Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №182/6942/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6840/26 Справа № 182/6942/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року у складі судді Рунчевої О.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, треті особи: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Мігунов Сергій Олександрович, Друга Нікопольська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її троюрідний племінник ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із: житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та грошових коштів, розміщених на рахунках в АТ «КБ «ПриватБанк».

14 серпня 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса Мігунова С.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі чого було заведено спадкову справу №58/2022 року, однак постановою нотаріуса від 14 серпня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не було доведено родинний зв`язок із померлим (часткова відсутність документів, підтверджуючих факт родинних відносин), а також відсутні правовстановлюючі документи та реєстрація за жодною особою права власності на будинок.

Враховуючи викладене, вимушена звернутися до суду та просити встановити факт родинних відносин, а саме, що вона є троюрідною тіткою ОСОБА_2 , та визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та визнати право власності на грошові кошти, розміщені на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк», відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , вона не належить до жодної черги спадкування, що унеможливлює право спадкування на майно померлого та відповідно визнання за нею права власності на таке майно.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на надані докази, що підтверджують факт родинного зв`язку, а тому дійшов до помилкового висновку про відмову у позові. Вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги показання свідків, які підтвердили факт родинних відносин, що є належними та допустимими доказами у справі. Крім того, вона є єдиним спадкоємцем померлого, лише вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, інших спадкоємців не має, а тому наявні підстави для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Нікопольської міської ради Дніпропетровської області просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Його батьками в актовому записі про народження зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , запис про батька на підставі заяви матері від 09 квітня 1997 року.

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Бердянську Запорізької області, її батьками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

19 червня 2012 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , та після реєстрації шлюбу залишила прізвище ОСОБА_8 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла, що підтверджується актовим записом про смерть №2112, складеним 19 грудня 2016 року Нікопольським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Бабуся ОСОБА_2 – ОСОБА_6 20 липня 1958 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_10 на ОСОБА_11 .

Батьками ОСОБА_12 в свідоцтві про її народження зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Батьками ОСОБА_1 в свідоцтві про її народження зазначені ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

11 серпня 1982 року ОСОБА_1 змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_10 на ОСОБА_17 при реєстрації шлюбу з ОСОБА_18 .

Згідно довідки державного архіву Дніпропетровської області №А-1130/о/210/-23 від 16 травня 2023 року, у метричних книгах Хрестовоздвиженської церкви села Лапина Нікопольської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії є наступні записи (мовою оригіналу):

- №1 про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 дитини жіночої статі, хрещеної ІНФОРМАЦІЯ_5 ім`ям « ОСОБА_19 », батьки: - «Уволенный в запас фельдшер ОСОБА_20 и законная жена его Мар […] Петрова, оба православного исповедания»;

- №76 про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 дитини чоловічої статі, хрещеної 20 вересня 1905 року ім`ям «Димитрий», батьки «Запасный фельдшер ОСОБА_20 и законная жена его Мария Петрова, оба православного исповедания».

Отже, в метричних книгах відсутній запис про народження ОСОБА_21 , який доводиться ОСОБА_1 дідом, актового запису про народження батька ОСОБА_1 - ОСОБА_15 також немає.

Разом з цим, під час розгляду справи, судом були допитані свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частиною шостою статті 294 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, а якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, такий вирішується в порядку позовного провадження.

Факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку у разі відсутності необхідних документів, наприклад, свідоцтв про народження чи шлюб, що були знищені, загублені або наявності в них помилок, що робить їх недійсними і коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання спадщини.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до чинного законодавства та усталеного підходу судової практики, вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, не встановлено, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язку доказування - таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 205/4972/23.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (пункти 113, 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 наведено доволі широкий перелік доказів, які можуть додаватися до заяви на підтвердження вимог про встановлення факту родинних відносин. Як зазначив Верховний Суд, доказами можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником.

Родинні відносини (споріднення) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Встановлення факту родинних відносин здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Під час розгляду справи, окрім пояснень свідків, ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження факту родинних відносин між нею та померлим ОСОБА_2 , ані спільних фотографій, ані листівок, ані листування в месенджерах, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 .

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За життя ОСОБА_2 заповіту не склав, а тому спадкування повинне відбуватись за законом.

Частина друга статті 1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України). У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України). Згідно приписів статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У розумінні положень частини першої, другої статті 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Оскільки позивачем не доведено факт родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , остання не відноситься до жодної із черг спадкування, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем не доведено факт родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , остання не належить до жодної черги спадкування, що унеможливлює право спадкування на майно померлого та відповідно визнання за нею права власності на майно.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на надані докази, що підтверджує факт родинного зв`язку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків, які підтвердили факт родинних відносин, що є належними та допустимими доказами у справі, є безпідставними, оскільки покази свідків, допитаних в суді першої інстанції не узгоджуються з встановленими обставинами справи та дослідженими під час розгляду справи доказами, а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що вона є єдиним спадкоємцем померлого, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та відповідно для отримання свідоцтва про право на спадщину, інших спадкоємців не має, а тому наявні підстави для визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за законом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров