Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №175/15416/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8382/26 Справа № 175/15416/25 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що батьками позивача є: ОСОБА_2 1930 р.н, та ОСОБА_3 1925 р.н.

Прізвище за народженням позивачки - ОСОБА_4 . У подальшому, після укладення шлюбу вона змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Її батьки були власниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15.07.1993 р. органом приватизації Краматорського міськвиконкому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 прийняла після нього спадщину за законом у вигляді 1/2 частини вказаної квартири. Свідоцтво про право на спадщину було видано 02.09.1997 р. 1-ю ДНК ОСОБА_6 за № 1-3910 та зареєстровано у Краматорському БТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 прийняла після неї спадщину за законом у вигляді 1/2 частини вказаної квартири. Свідоцтво про право на спадщину було видано 26.08.1998 р. 1-ю ДНК м. Краматорська за № 1-4546 та зареєстровано у Краматорському БТІ.

Наразі позивачка має намір зареєструвати квартиру в Єдиному реєстрі майнових прав. Проте, під час процедури реєстрації з`ясувалося, що у правовстановлюючих документах на квартиру є помилки у написанні її прізвища. У свідоцтвах про право на спадщину за законом замість « ОСОБА_5 » вказано « ОСОБА_7 ».

Вважає, що це сталось через написання її прізвища у старому паспорті зразку СРСР на момент оформлення спадщини.

Враховуючи вищевикладене позивач просила суд визнати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом, у зв`язку з помилками у правовстановлюючих документах.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про визнання права власності – залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що батьками позивача є: ОСОБА_2 1930 р.н, та ОСОБА_3 1925 р.н.

Прізвище за народженням позивачки - ОСОБА_4 . У подальшому, після укладення шлюбу вона змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Її батьки були власниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15.07.1993 р. органом приватизації Краматорського міськвиконкому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 прийняла після нього спадщину за законом у вигляді 1/2 частини вказаної квартири. Свідоцтво про право на спадщину було видано 02.09.1997 р. 1-ю ДНК М. Краматорська за № 1-3910 та зареєстровано у Краматорському БТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 прийняла після неї спадщину за законом у вигляді 1/2 частини вказаної квартири. Свідоцтво про право на спадщину було видано 26.08.1998 р. 1-ю ДНК м. Краматорська за № 1-4546 та зареєстровано у Краматорському БТІ.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту цивільного права, через те, що подала вимогу про визнання права власності, хоча слід було обрати спосіб захисту цивільного права шляхом подання до суду позовної заяви про встановлення факту належності правовстановлюючих документів позивачеві. Право власності позивача ніким не оспорюється.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

При цьому, для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 статті 15, ч. 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язано із позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача, є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, провадження №61-550св22, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається із порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. З вимогами про визнання права власності на спадкове майно спадкоємець може звернутися до особи, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Враховуючи обставини даної справи, в даному конкретному випадку апеляційний суд погоджується з правильними висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, що вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом, є неналежним способом захисту та не підлягають задоволенню, оскільки відсутні порушені права спадкоємця щодо захисту яких він звернувся до суду саме з даним позовом.

В даному випадку необхідно встановити факт належності правовстановлюючих документів, що буде належним способом захисту та буде відповідати принципу справедливості судового розгляду, оскільки забезпечить ефективний захист та відновлення порушених прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевказаних висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані висновки суду узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини. При цьому, наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, із наданням ним відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “30” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “01 ” жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: