Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №243/10570/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5553/26 Справа № 243/10570/25 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману суму пенсію та зобов`язання вчинити певні дії , –

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на недоотриману суму пенсію та зобов`язання вчинити певні дії .

Позовні вимоги мотивовані тим, що матір`ю позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання перебувала на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію за віком. 01 березня 2016 року ОСОБА_2 було призупинено виплату пенсію. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, а з 01 квітня 2021 року пенсійна справа ОСОБА_2 була знята з обліку, у зв`язку зі смертю.

08 жовтня 2021 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Згідно з цим свідоцтвом, останній є спадкоємцем недоотриманої пенсії в розмірі 53 729,99 грн., яка була внесена до свідоцтва про спадщину на підставі листа відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

12.10.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та відповідними документами, у тому числі вищевказаним свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Разом з цим, з листа ГУ ПФУ від 31.10.2025 № 47706-43149/ Щ-02/8-0500/25 позивачу стало відомо, що ГУ ПФУ визначило вищевказану суму недоотриманої пенсії (53729,99 грн.) лише за період з 11.10.2018 р. по 31.03.2021 р. При цьому ГУ ПФУ не визначило суму недоотриманої пенсії за період з 01.03.2016 р. (момент призупинення виплати пенсії) по 10.10.2018 р.

Крім того, до теперішнього часу ГУ ПФУ не виплатило у повному розмірі суму недоотриманої пенсії, яка була зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом.

Так, із суми недоотриманої пенсії (53729,99 грн), яка зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом, ГУ ПФУ за 4 роки, з часу звернення позивача, виплатило йому лише 16295,22 грн.

Сума в розмірі 37 434,77 грн. до теперішнього часу відповідачем так і не виплачена.

Позивач вказва, що він як спадкоємець за законом після смерті матері, набув право власності на її недоотриману пенсію за весь період призупинення останній виплати, а отже і за період з 01 березня 2016 року по 10 жовтня 2018 року.

Разом з тим, 23 грудня 2025 року позивачем було подано заяву про зміну предмета позову.

З наведених підстав та з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 10 жовтня 2018 року, зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачеві недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016 року по 10 жовтня 2018 р. в розмірі 28 884,33 грн. та стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2906,88 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2026 року позов - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності у порядку спадкування за законом на недоотриману суму пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01.03.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 01.03.2016 р. по ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з 11.10.2018 р. по 31.03.2021 р. у розмірі 28 884,33 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 33 коп.), що охоплена свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.10.2021 року, виданим приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Слащевим А.Г.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 906,88 грн. (дві тисячі дев`ятсот шість гривень 88 коп.).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

08.07.2026 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 травня 2021 року встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк Донецької області.

На підставі вищевказаного рішення суду було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 заповіту не залишила, в зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є її син, ОСОБА_1 , тобто позивач по справі.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги ОСОБА_1 звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

08.10.2021 року позивачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за законом від 08.10.2021 року, виданого приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Слащевим А.Г. Згідно з цим свідоцтвом, позивач є спадкоємцем недоотриманої пенсії в розмірі 53729,99 грн. Ця сума недоотриманої пенсії була внесена до свідоцтва про спадщину за законом від 08.10.2021 року на підставі листа відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.07.2021 № 0500-1520-8/28313.

Відповідачем було виплачено позивачу лише 18 656,22 грн., що відображено і знаходить своє підтвердження у відзиві на позовну заяву та позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зазначених в ст. 1219 ЦК України, зокрема: право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Донецькій області та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01 березня 2016 року.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта щодо правомірності припинення виплати ОСОБА_2 пенсії з 01 березня 2016 року, зважаючи на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла на час припинення виплати пенсії (1 березня 2016 р.), виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України ( положення пункту 2 втратили чинність, як такі, що є неконституційними а підставі Рішення Конституційного Суду N 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Положення ч. 3 ст. 35 вказаного Закону регламентують порядок поновлення виплати пенсії після проходження МСЕК.

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що пенсія ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки пенсіонерка до територіальних органів Пенсійного фонду України на територію, підконтрольну українській владі, за поновленням виплати пенсії особисто не зверталась, оскільки така підстава припинення виплати пенсії законодавством, зокрема ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на день припинення виплати пенсії (1 березня 2016 року), не передбачена.

Прийняті на виконання Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» постанови Кабінету Міністрів України і виконавчих органів Пенсійного фонду України є підзаконними актами, які регулюють особливості виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, однак вони не є законами, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено законами.

Вказаний висновок суду ґрунтується на положенні, зазначеному в абз. 2 преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про те, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що припинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01 березня 2016 року нарахування і виплати ОСОБА_2 пенсії є незаконним.

Вказаний висновок суду кореспондується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі 243/13575/19, згідно якій припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

За змістом ч. 2 ст. 416 ЦПК України у постанові об`єднаної палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З огляду на викладене, а також положення статті 1227 ЦК України, відповідно до яких суми пенсії та інші виплати, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а за відсутності таких осіб входять до складу спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату належної їй пенсії незалежно від того, чи зверталася вона до територіальних органів Пенсійного фонду України на підконтрольній українській владі території із заявою про поновлення її виплати.

Відтак позивач, як спадкоємець померлої, відповідно до статті 1227 ЦК України має право на отримання належної спадкодавцеві пенсії в порядку спадкування за законом.

Це також узгоджується з положеннями статті 1218 ЦК України, згідно з якою до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області надано нотаріусу відомості про суми пенсії, недоплаченої матері позивача, за період лише з 11.10.2018 р. по 31.03.2021 р. Період з 01.03.2016 р. (момент призупинення виплати пенсії) по 10.10.2018 р. відповідачем не врахований, в зв`язку з чим свідоцтво про право на спадщину на ці кошти позивачеві не видано. Зазначене призвело до порушення права власності позивача як спадкоємця.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки позивач після смерті матері прийняв спадщину, до складу якої входить належна спадкодавцеві, але не отримана нею за життя пенсія, за позивачем підлягає визнанню право власності на відповідне спадкове майно, яке не визнається відповідачем, відповідно до статті 392 ЦК України. З метою поновлення порушеного права позивача суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачений статтею 16 ЦК України спосіб захисту цивільного права та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію за період з 01 березня 2016 року по 10 жовтня 2018 року в порядку спадкування за законом.

Посилання апелянта на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165 не регулюють спадкові правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Отже, аргументи апеляційної скарги про неналежність невиплаченої пенсії до складу спадщини є безпідставними.

З урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 22 грудня 2025 року, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми недоотриманої за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсії за період з 11 жовтня 2018 року по 31 березня 2021 року в розмірі 28 884,33 грн. Зазначена сума входить до складу спадщини та охоплюється свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 жовтня 2021 року, виданим приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Слащевим А.Г.

Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 30 вересня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 1 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида