Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №243/1004/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5848/26 Справа № 243/1004/26 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування недоотриманих та невиплачених страхових виплат , –

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування недоотриманих та невиплачених страхових виплат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_2 . Дана обставина підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Позивач та її брат, ОСОБА_3 , виступили спадкоємцями першої черги після смерті батька. У встановленому Законом порядку та строки ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

04 квітня 2025 року Державним нотаріусом Дванадцятої Київської Державної нотаріальної контори Мельник М. П. на ім`я позивача було видано Свідоцтво №7-346 про право на спадщину за Законом, яка складається із 1/2 нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 страхової виплати в сумі 35 488,42 грн.

Дана сума страхових виплат розрахована ГУ ПФУ в Донецькій області із 01 липня 2014 року по 30 листопада 2015 року, а не по дату смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

17 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату належних їй регресних виплат ОСОБА_2 . До заяви вона додала копію вказаного вище Свідоцтва про право на спадщину за Законом. Відповіддю №12221-9860/Б-02/8-0500/25 від 13 травня 2025 року їй було відмовлено у виплаті вказаних вище сум, оскільки не було подано заяву у встановленій формі.

У зв`язку з викладеним позивач подала повторне звернення про виплату належних їй регресних виплат батька. 05 вересня 2025 року було надано Відповідь №0500- 0216-9/88846, у якій ГУ ПФУ в Донецькій області вказало, що: - ОСОБА_2 перебував на обліку в Донецькому міському у Будьонівському районі відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за відновленням (продовженням) раніше призначених щомісячних страхових виплат не звертався. У зв`язку з цим ГУ ПФУ в Донецькій області не має можливості нарахувати та виплатити недоотримані страхові виплати у зв`язку зі смертю одержувача ОСОБА_2 . Питання про нарахування та виплату суми, зазначеної у Свідоцтві про право на спадщину від 04 квітня 2025 року, яке було доданим до заяви, може бути розглянуто в судовому порядку.

Разом з тим, позивачу було відомо, що батько не отримував страхових виплат після 30 листопада 2015 року. Саме тому позивач звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про надання інформації, у якій просила повідомити: - Підставу припинення виплати для батька страхових виплат (регресу) за період із 01 грудня 2015 року по 25 квітня 2024 року; - Розмір невиплачених батьку страхових виплат за період із 01 грудня 2015 року по 25 квітня 2024 року. Також позивач просила надати розрахунок невиплачених батьку страхових виплат за вказаний період. Ця заява подавалася незалежно від звернення до нотаріуса в приватному порядку аби з`ясувати дійсну суму невиплаченого батьку регресу.

Відповіддю №2170-1360/Б-02/8-0500/25 від 24 січня 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що: ОСОБА_2 перебував на постійному обліку в Донецькому міському відділенні у Будьонівському районі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Нарахування щомісячних виплат було здійснено по 30 листопада 2015 року, але кошти не були виплачені своєчасно у зв`язку з припиненням діяльності органів Державного казначейства України в м. Донецьк через тимчасову окупацію. Донецька територіальна громада знаходиться на території, де органи Державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Особи з населених пунктів, на території яких органи Державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на продовження нарахування щомісячних страхових виплат за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи Державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, що має бути підтверджено Довідкою внутрішньо переміщеної особи. З 01 грудня 2015 року нарахування щомісячних страхових виплат для ОСОБА_2 було припинено в зв`язку з відсутністю актуальної інформації про його переміщення на територію України, де органи Держаної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Оскільки з 01 грудня 2015 року нарахування щомісячних страхових виплат не здійснювалося, то заборгованість із цих виплат не обліковувалася.

Позивач зазначала, що вона, як спадкоємець ОСОБА_2 , має право на отримання половини (з урахуванням наявності іншого спадкоємця) належних її батьку щомісячних страхових виплат за весь період їх невиплати. Така моя позиція не збігається з позицією відповідача. Саме тому має місце звернення до суду з даним позовом.

З наведених підстав позивач просив суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування на 1/2 недоотриманих та невиплачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) страхових виплат за період із 01 грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , 1/2 недоотриманих та невиплачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) страхових виплат за період із 01 грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1/2 недоотриманих та невиплачених ОСОБА_2 , страхових виплат в розмірі 17 744,21 грн., нарахованих за період із 01 липня 2014 року по 30 листопада 2015 року, згідно Свідоцтва про право на спадщину за Законом, яке видане 04 квітня 2025 року Державним нотаріусом Дванадцятої Київської Державної нотаріальної контори Мельник М.П., реєстровий №7-346. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026 року задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування на 1/2 частку недоотриманих та невиплачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхових виплат за період з 01 грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частку недоотриманих та невиплачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхових виплат за період із 01 грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частку недоотриманих та невиплачених ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхових виплат в розмірі 17 744,21 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок чотири грн. 21 коп.), нарахованих за період із 01 липня 2014 року по 30 листопада 2015 року, згідно Свідоцтва про право на спадщину за Законом, яке видане 04 квітня 2025 року Державним нотаріусом Дванадцятої Київської Державної нотаріальної контори Мельник М.П., реєстровий №7-346.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 13486010, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

03.09.2026 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про розгляд справи без її участі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 липня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03 липня 2024 року складено актовий запис №220.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 04 квітня 2025 року, спадкова справа №939/2024, зареєстрованого в реєстрі під номером 7-346, виданого Мельником М.П., нотаріусом Дванадцятої Київської Державної нотаріальної контори, спадкоємцями майна ОСОБА_2 є його донька – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , спадкоємиця частини; та його син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , спадкоємець частини.

Відповідно до Відповіді Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500- 0216-9/88846, ГУ ПФУ в Донецькій зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Донецькому міському у Будьонівському районі відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за відновленням (продовженням) раніше призначених щомісячних страхових виплат не звертався. В зв`язку з цим ГУ ПФУ в Донецькій області не має можливості нарахувати та виплатити недоотримані страхові виплати у зв`язку зі смертю одержувача ОСОБА_2 . Питання про нарахування та виплату суми, зазначеної у Свідоцтві про право на спадщину від 04 квітня 2025 року, яке було доданим до заяви, може бути розглянуто в судовому порядку.

Відповідно до Відповіді №2170-1360/Б-02/8-0500/25 від 24 січня 2025 року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що ОСОБА_2 перебував на постійному обліку в Донецькому міському відділенні у Будьонівському районі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Нарахування щомісячних виплат було здійснено по 30 листопада 2015 року, але кошти не були виплачені своєчасно у зв`язку з припиненням діяльності органів Державного казначейства України в м. Донецьк через тимчасову окупацію. Донецька територіальна громада знаходиться на території, де органи Державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Особи з населених пунктів, на території яких органи Державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на продовження нарахування щомісячних страхових виплат за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи Державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, що має бути підтверджено Довідкою внутрішньо переміщеної особи. З 01 грудня 2015 року нарахування щомісячних страхових виплат для ОСОБА_2 було припинено в зв`язку з відсутністю актуальної інформації про його переміщення на територію України, де органи Держаної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Оскільки з 01 грудня 2015 року нарахування щомісячних страхових виплат не здійснювалося, то заборгованість із цих виплат не обліковувалася.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за Законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за Заповітом або Законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми страхових виплат, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач як спадкоємець набув право на отримання належної спадкодавцю суми страхових виплат у розмірі частки відповідно до положень статті 1227 ЦК України, виходячи з розміру виплат, на які спадкодавець мав право на момент своєї смерті. При цьому дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату пенсії, нарахованої спадкодавцю за життя, не впливає на обсяг успадкованих прав та розмір належних до виплати сум, а відтак не може бути підставою для їх обмеження органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач протиправно перешкоджає реалізації позивачем своїх спадкових прав, безпідставно обмежуючи його право на отримання в повному обсязі належного йому спадкового майна.

Свідоцтво про право на спадщину за Законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набув всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності, якого він набув, є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаних страхових виплат.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату недоотриманих страхових виплат у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , однак у повному обсязі належні їй як спадкоємцю кошти виплачені не були, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність невиплати відповідачем успадкованих позивачем сум страхових виплат.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення недоотриманих страхових виплат у розмірі 17 744,21 грн підлягають задоволенню, оскільки позивач успадкувала належну спадкодавцеві частку страхових виплат відповідно до положень статті 1227 ЦК України, виходячи з розміру виплат, на які спадкодавець мав право на момент своєї смерті.

При цьому суми страхових виплат, які входять до складу спадщини та переходять до спадкоємців, підлягають виплаті в повному обсязі, без встановлення будь-яких часових обмежень щодо реалізації спадкоємцем права на їх отримання.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Тлумачення ст. 1218, 1227 ЦК України свідчить про те, що Законодавство допускає спадкування права на отримання нарахованих, але не одержаних страхових виплат.

Посилання апелянта на те, що померлий за життя не звертався про поновлення виплат, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно Законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання безпідставно не нарахованої відповідачем суми страхових виплат у порядку спадкування за Законом.

Подібні правові висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), де надано правовий висновок, у якому зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Посилання апелянта на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Отже, аргументи апеляційної скарги про неналежність невиплаченої пенсії до складу спадщини є безпідставними.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 30 вересня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 1 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида