Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №201/12255/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1771/26 Справа № 201/12255/23 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Універсал Банк»

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2023 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 07 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з тим, що за час користування кредитом відповідач не виконував його умови та не своєчасно сплачував кредитні платежі, станом на 22 серпня 2023 року утворилася заборгованість в сумі 45 678,26 грн., що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яку позивач просить стягнути на його користь, а також стягнути судові витрати у розмірі 3 028,00 грн. (том 1 а.с.3-6).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (том 1 а.с.231-235).

Не погодившись з таким судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність та необґрунтованість рішення суду, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що прийняття спадщини створює для спадкоємця правові наслідки у вигляді переходу зобов`язань спадкодавця в силу статей 1218, 1282 ЦК України, тому висновок суду про передчасність вимог є помилковим, а тягар доведення безпідставно покладено виключно на кредитора. Також, відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України обов`язок повідомити кредитора про смерть боржника покладено на спадкоємців, а відсутність такого повідомлення не може тягнути негативних наслідків для банку (том 2 а.с.7-9).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.

07 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 07 листопада 2019 року.

Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.

ОСОБА_2 свої договірні зобов`язання перед позивачем не виконав, допустивши прострочення та утворення заборгованості, яка становить 45 678,26 грн., що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

З матеріалів спадкової справи №04/2024 вбачається, що єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину є дружина померлого – ОСОБА_1 , а інші спадкоємці – сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від прийняття спадщини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року було залучено до участі у даній цивільній справі правонаступника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 (том 1а.с.145).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , банк не скористався своїм правом, та не звернувся з вимогою кредитора до його спадкоємців, доказів протилежного суду не надано. При цьому суд враховує, що зупинення провадження у справі, що розглядається, відбулося за ініціативою представника померлого, поновлення провадження та заміна відповідача ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 , відбулася за ініціативою суду, в той час, як позивач жодних вимог до останньої не висував. Матеріали спадкової справи не містять вимоги кредитора, а позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів, що відповідачу були направлені вимоги кредитора позивача як в судовому, так і в позасудовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Так, у відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, за правилами ч.1 ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, зобов`язання з повернення грошових коштів згідно з укладеним кредитним договором входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу).

Згідно п.п. 2.1 п. 2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Відповідно вимог п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 року №3253/5, у журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур`єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур`єром, чи надійшли поштою.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Позивач мав можливість, в межах строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України, скористатися своїм правом подати вимогу кредитора, а, отже недотримання позивачем передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення вимоги є підставою для відмови у задоволенні позову (постанова ВС від 11.07.2018 у справі № 495/1933/15-ц).

Також дана позиція викладена:

Велика Палата ВС, справа №?638/1046/14?ц (09.10.2024): за пропуск строку пред`явлення вимог до спадкоємця (ст.?1281 ЦК), кредитор позбавляється права вимоги як за основним, так і за додатковим зобов`язанням.

Постанови ВС у складі Касаційного цивільного суду, зокрема у справі № 615/473/20 – обов`язки сторін: кредитор має довести факт звернення до спадкоємців у строки, визначені ст.?1281 ЦК; спадкоємець, якщо заперечує, повинен довести вартість спадкового майна.

Зведена правова позиція: обов`язкове дотримання ст.?1281–1282 ЦК; пропуск строків тягне за собою втрату права вимоги.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у Постанова від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц, кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України – через консульську установу).

Аналіз правил ч. 1 ст. 559 і частин 2, 4 ст. 1281 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі пропуску кредитором строків пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, кредитор позбавляється прав вимоги як за основним зобов`язанням, так і за додатковим зобов`язанням (порукою), що не може існувати окремо від основного зобов`язання.

У цій справі (№ 638/1046/14-ц) про відкриття спадщини після смерті боржниці банк дізнався не пізніше 3 лютого 2015 року, про що представник банку зазначив у поданому до суду клопотанні про витребування з нотаріальної контори відомостей зі спадкової справи. Проте банк як кредитор вимогу до спадкоємців боржниці в будь-який спосіб у строки, визначені ч. 2 ст. 1281 ЦК України, не пред`являв, а лише 29 лютого 2016 року звернувся до суду з процесуальною заявою про залучення до участі у справі правонаступниці.

Отже, ВП ВС в зазначеній справі (№ 638/1046/14-ц) виснувала, що в задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості як із спадкоємиці померлої позичальниці, так і з поручителя має бути відмовлено у зв`язку із втратою кредитором права вимоги з підстав пропуску строку, визначеного ч. 2 ст. 1281 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач АТ «Універсал Банк» був офіційно обізнаний про смерть боржника ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час розгляду справи судом першої інстанції (у лютому 2024 року).

Щодо доводів апеляційної скарги про перехід зобов`язань до спадкоємця (ст. 1216, 1218, 1282 ЦК України) колегія суддів зазначає, що факт прийняття спадщини дійсно зумовлює перехід обов`язків боржника до спадкоємців. Проте обов`язок спадкоємця задовольнити вимоги кредитора не є безумовним і регулюється спеціальними нормами матеріального права, зокрема статтею 1281 ЦК України.

Заміна у судовому процесі померлого відповідача його спадкоємцем у порядку процесуального правонаступництва (ст. 55 ЦПК України) не звільняє кредитора від обов`язку дотримання матеріально-правового порядку звернення з вимогою до спадкоємців, визначеного ст. 1281 ЦК України. Ця правова позиція є сталою та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.

Матеріали спадкової справи №04/2024 після смерті ОСОБА_2 не містять жодних претензій кредитора АТ «Універсал Банк» (том 1 а.с.113-143)

Будь-яких доказів направлення такої вимоги спадкоємиці ОСОБА_1 в позасудовому порядку або шляхом пред`явлення окремих позовних вимог безпосередньо до неї в суді позивачем надано не було.

Заміна відповідача відбулася виключно за ініціативою суду, тоді як позивач жодних вимог до ОСОБА_1 не висував.

Посилання банку на ч. 1 ст. 1281 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців повідомити кредитора про відкриття спадщини колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити вимоги протягом шести місяців від дня, коли він дізнався про це.

Оскільки АТ «Універсал Банк» дізналося про смерть боржника безпосередньо у судовому процесі на початку 2024 року, воно мало понад 1,5 року до моменту винесення рішення (09.09.2025 р.) для пред`явлення відповідної вимоги, проте залишилося пасивним.

Твердження банку про безпідставне покладення судом на нього тягаря доведення факту пред`явлення вимоги суперечить статті 81 ЦПК України. Оскільки обов`язок пред`явити вимогу у визначений строк покладено законом на кредитора, саме він зобов`язаний надати суду докази реалізації цього права.

Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України, кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців у встановлені строки, позбавляється права вимоги. Зазначені строки є присічними (преклюзивними), а їх пропущення є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: