Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №204/12323/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8265/26 Справа № 204/12323/25 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення пені за несплату, прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення пені за несплату, прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 15 вересня 2007 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2010 року шлюб між ними було розірвано. У шлюбі у них народилась дитина – донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частини всіх доходів та видано виконавчий лист № 2-221 від 01 червня 2010 року. В подальшому, за місцем проживання боржника, державна виконавча служба порушила виконавче провадження № 20483260. Боржник не сплачував своєчасно аліменти на користь своєї дитини, через що виникла певна заборгованість. Відповідно до наведених розрахунків, розмір пені за весь час несплати/прострочення платежів складає 7 608 219,23 грн. Згідно довідки – розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданої Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра, виконавче провадження № 20483260 від 25.09.2025 року, за період з 11 березня 2010 року до 01 вересня 2025 року, заборгованість складала 431 747,70 грн.

Враховуючи норму ч.1 статі 196 Сімейного кодексу України, що стягнення пені з боржника, не може бути більше 100 відсотків від суми заборгованості, позивач вважає за доцільне просити суд стягнути з відповідача на свою користь в інтересах дитини ОСОБА_3 пеню в розмірі 431 747,70 грн.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про стягнення пені за несплату, прострочення сплати аліментів– відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2010 року по справі № 2-О-34/2010 (а.с. 10). Вказане рішення суду набрало законної сили 27 серпня 2010 року.

Від спільного подружнього життя сторони мають повнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05 лютого 2008 року Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 129 (а.с. 8).

14 червня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданим 14 червня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 25 (а.с. 12).

На підставі рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2010 року по справі № 2-221/2010, 01 червня 2010 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області по вищевказаній справі було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на користь ОСОБА_1 , починаючи з 11 березня 2010 року (а.с. 11), на підставі якого державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дьомкіною І.О. 27 липня 2010 року було відкрито виконавче провадження ВП № 20483260 (а.с. 71).

Крім того, судом встановлено, що відповідач також має 4-х малолітніх дітей, матір`ю яких є ОСОБА_6 , а саме:

1. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 01 серпня 2013 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 736 (а.с. 66);

2. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 05 квітня 2016 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 333 (а.с. 67);

3. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 10 липня 2018 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 854 (а.с. 64);

4. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 30 грудня 2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1210 (а.с. 65).

Судовим наказом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2019 року по справі № 204/5261/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 було стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.07.2019 року та до досягнення дітьми повноліття. Вказаний судовий наказ було видано стягувачеві 03 вересня 2019 року.

На підставі вищевказаного судового наказу постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Савенко О.О від 12 вересня 2019 року було відкрито виконавче провадження ВП № 60028594 (а.с. 70-73).

У подальшому, постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Штефан С.О. про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження 20 травня 2021 року було об`єднано виконавчі провадження №20483260, № 60028594 у зведене виконавче провадження № 65514936 (а.с. 39).

З розрахунку заборгованості згідно виконавчого листа № 2-221/2010, складеного державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Калюжною Г. С. вбачається, що станом на 01 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини становить 431 747,70 грн. (а.с. 18-21).

ОСОБА_2 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д», у зв`язку з чим за зведеним виконавчим провадженням № 65514936 державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату та направлено до роботодавця за місцем роботи відповідача.

Згідно звітів про здійснені відрахування та виплати, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» (а.с. 75 – 107) за період з 2019 року по 2025 рік усі грошові кошти стягнуті у вигляді аліментів із заробітної плати ОСОБА_2 , які проводила бухгалтерія ТОВ «Екологія-Д», направлялись на виконання судового наказу № 204/5261/19 виданим 03 вересня 2019 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська у виконавчому провадженні № 60028594, однак на виконання рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2010 року у справі № 2-221/2010, стягувачем по якому є позивач, жодних відрахувань не здійснювалося, що і призвело до виникнення заборгованості за ВП № 20483260, стягувачем по якому є позивач.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів виникла не з вини боржника, що є обов`язковою умовою та підставою нарахування пені з аліментів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Вказаний висновок підтверджується наступним.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів відсутня, оскільки заборгованість по аліментах виникла унаслідок бездіяльності державних виконавців, у провадженні яких перебували виконавчі провадження боржником за яким є ОСОБА_2 , що у підсумку призвело до виникнення заборгованості по аліментам за виконавчим листом Петриківського районного суду Дніпропетровської області № 2-221 від 01.06.2010 року стягувачем за яким є позивач ОСОБА_1 , та відсутністю заборгованості за судовим наказом № 204/5261/19, стягувачем по якому є ніша особа.

При цьому, як встановлено судом, відповідач самостійно звертався до ВДВС з заявою та просив стягувати аліменти з його заробітної плати на користь стягувача ОСОБА_1 та проводити розподіл утриманих аліментів між двома стягувачами.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протягом всього часу перебування виконавчого листа про стягнення аліментів на виконанні, ОСОБА_1 не зверталася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за несплату, прострочення сплати аліментів.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “30” вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено “01 ” жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: