Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №178/1969/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7542/26 Справа № 178/1969/25 Суддя у 1-й інстанції - Лісняк В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року у складі судді Лісняк В.В.

у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року АТ "ПУМБ" звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 січня 2018 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200966015801, за умова якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 22400,00 грн.

07 квітня 2023 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1011595676, за умова якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 62203,14 грн

Банк свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Проте, взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами відповідач належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 09 квітня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 114367,85 грн, яка складається із заборгованості за кредитним договором від 27 січня 2018 року № 200966015801 у розмірі 34932,13 грн., з яких: 18589,06 грн. - заборгованість за кредитом; 16343,07 грн. - заборгованість по процентами; за кредитним договором від 07 квітня 2023 року № 1011595676 у розмірі 79435,72 грн., з яких: 59705,01 грн. - заборгованість за кредитом; 10,43 грн. - заборгованість за процентами; 19720,28 грн. - заборгованість за комісією.

Оскільки відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у розмірі 114367,85 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року позов АТ "ПУМБ" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 07 квітня 2023 року № 1011595676 у розмірі 59715,44 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1264,81 грн., всього 60980,25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову та стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту та заборгованості по процентам за користування кредитом №1011595676 від 07 квітня 2023 року, оскільки фактично отримані та використані останньою кошти за кредитним договором в добровільному порядку не повернуті. Відмовляючи в іншій частині позову, суд виходив із того, що заявлені вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами.

Не погодившись з рішенням суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200966015801 від 27 січня 2018 року, АТ «ПУМБ» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи. Вказує, що на підтвердження укладання кредитного договору та отримання грошових коштів позивачем надані належні та допустимі докази, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200966015801 від 27 січня 2018 року, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 січня 2018 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було підписана заява № 200966015801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за умовами якої, позичальнику відкрито поточний рахунок, видано кредитну картку миттєвого випуску зі встановленням кредитного ліміту у розмірі 10000,00 грн.

Своїм підписом відповідач у паспорті споживчого кредиту підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в АТ «ПУМБ».

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 200966015801 від 27 січня 2018 року, ОСОБА_1 27 січня 2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 10000,00 грн., який змінювався неодноразово та останній раз збільшено 07 вересня 2022 року до 22400,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Інформація, яка зазначена в розрахунку заборгованості за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові №336/4796/18 від 20 травня 2022 року, для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19), в яких було зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частиною першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 200966015801 від 27 січня 2018 року, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими й достатніми доказами, перерахування та отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором № 200966015801 від 27 січня 2018 року, а тому заявлені вимоги в цій частині позову є необґрунтованими та недоведеними.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200966015801 від 27 січня 2018 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані банком до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження укладання кредитного договору, факту отримання грошових коштів позичальником надані належні та допустимі докази, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно статті 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров