник Хараїм О.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Встановивши винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме дані:

-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №532059 від 05 грудня 2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП;

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З матеріалів справи, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається,що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.1).

Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння носять суб`єктивний характер.

Доводи апеляційної скарги захисника Хараїм О.В. про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, є необґрунтованими, оскільки останній притягується до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Посилання в апеляційній скарзі захисника Хараїм О.В. на не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 спростовуються наданими відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (диск АЛ 11412 ЕПР1 532059 відеозапис export-w7wy5.mp4 27 хв. 49 с.)

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про не затримання працівниками поліції транспортного засобу не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

До того ж, положеннями ст.265-2 КУпАП не передбачено тимчасове затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця, проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП, є необґрунтованими.

Положення ст.266-1 КУпАП регламентують порядок проведення посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду на стан сп`яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

За змістом цієї норми закону право на проведення огляду на стан сп`яніння надано уповноваженим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України щодо військовослужбовців, які знаходяться у вищевказаних місцях, крім військовослужбовців, які безпосередньо здійснюють керування транспортними засобами як водії.

Що ж стосується огляду на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, то він передбачений спеціальною нормою закона - ст.266 КУпАП, якою повноваження на проведення огляду мають лише працівники поліції, а не посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Твердження захисника Хараїм О.В. про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, є необґрунтованими.

Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до наданих відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 на місці події не зазначав, що діє в стані крайньої необхідності, виконуючи бойовий наказ.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості вказати, що він діє в стані крайньої необхідності в протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях, однак останній таким правом не скористався.

Довідка Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 17 лютого 2026 року виконання ОСОБА_1 бойового наказу під час зупинки транспортного засобу «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 в м.Харкові по вул.Кооперативна, 28 працівниками поліції, не підтверджує (а.с.47).

Докази про виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, які підпадають під поняття «крайня необхідність» за ст.18 КУпАП, суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисником Хараїм О.В. не надано, і матеріали справи їх не містять.

Доводи апеляційної скарги захисника Хараїм О.В. про те, що дії ОСОБА_1 потрібно було кваліфікувати за ч.3 ст.172-20 КУпАП, а не за ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними.

Відповідно до наданих відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції 05 грудня 2025 року о 04-07 год. ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими в м.Харкові по вул.Кооперативна, 28 під час керування транспортним засобом «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 , тобто поза межами території військової частини.

В процесі спілкування з інспекторами патрульної поліції ОСОБА_1 не надавав даних, які б підтверджували те, що він є військовослужбовцем та виконує обов`язки військової служби.

Таким чином, підстав кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ст.172-20 КУпАП, а саме виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, не було.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, передбачає накладення як основного стягнення у виді штрафу, так і додаткового обов`язкового виду стягнення - позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Таким чином, при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не має законних підстав накласти інше адміністративне стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, не призначати додатковий обов`язковий вид стягнення або ж перейти до іншого виду стягнення.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Наведене вище свідчить, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. залишити без задоволення, а постанову Основ`янського районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.І. Люшня