Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №176/578/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2636/26 Справа № 176/578/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 62025050030002688 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та прокурора на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Голубівка Самарівського (Новомосковського) району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено: за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 34000 гривень, за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу виконувати самостійно.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.03.2022 № 7 солдата запасу ОСОБА_8 призначено на посаду стрільця 3 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , та в подальшому призначено на посаду снайпера (2 категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548- XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХГУ, солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Проте, ОСОБА_8 у невстановлений час, але не пізніше 04.12.2023 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов`язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, вирішив ухилитись від несення обов`язків військової служби шляхом обману командування військової частини НОМЕР_1 .

Після чого, в той же період часу, але не пізніше 04.12.2023 ОСОБА_9 , перебуваючи на території населеного пункту Велика Новосілка Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області, у останнього виник умисел на ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів та іншого обману в умовах воєнного стану, маючи неналежний морально-психологічний стан військовослужбовець зв`язався з іншою особою, а саме ОСОБА_10 , від якого отримав консультацію з приводу ухилення з військової служби шляхом можливого звільнення з лав Збройних Сил України шляхом обману командування за допомогою підроблених документів. У подальшому ОСОБА_8 розуміючи незаконний характер його дій, зібрав повідомлений йому пакет документів, які містили персональні дані щодо його матері ОСОБА_11 , а саме: копію аркушів паспорта, та перебуваючи поблизу адреси: АДРЕСА_2 особисто передав зазначений документ ОСОБА_10 . У подальшому військовослужбовець ОСОБА_8 , отримав поштовим відправленням ТОВ «Нова Пошта» підроблені документи від ОСОБА_10 , а саме довідку до акта огляду медико - соціально експертної комісії від 24.11.2023 серії 12 ААГ №318022, виданої Міжрайонною Дніпровською медико-соціальною експертною комісією №2 у Дніпропетровській області, в яку були внесені неправдиві відомості щодо встановлення ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 другої групи інвалідності, за що особисто передав ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що станом на 04.12.2023 відповідає 109382 грн. за вказані документи.

В подальшому ОСОБА_8 отримавши від ОСОБА_10 підроблену довідку до акта огляду медико - соціально експертної комісії від 24.11.2023 серії 12 ААГ №318022, виданої Міжрайонною Дніпровською медико- соціальною експертною комісією №2 у Дніпропетровській області щодо встановлення ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 другої групи інвалідності, у невстановленої особи, підробив нотаріальне засвідчення копії зазначеної довідки.

Реалізуючи злочинний умисел, 04.12.2023 солдат ОСОБА_8 перебуваючи у АДРЕСА_3 , подав рапорт командуванню військової частини НОМЕР_1 із завідомо неправдивими відомостями, які надають право звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за його матір`ю ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є згідно з наданими підробними документами особою з інвалідністю другої групи.

До рапорту про звільнення, солдат ОСОБА_8 додав в тому числі зазначений підробний документ, в якому містилися завідомо неправдиві відомості, а саме копію довідки до акта огляду медико - соціально експертної комісії від 24.11.2023 серії 12 ААГ №318022, виданої Міжрайонною Дніпровською медико- соціальною експертною комісією №2 у Дніпропетровській області щодо встановлення ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 другої групи інвалідності.

Внаслідок злочинних дій солдата ОСОБА_8 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2023 № 302-РС останнього звільнено з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за його матір`ю.

Також ОСОБА_8 , будучи обізнаним з вимогами Законів України, зокрема Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з 19.12.2023, фактично не перебуваючи на військовій службі, оскільки був незаконно звільнений із військової служби в порядку передбаченому підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та не мав фактичних та правових підстав для нарахування та виплати йому грошового забезпечення при звільненні, компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустку в сумі 36 818,56 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 17 326,38 грн, з яких таким чином 54144,94 грн. отримано шляхом обману.

Таким чином, солдат ОСОБА_8 діючи з прямим умислом, шляхом обману, який виразився у підробленні інформації про необхідність постійного догляду за його матір`ю інвалідом ІІ групи, 19.12.2023 безпідставно отримав нараховані та виплачені йому фінансово-економічним відділом військової частини НОМЕР_1 на картковий рахунок грошові кошти на загальну суму 54 144,94 (п`ятдесят чотири тисячі сто сорок чотири гривні, 94 копійок), якими він незаконно заволодів, розпорядившись в подальшому на власний розсуд, чим військовій частині НОМЕР_1 , в особі держави, завдано матеріальної шкоди у вищевказаному розмірі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що у мотивувальній частині вироку міститься фактична додаткова кваліфікація дій ОСОБА_8 , встановлена всупереч ст. 337 КПК України, за ч. 5 ст. 27 КК України, яка у вироку є встановленою та аргументованою тим, що ознаки ч. 5 ст. 27 КК України вбачаються у складі обвинувачення за ч. 4 ст. 409 КК України. Однак кваліфікація за ч. 5 ст. 27 КК України судом не зазначена з посиланням на частину та статті кримінального кодексу України, та в резолютивній частині вироку відсутнє посилання на конкретну частину та статтю кримінального кодексу України за ч. 5 ст. 27 КК України, при призначенні покарання, що, на її думку, є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Також, вважає, що призначене судом покарання є занадто суворим.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість. Судом не враховано, що ОСОБА_8 , вчинивши кримінальне правопорушення, за ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухилення від обов`язків несення військової служби, та не повернувшись на військову службу, фактично продовжує вчиняти кримінальне правопорушення. Звертає увагу, що надана судом оцінка обставинам вчиненого кримінального правопорушення та особі винного не відповідає реальним обставинам діючого у державі правового режиму воєнного стану, конкретним умовам та обставинам вчинення злочину, меті та мотивам його вчинення. Судом безпідставно визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування потерпілій стороні спричиненої шкоди, в якості обставин, що пом`якшують покарання. На його думку, щире каяття ОСОБА_8 зводиться до формального визнання вини та відшкодування шкоди, завданої ним вчиненням лише кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Шкода, спричинена внаслідок вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, може бути усунена лише шляхом повернення на військову службу. Зауважує, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 не надав стороні обвинувачення будь-яких доказів для викриття інших осіб, які сприяли йому у вчиненні злочину, не повідомив жодних обставин, які б вже не були встановлені органом досудового розслідування, зі змісту показань обвинуваченого не вбачається жодного факту допомоги слідству. Наголошує, що суд першої інстанції при призначенні покарання безпідставно застосував норми, передбачені положеннями ст. 69 КК України. Крім того, при призначенні остаточного покарання судом не застосовано положення ч. 1 ст. 70 КК України. Просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання: за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень; за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень. На підставі ч.3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень виконувати самостійно. В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, думку учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить наступного.

На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно положень ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Частиною 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною 3 ст. 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції вважав за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 4 ст. 409 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк, нижчий від найнижчої межі, встановленої санкцією цієї статті. При цьому суд не застосував положення ч. 1 ст. 70 КК України та не призначив остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , однак не може погодитись в частині незастосування вимог положень ч. 1 ст. 70 КК України та доходить висновку про необхідність скасування вироку в частині призначеного покарання.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання за скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, колегія суддів бере до уваги вимоги ст.ст. 50, 65 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання колегія суддів бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану; дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, є учасником бойових дій, офіційно не працевлаштований, навчається на 2 курсі Дніпровського Державного Аграрно-економічного Університету, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має подяки від командування за доблесну службу.

Колегія суддів враховує, що відповідно до досудової доповіді, складеної провідним інспектором Кам`янського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області ОСОБА_8 має середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливо без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання своєї вини, щире каяття, яке виразилося у визнанні та усвідомленні негативності скоєного діяння, готовності понести покарання, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виразилося у належній участі у слідчих діях, вчинення кримінального правопорушення, внаслідок збігу тяжких особистих обставин (психоемоційний стрес обвинуваченого, викликаний участю у бойових діях), добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише із застосуванням покарання у виді позбавлення волі.

Разом з цим, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, судова колегія вважає можливим при призначенні ОСОБА_8 покарання застосувати вимоги ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст. 409 КК України.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про те, що у мотивувальній частині вироку міститься фактична додаткова кваліфікація дій ОСОБА_8 , встановлена всупереч ст. 337 КПК України, за ч. 5 ст. 27 КК України, яка у вироку є встановленою та необхідності кваліфікації таких дій відповідно до вимог КК України, то апеляційний суд зазначає наступне.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 4 ст. 409 КК України за ознакою ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів.

У судовому засіданні 28.04.2026 року обвинувачений ОСОБА_8 винним себе в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся, пояснив, що в 2022 році з початком війни у 128 бригаді Територіальної оборони займав посаду стрільця. В 2023 році вони базувалися в Великій Новосілці. У нього загинули 3 командири, було поранено товариша. Людей майже не було, на позиції не було кому йти, моральний і психологічний стан був низьким. Хтось підказав, що можна зробити документи щоб списатися. Це було приблизно в листопаді 2023 року. Він передав усі необхідні документи і кошти, після чого поштою йому прислали довідку. Ім`я людини, яка йому робила документи - він не пам`ятає, бачив його вперше і в останнє 20 хв., коли передав документи (копію паспорту матері, ідентифікаційний номер номер) і кошти в сумі 3 тис. доларів США. Після цього поштою отримав довідку, яку в подальшому передав у військову частину і написав рапорт на звільнення та був звільнений на цій підставі з військової служби. Всі фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті він не оспорює. Грошові кошти, які йому були виплачені військовою частиною - він повернув військовій частині.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні просила суд врахувати повне визнання вини її підзахисним, щире каяття та добровільне відшкодування шкоди. Враховуючи повне визнання вини її підзахисного та враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, а також позитивні характеризуючі матеріали обрати обвинуваченому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Судом також були досліджені письмові докази, які повністю підтверджують вину обвинуваченого.

Ані обвинуваченим, ані захисником ОСОБА_7 , обвинувачення, яке було висунуте ОСОБА_8 , не оспорювалось.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважав за необхідне уточнити формулювання обвинувачення в частині способу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, та зазначив, що оскільки обвинувачений особисто не виготовляв підроблену довідку серії 12 ААГ №318022, а надав дані для її виготовлення третій особі та в подальшому використав її шляхом подачі рапорту командуванню, його дії містять ознаки ухилення від військової служби як шляхом пособництва у підробленні документів, так і шляхом іншого обману. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що вказані обставини повністю охоплюються пред`явленим обвинуваченням, і таке уточнення способу не погіршує становище обвинуваченого та не порушує його право на захист.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.03.2024 року справа № 679/199/21, згідно якої суд зобов`язаний надати правову оцінку доказам і кваліфікувати їх за відповідним положенням кримінального закону. Завданням суду є оцінка доказів, наданих стороною обвинувачення на доведення пред`явленого нею обвинувачення. Якщо сторона обвинувачення не довела одного або кількох елементів злочину, у якому звинувачувалася особа, однак інші обставини, доведені стороною обвинувачення, свідчать про наявність в діянні іншого складу злочину, суд зобов`язаний надати правову оцінку таким обставинам і кваліфікувати їх за відповідним положенням кримінального закону.

Саме ухилення від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів полягає в тому, що військовослужбовець з метою отримати звільнення від виконання обов`язків військової служби подає відповідному командиру (начальнику) документ (підроблений або неправдиво виготовлений), в якому містяться неправдиві відомості, та на його підставі отримує постійне чи тимчасове звільнення від служби. Такий документ може бути виготовлений як самим винним, так і сторонньою особою (військовослужбовцем чи не військовослужбовцем).

Оскільки підроблення документів – обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу ухилення, то кваліфікація за статтями 358 чи 366 КК не потрібна. У всіх випадках підроблення документа полягає у невідповідності дійсності вказаних у документі подій та обставин, посилаючись на які військовослужбовець, знаючи про таку невідповідність, заявляє клопотання про тимчасове чи постійне звільнення його від виконання службових обов`язків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 полягали у пособництві у підробленні документів, так і шляхом іншого обману, оскільки такі дії повністю охоплюються складом ухилення і таке уточнення способу не погіршує становище обвинуваченого та не порушує право на захист.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначеного ОСОБА_8 покарання з ухваленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора задовольнити частково.

Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_8 покарання:

-за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень;

-за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання покарань, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч.3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень виконувати самостійно.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційних скарг до Верховного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді