Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №180/2267/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6248/26 Справа № 180/2267/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О.С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві

Позов мотивовано тим, що позивач є чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23 квітня 2025 року, дружина позивача під час прямування на роботу, внаслідок групового нещасного випадку - отримала поранення не сумісні з життям, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Згідно рішення комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку, випадок з ОСОБА_3 визнано пов`язаним з виробництвом.

Смерть дружини позивача настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлена неналежним виконанням Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці.

Відповідно до акту розслідування 23 квітня 2025 року автобус МАЗ -103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний Відповідачу, рухався затвердженим маршрутом № 14, приблизно о 7 год., коли автобус їхав по території промислового майданчику, вулицею Загородня, працівники, які знаходились в автобусі, почули на даху автобуса гучний вибух. Згідно п.5 Акту Н-1 вид події: «події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові зворушення, громадська демонстрація», причина – соціальний конфлікт.

Смертю дружини позивачу завдано глибоких моральних страждань, він втратив рідну людину. Потрясіння через смерть призвело до того, що позивач перебуває в напруженому психічному стані, йому не вистачає спілкування з дружиною, її присутності та підтримки. Смерть дружини призвела до незворотних негативних змін у його житті та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В зв`язку з чим, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 605600 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце 23 квітня 2025 року з ОСОБА_3 під час прямування на роботу на транспорті підприємства, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не може бути, за обставин цієї справи, покладено на АТ «Марганецький ГЗК».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Представник відповідача АТ «Марганецький ГЗК» - Громик В.С., скориставшись своїм правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів, обґрунтувань та вимог ОСОБА_4 , викладених в апеляційній скарзі, та вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення – залишенню без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини.

Судом встановлено, що 18 вересня 2004 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Марганецького міського управління юстиції Дніпропетровської області було зроблено відповідний актовий запис №204, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.09.2004 року.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 24 квітня 2025 року Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис №152, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.04.2025 року.

04 серпня 2025 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці проведено розслідування нещасного випадку, що стався 23 квітня 2025 року о 7 годині на вул. Загородній в м.Марганець, яким встановлено, що 23 квітня 2025 року о 06 годині 50 хвилин водій автобусу автомобільного цеху ОСОБА_7 , відповідно до графіку руху автобусу № 14, рушив з початкової зупинки «Залізничний вокзал» з кінцевою зупинкою на шахті № 3/5 АТ «Марганецький ГЗК».

Приблизно о 7 год., коли автобус їхав по території промислового майданчика (підприємтства) АТ «Марганецький ГЗК», вул.Загородня, працівники, що знаходилися а автобусі, почули на даху автобуса вибух, салон наповнився димом, уламками скла та пластику, та різко зупинився.

Загальна кількість постраждалих 68 осіб : з них 58 травмованих, 10 загиблих.

Серед інших отримала поранення не сумісні з життям контролер продукції збагачення ОСОБА_3 . Згідно листа МОЗ України ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2766 від 26.05.2025 року встановлена причина смерті: смерть наступила від ушкоджень внаслідок вибухової травми у вигляді множинних проникаючих осколкових поранень голови, тулубу та верхніх кінцівок, що є ушкодженнями несумісними з життям.

Відповідно до пункту 5 вказаного Акта спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23 квітня 2025 року о 07 годині 00 хвилин, вид події: події суспільного життя (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); причина основна: соціальний конфлікт (страйк, оголошення та не оголошення війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб); супутні: відсутні; шкідливі або небезпечні фактори: небезпека; устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії - інше FPV дрон.

Вказаний Акт спеціального розслідування нещасного випадку затверджений Головою Державної служби України з питань праці І.Дегнера. Акт не оскаржувався сторонами у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце 23 квітня 2025 року з ОСОБА_3 під час прямування на роботу на транспорті підприємства, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, то відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не може бути, за обставин цієї справи, покладено на АТ «Марганецький ГЗК».

Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України «Про охорону праці»).

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов`язків було зазначено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до акту спеціального розслідування ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та прямуючи на місце роботи на автобусі підприємства, стався вибух FPV дрона, внаслідок чого ОСОБА_3 отримала ушкодження несумісні з життям.

Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку від 04 серпня 2025 року, складеного за формою Н-1/П, встановлено: вид події: події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо); причини: основна соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо).

Судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання FPV дрона в транспорт, належний підприємству.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень з боку АТ «Марганецький ГЗК» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

Обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання FPV дрона в транспорт, не встановлено.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Велика Палата Верховного Суду викладала правові висновки щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, зокрема у постановах від 04 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (щодо відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об`єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м.Маріуполі); від 22 вересня 2020 року у справі №910/378/19 (щодо відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного товариству обладнання на підконтрольній Україні території, де проводилася АТО); від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17 (щодо відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де проводилася АТО).

Таким чином, оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце 23 квітня 2025 року з ОСОБА_3 під час виконання нею трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, а тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на АТ «Марганецький ГЗК».

Доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець має розробити план реагування/інструкцію щодо дій персоналу у разі тривоги та проінформувати персонал про найближче укриття та необхідність евакуації, не спростовують правильність висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 — залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 вересня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича