Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №176/1402/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3912/26 Справа № 176/1402/25 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 , про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом про до відповідачів про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником легкового автомобіля марки Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . 23 травня 2024 року на підставі п. 2.2 Правил дорожнього руху України, з відома і дозволу позивача належним йому автомобілем Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 керувала невістка позивача – ОСОБА_3 , яка мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та якій позивач надав реєстраційні документи на цей автомобіль. Приблизно о 10 год. 40 хв., рухаючись по вул. Козацької Слави у м.Жовті Води Кам`янського району Дніпропетровської області зі швидкістю приблизно 30-40 км/год по своїй смузі руху та під`їжджаючи до місця паркування автомобілів біля магазину «Червона Калина», ОСОБА_3 побачила, що з місця паркування заднім ходом різко почав виїжджати автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням Відповідача ОСОБА_2 , не переконавшись в безпечності руху та створивши перешкоду та небезпеку для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 . Відстань до виїжджаючого з паркування автомобіля була незначною, що виключало можливість застосування водієм ОСОБА_3 екстреного гальмування. Оскільки вулиця, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 була вузькою і назустріч їй рухався транспортний засіб, ОСОБА_3 не мала можливості безпечно об`їхати автомобіль ВАЗ 21099. В результаті сталося зіткнення задньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 з передньою правою частиною автомобіля Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 і обоє автомобілів отримали механічні пошкодження. На місце ДТП прибули працівники поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_3 , яка, нібито, порушила п. 12.1,13.1 Правил дорожнього руху України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Відносно водія ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався. Разом з тим, постановою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Одночасно, у вказаній постанові суд зазначив: «На переконання суду, характер отриманих механічних пошкоджень обох автомобілів, який вбачається з фото та відео, долучених до матеріалів справи, свідчить про те, що саме автомобіль ВАЗ, виконуючи рух заднім ходом з місця паркування, здійснив наїзд на автомобіль Mitsubishi Grandis, водій якого не міг уникнути зіткнення, оскільки йому назустріч рухався транспортний засіб та проїжджа частина, де сталася дорожньо-транспортна пригода, була занадто вузькою». Постанова суду набрала законної сили 02.07.2024 року. Таким чином, винуватість водія ОСОБА_3 в настанні дорожньо-транспортної пригоди була виключена судом. Разом з тим, позивач вважає, що вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2 , який порушив п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Оскільки відповідача має посвідчення УБД, то на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21099 з номерним знаком НОМЕР_2 була застрахована Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ). У зв`язку з цим після винесення постанови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області позивач звернувся з письмовою заявою до МТСБУ про проведення регламентної виплати – відшкодуванням збитків, спричинених автомобілю Mitsubishi Grandis в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Проте, листом від 24.02.2025 року йому було відмовлено у такій виплаті у зв`язку з тим, що у МТСБУ не було наявних доказів вини власника автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної ДТП. Отже, в результаті дорожньо-транспортної пригоди в належному позивачу автомобілі Mitsubishi Grandis були пошкоджені: облицювання переднього бампера, зовнішнє праве та центральне праве кріплення переднього бампера, передня права фара, переднє праве крило, передній правий підкрилок, передні праві двері, передня права колісна арка, перекіс переднього капоту. Відповідно до висновку експерта № 8699 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 17 грудня 2024 року становить 61 149,62 грн. Крім того, винними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 як власнику пошкодженого автомобіля була завдана моральна шкода, яка полягає в наступному. Позивач є особою похилого віку та проживає разом з дружиною також похилого віку. Він страждає рядом захворювань системи кровообігу та опорно-рухового апарату з діагнозом – атеросклероз артерій кінцівок, у зв`язку з чим має суттєві проблеми з пересуванням на власних ногах. Належний йому автомобіль Позивач використовував у повсякденному життя для поїздок в лікарні та інші медичні заклади як сам так і з дружиною, магазини, ринок, відвідування родичів, доставки додому необхідних товарів, матеріалів. Внаслідок отриманих пошкоджень автомобіль Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 вийшов з ладу та не може використовуватися позивачем, що порушує звичайний життєвий уклад та ритм життя позивача та завдає йому моральних страждань та переживань на протязі тривалого часу – майже року. Автомобіль не відремонтований у зв`язку з судовими розглядами справи, зверненням до МТСБУ. Відповідач ОСОБА_2 не відшкодував позивачу на ремонт цього автомобіля жодної копійки та взагалі вважає себе невинуватим у ДТП. Отже, з врахуванням ступеню моральних страждань та переживань позивача, виходячи з принципу розумності і справедливості, позивач вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн. є достатньою сатисфакцією для відновлення порушених життєвих зв`язків Позивача, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, просить суд задовольнити позовні вимоги, стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальний збиток, спричинений пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 61 149,62 коп., а також 6000 грн. витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку. Також, стягнути з відповідача ОСОБА_2 10 000 грн. завданої моральної шкоди та судові витрати по справі (а.с.а.с. 2-5, 57-61, 63-71).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 , про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток, спричинений пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 61 149,62 коп., а також 6000 грн. витрат за проведення експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 4239,2 грн тобто по 2119,6 грн з кожного (а.с.121-125).

Не погодившись з таким судовим рішенням, МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність та необґрунтованість рішення суду, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду змінити, зменшивши матеріальний збиток спричинений пошкодженням автомобіля в наслідок ДТП до суми 38 505,82 грн. згідно висновку експерта №221С24 від 24.01.2025 року (а.с.128-133).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт фактично в своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду в частині стягнутої суми, зменшивши її, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом – не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 24.02.2021 року, виданого ТСЦ № 1242, ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

23 травня 2024 року на підставі п. 2.2 Правил дорожнього руху України, з відома і дозволу Позивача належним йому автомобілем Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 керувала ОСОБА_3 , яка мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та якій Позивач надав реєстраційні документи на цей автомобіль.

Приблизно о 10 год. 40 хв., рухаючись по вул. Козацької Слави у м.Жовті Води Кам`янського району Дніпропетровської області з швидкістю приблизно 30-40 км/год по своїй смузі руху та під`їжджаючи до місця паркування автомобілів біля магазину «Червона Калина», ОСОБА_3 побачила, що з місця паркування заднім ходом різко почав виїжджати автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням Відповідача ОСОБА_2 , не переконавшись в безпечності руху та створивши перешкоду та небезпеку для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 . Відстань до виїжджаючого з паркування автомобіля була незначною, що виключало можливість застосування водієм ОСОБА_3 екстреного гальмування. Оскільки вулиця, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_3 була вузькою і назустріч їй рухався транспортний засіб, ОСОБА_3 не мала можливості безпечно об`їхати автомобіль ВАЗ 21099. В результаті сталося зіткнення задньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 з передньою правою частиною автомобіля Mitsubishi Grandis, реєстраційний номер НОМЕР_1 і обоє автомобілів отримали механічні пошкодження.

Відносно водія ОСОБА_3 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 297511 від 23 травня 2024 року за ст.124 КУпАп. Щодо водія ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Постановою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2024 року по справі № 176/1557/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 було закрите за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили 02.07.2024 року.

Так, в постанові № 176/1557/24 суд зазначив наступне: «На переконання суду, характер отриманих механічних пошкоджень обох автомобілів, який вбачається з фото та відео, долучених до матеріалів справи, свідчить про те, що саме автомобіль ВАЗ, виконуючи рух заднім ходом з місця паркування, здійснив наїзд на автомобіль Mitsubishi Grandis, водій якого не міг уникнути зіткнення, оскільки йому назустріч рухався транспортний засіб та проїжджа частина, де сталася дорожньо-транспортна пригода, була занадто вузькою». Постанова суду набрала законної сили 02.07.2024 року.

Таким чином, винуватість водія ОСОБА_3 в настанні дорожньо-транспортної пригоди була виключена судом.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21099 з номерним знаком НОМЕР_2 була застрахована Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ).

Позивач звернувся з письмовою заявою до МТСБУ про проведення регламентної виплати – відшкодуванням збитків, спричинених автомобілю Mitsubishi Grandis в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається із змісту листа від 24.02.2025 року позивачу було відмовлено у регламентній виплаті у зв`язку з тим, що у МТСБУ не було наявних доказів вини власника автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної ДТП.

Відповідно до звіту № 8699 про результати проведення експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ який складено 17 грудня 2024 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля відновлювального ремонту колісного транспортного засобу автомобіля марки Mitsubishi Grandis, д.р.н. НОМЕР_1 пошкодженого у наслідок ДТП, становить 61149,62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Верховний Суд у правовому висновку, викладеному у постанові у справі № 914/607/23 від 07.12.2023 року зазначив: «…цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).

Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.

Господарські суди встановили, що відповідач не спростував факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, наслідком чого стався виїзд її автомобіля на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким ОСОБА_1 була би притягнута до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 75 ГПК України таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди».

Судом 1 інстанції враховано, що непритягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України та за вчинення адміністративного правопорушення не може бути підставою для звільнення ОСОБА_2 від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вина ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, підтверджена наведеної вище постанови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 21.06.2024 року.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції Закону на день настання ДТП) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 41 вказаного Закону ( в редакції Закону станом на 01.01.2025 року), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України:

1) транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Відповідно до ч. 2, 6 ст. 27 Закону, витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

Щодо обов`язку Страховика (МТСБУ) відшкодувати потерпілому шкоду, спричинену внаслідок ДТП, також зазначив Верховний Суд в правовому висновку, викладеному в постанові від 20.08.2024 у справі № 712/9328/21.

Як вбачається із змісту висновку експерта № 8699 від 17.12.2024 року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди в належному ОСОБА_1 автомобілі Mitsubishi Grandis були пошкоджені: облицювання переднього бампера, зовнішнє праве та центральне праве кріплення переднього бампера, передня права фара, переднє праве крило, передній правий підкрилок, передні праві двері, передня права колісна арка, перекіс переднього капоту.

Відповідно до висновку експерта № 8699 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 17 грудня 2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Mitsubishi Grandis, пошкодженого у наслідок від ДТП, становить 61 149,62 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, що МТСБУ зобов`язано відшкодувати позивачу збитки, завдані в результаті вчинення відповідачем ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, відшкодуванню підлягають витрати по відновлювальному ремонту належного позивачу автомобіля Mitsubishi Grandis в сумі 61149,62 грн. та витрати останнього на проведення експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку в сумі 6000 грн.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі, на те, що МТСБУ не отримувало ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження по цивільній справі №176/1402/25, позовну заяву та документи до неї Моторне (транспортне) страхове бюро України від Позивача, у зв`язку з чим Відповідач 1, не міг ознайомитися з матеріалами справи та на вимогу ухвали суду подати відзив на позовну заяву та висновок експерта по судовій по судовій автотоварознавчій експертизі щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №221C24 від 24 січня 2025 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке посилання спростовується матеріалами справи, а саме: довідкою про доставку електронного документу, з якої вбачається, що «Ухвала про відкриття провадження» від 27.05.2025 року по справі №176/1402/26, а також прикріпленні до неї файли було надіслано МТСБУ в його електронний кабінет та доставлено 28.05.2025 року (а.с.87).

Доводи апеляційної скарги, що для вирішення питання щодо суми збитків, які підлягають стягненню, потрібно враховувати наданий до апеляційної скарги висновок експерта по судовій автотоварознавчій експертизі щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №221C24 від 24 січня 2025 року, яким визначено: ринкову вартість досліджуваного автомобіля на момент пошкодження 217199,58 грн.; вартість відновлювального ремонту складає 77129,93 грн коефіцієнт фізичного зносу – 0,7; .; -- вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 41237,49 грн. з урахуванням ПДВ, а без податку — 38 505,82 грн., колегія суддів не приймає виходи з наступного.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (провадження №61-13405св18).

Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного доказу не зазначає, в той же час колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали.

Таким чином, враховуючи ненаведення апелянтом поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: