Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №212/15130/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5116/26 Справа № 212/15130/25 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, яка в подальшому була уточнена. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 з 25.02.1991 року працювала на підприємстві відповідача на посаді машиніста крана. 17.10.2022 року була звільнена з посади машиніста крана СП «Вагонне депо Мудрьона» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за власним бажанням на пенсію вперше за ст. 38 КЗпП України відповідно до Наказу №200/OC від 17.10.2022. 06.11.2025 року позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила надати інформацію про розмір та дату виплати належних їй сум одноразової грошової допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при виході на пенсію вперше; сум нарахованої та виплаченої компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, відповідно до ст. 117 КЗпП України; середньоденного заробітку, розрахований відповідно до положення №100 від 08.02.1995, що склався на день звільнення позивача (14.04.2024 року день звільнення). 17.11.2025 року відповідач своїм листом-відповіддю №399 від 17.11.2025 року повідомив позивача, що належна їй одноразова матеріальна допомога у розмірі 3-х середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі 4-х середньомісячних заробітків, згідно пункту 3.1.16 Колективного договору, в сумі 62439,37 грн. виплачена - 23.06.2023 року. У зв`язку з тим, що відповідач (роботодавець) не провів повний розрахунок зі звільненим працівником (позивачем) в день звільнення, відповідно до вимог ст. 47 та ст. 116 КЗпП України, та не виплатив компенсацію (середній заробіток) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, передбачену ст. 117 КЗпП України, не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх трудових прав. На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію (середній заробіток) в сумі 29438,50 грн., без утримання з цієї суми податків та зборів, за час затримки розрахунку при звільненні (одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3-х середньомісячних заробітків та додаткова матеріальна допомога у розмірі 4-х середньомісячних заробітків в сумі 62439,37 грн.) з 18.10.2022 року по 22.06.2023 року (включно) але не більше ніж за шість місяців; стягнути з відповідача на свою користь 3040,78 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати; стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати у справі (том 1 а.с. а.с. 1-8, 59-60).

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати - задоволено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію (середній заробіток) за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29438,50 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 50 копійок), без утримання податків та зборів.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 3040,78 грн. (три тисячі сорок гривень 78 копійок), без урахування податків і зборів.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), без урахування податків і зборів (том 1 а.с.65-71).

Не погодившись з таким рішенням суду, АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що предметом позову у даній справі є саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що регулюється ст. 117 КЗпП України. Вказує, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні мають компенсаційний (санкційний) характер і не є вимогами про оплату праці. Відтак, ч. 2 ст. 233 КЗпП України не поширюється на спори, що виникають зі ст. 117 КЗпП України, а отже суд першої інстанції помилково застосував цю норму. Крім того, зауважує, що суд має право зменшити розмір відшкодування незалежно від ступеня задоволення вимог, виходячи з принципів розумності та балансу інтересів сторін (том 2 а.с.1-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25.02.1991 року по 17.10.2022 рік працювала на підприємстві відповідача СП «Вагонне депо Мудрьона» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста крана.

17.10.2022 року була звільнена з посади машиніста крана за власним бажанням на пенсію вперше за ст. 38 КЗпП України відповідно до Наказу №200/OC від 17.10.2022 року. Вказане підтверджується копією Трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 13-20).

06 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась на адресу керівника ВЧДР Мудрьона із заявою, в якій просила надати їй: 1) довідку (інформацію) про розмір та дату виплати належних позивачу сум одноразової грошової допомоги та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при виході на пенсію вперше; 2) довідку (інформацію) щодо сум нарахованої та виплаченої компенсації (середнього заробітку) за час затримки повного розрахунку зі звільненим працівником, відповідно до ст. 117 К3пП України 3) довідку (бухгалтерський розрахунок) середньоденного заробітку, розрахований відповідно до положення №100 від 08.02.1995. що склався на день звільнення (17.10.2022 день звільнення); 4) довідку (інформацію) щодо розміру доходу отриманого на підприємстві за період з 01.04.2022 по 17.10.2022 (включно); 5) довідку (інформацію) щодо надання мені щорічних відпусток за період з 01.01.2017 по 17.10.2022 (з якої дати та по яку надавалась відпустка та відповідно до якого наказу та відповідно за який робочий рік); 6) довідку (інформацію) щодо розміру сум матеріальної допомоги на оздоровлення та дат таких виплат, виплачених при наданні відпустки за період з 01.01.2017 по 17.10.2022; 7) копії заяв на надання матеріальної допомоги на оздоровлення, що подавались позивачем до роботодавця за період з 01.01.2017 по 17.10.2022; 8) довідку (бухгалтерський розрахунок) про розмір та дату виплати належних сум заохочення, що підлягають виплаті, з нагоди ювілею (60 - річчя), відповідно до Галузевої угоди та Колективного договору; 9) довідку про розмір посадового окладу (тарифної ставки) з 01.01.2022 по день звільнення; 10) копію Наказу на звільнення від 17.10.2022 (том 1 а.с. 21).

Відповідно до копії Довідки (інформації) від 17.11.2025 року за № 399, одноразова матеріальна допомога у розмірі 3-х середньомісячних заробітків, та додаткова матеріальна допомога у розмірі 4-х середньомісячних заробітків, згідно пункту 3.1.16 Колективного договору, в сумі 62439 грн. 37 коп. і виплачена 23.06.2023 року, згідно платіжної відомості №258 202 від 20.06.2023 року. Наведений розрахунок середньої заробітної плати розрахований відповідно до положення №100 від 08.02.1995, що склався на день ОСОБА_1 (17.10.2022), де за серпень 2022 року зазначена сума 6849,51 грн, 128,0 годин, норм а 184; за вересень 2022 року зазначена сума 428,99, за 8,0 годин, норма 176,0; всього 7278,5 грн, 136,0 годин, норма 360,0. Середня заробітна плата складає: 8919,91 грн, вихідна допомога в розмірі 3-х середньомісячних: 8919,91х3=26759,73 грн; 8919,91х4=35679,64 грн. Всього: 62439,37 грн. Прибутковий податок: 11239,09 грн. Військовий збір: 936,59 грн. Належить до виплати: 50263,69 грн.

Згідно довідки про розмір сум матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічних відпусток ОСОБА_1 за квітень 2017 нараховано 2000,00 грн, дата виплати: 05.05.2017 року; за вересень 2018 нараховано 2301,25 грн; дата виплати 06.09.2018 року; за квітень 2019 нараховано 2401,25 грн, дата виплати 04.04.2019 року; за вересень 2020 року нараховано 2746,25 грн, дата виплати 04.09.2020 року; за квітень 2021 року нараховано 2837,50 грн, дата виплати 06.04.2021 року; за квітень 2022 року не виплачувалась (том 1 а.с. 22).

На підтвердження позовних вимог в матеріалах справи міститься копія Галузевої угоди між Державним адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 року (зі змінами), згідно з пунктом 3.2.21 якої, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: - до 5 років - 1 середньомісячний заробіток; - від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; - більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі: для чоловіків з 20 до 25, для жінок з 25 до 30 - 1 середньомісячний заробіток; для чоловіків з 25 до 30, для жінок з 20 до 25 2 середньомісячні заробітки; для чоловіків з 30 до 35, для жінок з 25 до 30 3 середньомісячні заробітки; для чоловіків з 35 до 40, для жінок з 30 до 35 - 4 середньомісячні заробітки; для чоловіків понад 40, для жінок понад 35 - 5 середньомісячних заробітків. Працівникам, нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесному залізничнику», Залізнична слава» трьох ступенів, яким присвоєна почесні звання «Заслужений працівник транспорту України», Заслужений енергетик України» «Заслужений зв`язківець України", «Заслужений будівельник України» та інші почесні державні звання, а також тим, які нагороджені орденами, розмір додаткової допомоги підвищується на 50 відсотків. Дія цього пункту розповсюджується на інвалідів по загальному захворюванню І та II груп, які виходять на пенсію по інвалідності до досягнення ними права на пенсію за віком або за вислугу років, а також на працівників, які звільнені з підприємства у зв`язку зі змінами в організації виробництва, скороченням чисельності (стаття 40 п.1 КЗпП України) за півтора року до досягнення пенсійного віку, після дострокового призначення пенсії, при цьому, виплату матеріальної допомоги працівникам, які звільнені за статтею 40 пункт 1 КЗпП України, провадити з урахуванням вихідної допомоги (том 1 а.с. 23-27).

Згідно з копією Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом відокремленого структурного підрозділу «Вагонного депо Мудрьона» ДП «Придніпровська залізниця» на 2015-2016 роки, у пункті 3.1.16 зазначено, що при звільненні працівників вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, в тому числі на пільгових умовах за Списками №1 і №2, за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а також матерів дітей-інвалідів до 18 років, матерів інвалідів із дитинства 1 і ІІ групи, багатодітних матерів та учасників бойових дій, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи у галузі: - до 5 років - І середньомісячний заробіток; - від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; - більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням із причин, зазначених в першій частині цього пункту, протягом двох місяців після настання права на пенсійне забезпечення (після набуття дострокового права виходу на пенсію за віком для жінок, яким виповнилося 55 років, але не пізніше 2-х місяців після настання права на пенсію за віком відповідно до закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної система»), виплачувати їм за рішенням комісії додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті (за поданням керівників структурних, виробничих підрозділів та згодою профспілкових комітетів) у таких розмірах при стажі роботи на залізничному транспорті (з урахуванням часу дійсної строкової військової служби, якщо працівник повернувся на підприємство залізничного транспорту протягом трьох місяців): для чоловіків з 20 до 25, для жінок з 25 до 30 - 1 середньомісячний заробіток; для чоловіків з 25 до 30, для жінок з 20 до 25 2 середньомісячні заробітки; для чоловіків з 30 до 35, для жінок з 25 до 30 3 середньомісячні заробітки; для чоловіків з 35 до 40, для жінок з 30 до 35 - 4 середньомісячні заробітки; для чоловіків понад 40, для жінок понад 35 - 5 середньомісячних заробітків (том 1 а.с. 21-30).

Відповідно до копії Довідки про доходи, наданої Вагонним депо Мудрьона, позивачу було нараховано заробітну плату, а саме: у квітні 2022 року 7709,94 грн; у травні 2022 року 8323,98 грн; у червені 2022 року 9245,92 грн; у липні 2022 року 8436,14 грн; у серпні 2022 року 8342,40 грн; у вересні 2022 року 4602,17 грн; у жовтні 2022 року 5222,77 грн. Всього нараховано 54883,32 грн. (том 1 а.с. 31).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем було порушено строки виплати позивачу належних їй виплат, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 Закону України “Про колективні договори і угоди” зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивачка тривалий час працювала на підприємстві відповідача СП «Вагонне депо Мудрьона» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста крана.

17.10.2022 року була звільнена з посади машиніста крана за власним бажанням на пенсію вперше за ст. 38 КЗпП України відповідно до Наказу №200/OC від 17.10.2022 року.

Проте, лише 23.06.2023 року їй було виплачено одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію вперше, платіжним дорученням № 371033 згідно графіку виплат та рішення правління №Ц-54/90 від 24.10.2022, що підтверджується платіжною відомістю №258_202.

Колегія суддів зазначає, що позивач звернулася до суду 25 грудня 2025 року, оскільки із письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені позивачці при звільненні, остання була фактично ознайомлена на підставі довідки відповідача від 17 листопада 2025 року.

Матеріали справи не містять доказів одержання позивачем такого письмового повідомлення у день звільнення або раніше.

Так, аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Апеляційний суд зазначає, що доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги, відповідачем не надано.

Частиною першою ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

Частиною першою ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

У даному випадку відповідачем було порушено строк виплати позивачу належних їй виплат, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягнення середнього заробітку за затримку виплат належних їй сум під час звільнення за період з 18.10.2022 по 23.06.2023 в розмірі 29438,50 грн.

При цьому, колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром стягнення середнього заробітку за затримку виплат, оскільки він є розумною і справедливою мірою відповідальності роботодавця.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку звернення позивача з позовом до суду не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовної заяви.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: