Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №208/13329/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1759/26 Справа № 208/13329/24 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 вересня 2025 року у складі судді Гречаної В.Г.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 20 грудня 1999 року по 04 вересня 2024 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи гірничоробочим підземним третього розряду, гірничоробочим по ремонту гірничих виробіток підземним четвертого розряду, з повним підземним робочим днем в шахті.

Наказом №1391/к від 04 вересня 2024 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі положень статті 38 КЗпП України.

Після звільнення та по теперішній час ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» не провело з ним остаточний розрахунок, не виплатило заборгованість по заробітній платі, розмір якої позивачу невідомий.

У зв`язку з чим вимушений звернутися до суду та просити стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та всіх сум, що належали при звільненні.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову у зв`язку з не доведеністю належними та допустимими доказами у справі заявлених вимог.

Не погодившись з таким рішення суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, яким стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та всіх сум, що належали при звільненні у розмірі 137445,34 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до відповідача передбачені процесуальним законом заходи примусу, у зв`язку з невиконанням останнім ухвали суду про витребування доказів, а саме довідки щодо розміру заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 . При цьому про невиконання зазначеної ухвали суду скаржнику стало відомо лише після ухвалення рішення суду, тому вважає за доцільне долучити до апеляційної скарги довідку форми ОК-7, з якої вбачається, що розмір заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 137445,34 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , 20 грудня 1999 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ДП «ВК «Краснолиманська».

04 вересня 2024 року звільнений за власним бажанням на підставі положень статті 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Відповідно до накладної №373000028958 від 03 жовтня 2024 року №373000028958, ОСОБА_2 відправила на адресу ДП «ВК «Краснолиманська» адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 .

Із трекінгу вбачається, що посилка за №373000028958 15 жовтня 2024 року вручена за довіреністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів заявлених позовних вимог, оскільки не був позбавлений можливості самостійно надати виписки з банківських рахунків та/або довідку форми ОК-5, з яких можна було б встановити наявність чи відсутність заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а також її розмір, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині першій статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Також, частина перша статті 83 КЗпП України зазначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України "Про оплату праці", так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що адвокатом був зроблений запит до ДП «ВК «Краснолиманська» про надання довідок про заборгованість по заробітній платі, розміру вихідної допомоги, компенсаційні та інші виплати, на які він має право, але відповіді не було надано.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 долучив як доказ наявності заборгованості по заробітній платі довідку форми ОК-7.

Копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18).

Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-7 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише його страховий стаж за період з 2012 року до 2025 року та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Судами першої та апеляційної інстанцій було витребувано у відповідача довідки про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 та інші відомості необхідні для розгляду цього спору, проте ці вимоги не були виконані.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета доказування, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених законом.

Добросовісне здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів передбачає чесне, старанне і сумлінне виконання своїх прав та обов`язків в сфері цивільного процесуального доказування. Вірність своєму слову, почуття відповідальності учасників справи за свої дії, пов`язані з доказуванням фактів і обставин з метою обґрунтування вимог чи заперечень, сприяють належному дослідженню та оцінці доказів, прискоренню захисту прав, свобод чи інтересів. Навпаки, приховування доказів, введення суду та інших учасників справи в оману, розбіжності в поясненнях та доказовій Інформації, приховане або відкрите перешкоджання сприянню суду в реалізації учасникам судового процесу прав у сфері доказування тощо, гальмують хід процесу, а тому можуть розцінюватися як підстави для витребування доказів судом.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що на вимогу позивача та на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів відповідач не надав довідку про розмір заборгованості з заробітної плати помісячно, яка склалася станом на день звільнення ОСОБА_1 з підприємства, розмір вихідної допомоги, розмір компенсаційних виплат при звільнені, розмір його середньоденної заробітної плати, суд першої інстанції не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу у реалізації процесуальних прав, не з`ясував причин неподання витребуваних судом доказів, не встановив всіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, у зв`язку з чим прийшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

З метою встановлення всіх обставин справи, колегія суддів вважала за необхідне самостійно зробити запит до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи стосовно ОСОБА_1 , на який 26 травня 2026 року надана відповідь №2789849.

Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, якщо є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених положеннями статті 367 ЦПК України підстав для прийняття та дослідження вищевказаної відповіді, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідь безпосередньо стосується предмета доказування, має істотне значення для встановлення фактичних обставин справи та може вплинути на правильне вирішення спору, тому їй має бути надана оцінка з іншими доказами у справі.

Відповідь №2789849 від 26 травня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи підтверджує факт наявності заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі ОСОБА_1 у розмірі 137445,34 грн.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ДП Вугільна компанія «Краснолиманська», в порушення взятих на себе зобов`язань, не виконало своїх обов`язків щодо праці та дотримання вимог КЗпП України, а саме не сплатило в повному обсязі заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 , розмір якої становить 137445,34 грн., а тому, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ДП Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 137445,34 грн. з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, проявив однобічність під час розгляду справи, залишивши поза увагою недобросовісну поведінку відповідача, не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, що призвело до передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 24 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 137445,34 грн. з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна