Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №2-2593/11 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7508/26 Справа № 2-2593/11 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за клопотанням Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування заходів забезпечення позову

за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2009 року. Клопотання обґрунтоване тим, що 03.04.2007 року ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», а в подальшому АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку належне йому майно, а саме житловий будинок, загальною площею 266,3 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4622784100:02:004:0018, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . 23.06.2009 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська були забезпечені позовні вимоги у справі № 2-8034/09 та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 148771,08 доларів США. Оскільки на сьогоднішній день АТ КБ «ПриватБанк» набув права власності на предмет іпотеки, а накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська арешт позбавляє банк можливості вільно розпоряджатись своїм майном, у банка відпала потреба у застосуванні заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно у зв`язку з чим, просить в цій частині скасувати заходу забезпечення позову (а.с.86-89).

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про скасування заходів забезпечення позову – задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2009 року у справі № 2-8034/09 (після перереєстрації № 2-2591/11) в частині накладення арешту на: житловий будинок, загальною площею 266,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1013638446227 (номер запису про обтяження 16156989, запис перенесено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяження № 9097299); земельну ділянку, кадастровий номер 4622784100:02:004:0018, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1013924046227 (номер запису про обтяження 16156989) (а.с.159).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним житлом для апелянтів та членів їхньої родини, а ОСОБА_1 є ветераном війни та учасником бойових дій. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01.09.2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 року у справі № 444/2894/14 за позовом Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виселення було відмовлено у задоволенні позовних вимог, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР, оскільки іпотечне житло було набуто не за рахунок кредитних коштів. Відтак, дії Банку щодо звернення з клопотанням про скасування арешту є проявом зловживання правом, оскільки спрямовані на відчуження майна третім особам з метою подальшого позбавлення відповідача та його родини єдиного житла, що створює загрозу бездомності. Крім того, суд першої інстанції допустив непропорційне втручання у право на повагу до житла, гарантоване ст. 47 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не урахувавши правові позиції Великої Палати Верховного Суду та ЄСПЛ щодо пріоритету захисту єдиного житла (а.с. а.с. 164-169, 174-179).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.

Задовольняючи клопотання Банку, суд першої інстанції виходив з того, що у подальшому застосуванні заходів забезпечення позову потреба відсутня, у зв`язку з чим, клопотання про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2009 року у справі № 2-8034/09 за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк», накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 148 771, 08 доларів США: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 80375, Львівська область, с. Зашків, Жовківський р-н; інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: 80375, Львівська область, с. Зашків, Жовківський р-н; грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача; нежитлові приміщення, загальною площею 94,8кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2011 року у справі № 2-2593/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитною угодою № Е/V 2635 від 02.04.2007р. станом на 14.05.2009 року в розмірі 1 186 107 грн. 27 коп., а також стягнуто солідарно на користь держави судові витрати.

З відкритого доступу Єдиного реєстру судових рішень було встановлено, що вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось. Рішення набрало законної сили.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№ 397193655 від 02.10.2025, № 193586708 від 18.12.2019), на підставі вищевказаної ухвали суду до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено записи про обтяження, а саме: арешт нерухомого майна (запис № 16151411) щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1013638446227), а також арешт нерухомого майна (запис № 11718307) щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1013924046227). Власником вказаного нерухомого майна зазначено АТ КБ «ПриватБанк».

Так, частиною ч. 1 ст. 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За правилами ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Згідно п.10 постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Аналіз зазначених правових норм і роз`яснення Пленуму Верховного Суду дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо.

За обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2009 року у справі № 2-8034/09, виключно з метою забезпечення позовних вимог Банку про стягнення кредитної заборгованості. Розгляд справи завершено ухваленням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2011 року у справі № 2-2593/2011, яке набрало законної сили та не оскаржувалося апелянтами.

Матеріалами справи підтверджено, що право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за АТ КБ «ПриватБанк», про що свідчать записи в ДРРПНМ та РПВНМ № 397193655 від 02.10.2025 року та № 193586708 від 18.12.2019 року.

З огляду на викладене, наявність процесуального арешту, накладеного для забезпечення майнового позову проти боржника, обмежує права самого Банку, як законного власника, щодо вільного володіння та користування своїм майном.

З урахуванням викладеного, потреба у забезпеченні позову шляхом арешту вказаного майна повністю відпала.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянтів щодо порушення їхнього права на житло та посилання на судові рішення у справі № 444/2894/14 про відмову у їх виселенні, з огляду на те, що предметом процесуального розгляду клопотання АТ КБ “ПриватБанк” від 11.03.2026 року, у порядку ст. 158 ЦПК України, є виключно питання скасування тимчасового процесуального обтяження - арешту майна, накладеного судом першої інстанції ще у 2009 році для забезпечення позову про стягнення заборгованості.

Крім того, ухвала суду першої інстанції про скасування арешту майна не є судовим рішенням про виселення відповідача чи членів його родини, позбавлення їх права користування житловим приміщенням або примусове вилучення майна.

Питання щодо правомірності виселення мешканців чи порядку користування житловим будинком підлягають вирішенню в окремому порядку з наданням відповідних процесуальних гарантій і не охоплюються предметом розгляду даного клопотання.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_1 статусу ветерана та учасника бойових дій, та на пріоритет захисту єдиного житла, є важливими соціально-правовими гарантіями, однак вони підлягають оцінці у відповідних спорах щодо житлових прав, а не при скасуванні процесуального арешту майна, власником якого зареєстровано позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з відсутністю подальшої потреби у їх застосуванні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала Соборного районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування чи зміни за доводами апеляційних скарг відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 30 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: