Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №201/5871/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9498/26 Справа № 201/5871/26 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона є донькою відповідача. З 01 вересня 2024 року вона вступила до Дніпровського державного медичного університету, за денною формою навчання та з терміном навчання до 30 червня 2028 року. Навчання в медичному закладі є інтенсивним, потребує значних часових витрат та фактично зменшує поєднання його з повноцінною трудовою діяльністю, яка могла б забезпечити позивачу достатній рівний дохід для самостійного навчання. Наразі перебуває на утриманні матері, яка не в змозі забезпечити всі необхідні витрати. Батько матеріальної допомоги на її утримання в зв`язку з навчанням не надає хоча має таку фінансову можливість, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на її утримання в зв`язку з навчанням в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до закінчення навчання (а.с. 1-3).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову тобто з 24 квітня 2026 року. Стягнуто з ОСОБА_2 , судовий збір на користь держави у розмірі 1311,20 грн.(а.с. 69-72).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині визначення розміру аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на корсить ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею двадцяти трьох років за умови продовження навчання, починаючи з 24 квітня 2026 року.

Вважає, що відповідачем не доведено неможливість сплачувати аліменти саме у розмірі частини всіх видів свого доходу. Зазначає, що факт наявності інших дітей не підтверджує неспроможності виконувати аліментний обов`язок у більшому розмірі (а.с. 76-78).

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, розірваному на підставі рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2012 року у справі №441/6174/2012. (а.с. 4).

Під час шлюбу у сторін народилась, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06 червня 2007 року батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 11).

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області від 28 серпня 2012 року у справі №441/6180/2012 було задоволено позов про стягнення аліментів та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей у розмірі однієї третини з усіх видів його доходу, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 31 липня 2012 року. Вказані аліментні зобов`язання припинилися у зв`язку з досягненням позивачем повноліття (а.с. 6, 7)

Позивачка є повнолітньою, навчається у Дніпровському державному медичному університеті, за денною формою навчання та закінчує навчання 30 червня 2028року, що підтверджується довідкою навчального закладу №11 від 13.02.2026 року (а.с. 8).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2024 року та серії НОМЕР_3 від 09 липня 2009 року ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (а.с. 47), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49).

Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 листопада 2023 року (з урахуванням ухвали Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 08 листопада 2023 року про виправлення описки) у справі №214/6113/23 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини — задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання малолітнього сина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % від щомісячного прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини, щомісячно, починаючи стягнення з 22 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 , судовий збір в дохід держави у розмірі 1 073,60 грн. Рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. (а.с. 56-57, 58).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка скориставшись своїм правом на звернення до суду, просила стягнути аліменти на своє утримання в зв`язку з навчанням з батька, мотивуючи свої вимоги тим, що потребує матеріальну допомогу на своє утримання в зв`язку з навчанням та вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в зв`язку з навчанням в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення навчання - 30 червня 2026 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини;стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка у зв`язку з продовженням навчання, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач може їй надавати.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Таким чином, враховуючи зміст статей 181, 192, 199 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Тобто, закон пов`язує виникнення права на зміну розміру аліментів зі зміною матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Дійсно, частина 5 статті 183 Сімейного кодексу України встановлює, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів».

Проте, вказана норма стосується початкового визначення розміру аліментів, коли сторона, з якою проживає дитина, може отримати рішення без судового засідання в наказному провадженні. Наказне провадження — це спрощений вид судочинства, який застосовується для безспірних вимог.

Отже, враховуючи встановлений частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування, захист прав позивача має базуватися на підставах ,передбачених ст. 199 СК України, за принципом змагальності сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір аліментів, що підлягає стягненню має становити від частини усіх заробітків (доходу), і в той же час не можуть бути ідентичні положення щодо ч.5 ст. 183 СК України на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення вказаної статті стосуються заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, а не позову, з яким звернулася ОСОБА_1 до суду, згідно якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. В той же час, позивачкою так саме не обґрунтовано необхідність стягнення саме 14 від частини усіх заробітків (доходу) відповідача.

Разом з тим, колегія зауважує, що позивачка не позбавлена можливості у разі зміни матеріального стану платника аліментів звернутися до суду про збільшення розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також виходячи із принципу розумності та справедливості, а також з огляду на те, що батьки зобов`язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у цьому розмірі, однак з резолютивної частини рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року вбачається, що суд ухвалив стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову тобто з 24 квітня 2026 року.

Категорія «мінімальний гарантований розмір аліментів» передбачена главою 15 СК і відноситься до аліментів на утримання дитини. Така величина встановлена законодавцем, виходячи із наявності у батьків безумовного обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У свою чергу після досягнення повноліття відсутній безумовний обов`язок батьків утримувати сина, дочку, які вже не мають статус дитини. Останні повинні доводити наявність додаткових обставин, обґрунтовувати необхідну суму матеріальної допомоги. При розрахунках може бути встановлено, що їх розмір є меншим прожиткового мінімуму.

Таким чином, поширення категорії «мінімальний гарантований розмір аліментів» на стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина і дочки (глава 16), є безпідставним.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення повноліття.

Законом встановлені прожиткові мінімуми для дітей віком від 6 років, від 6 років до 18 років та на працездатних осіб.

Прожитковий мінімум на повнолітніх дочку та сина законом не передбачено.

Таким чином застосування частини 2 статті 182 СК України і зазначення в резолютивній частині рішення, що розмір аліментів присуджених судом не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму, не може бути застосований при стягненні аліментів на повнолітніх сина чи дочку, а відтак помилковим є зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на повнолітню доньку, ОСОБА_8 не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову тобто з 24 квітня 2026 року.

Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – підлягає зміні в частині розміру аліментів.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року – змінити.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову тобто з 24 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: