Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №199/12455/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7257/26 Справа № 199/12455/25 Головуючий у першій інстанції: Якименко Л.Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра у складі судді Якименко Л.Г. від 14 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 17.08.1991 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , актовий запис №9, від якого сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Ними втрачено почуття любові один до одного. З відповідачем спільного господарства не ведуть та проживають окремо. Вважає, що подружні відносини між ними фактично припинились три роки тому. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. Тому позивач просив розірвати шлюб між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 серпня 1991 року у виконавчому комітеті Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, актовий запис №9.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 14 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17.08.1991 року виконкомом Григорівської сільської ради Васильківського району, актовий запис №09, - розірвано. Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишено без змін. Витрати по справі віднесено на рахунок сторони, яка їх понесла.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, зокрема, ОСОБА_1 повідомлена шляхом направлення судової повістки на електронну пошту " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", яка вказана особисто ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22.06.2026 та є належним повідомлення у відповідності до висновків Верховного Суду (постанова від 30.11.2022 у справі №759/14068/19). Від ОСОБА_2 надійшла заява від 09.09.2026 про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до свідоцтва про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Васильківського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 04.11.2003, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 17 серпня 1991 року зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 » (а.с. 8).

Від шлюбу мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданим Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №1123 (а.с. 6), який станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є повнолітнім.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Відповідно до вимог статті 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно пункту 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

За приписами статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що згідно змісту позовної заяви, у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Ними втрачено почуття любові один до одного; спільного господарства не ведуть та проживають окремо. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.

Разом із тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов, зокрема, зазначив, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені через "сварки, які часто відбувалися в сім`ї з різних причин".

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що висновок суду першої інстанції про припинення шлюбних відносин саме внаслідок сварок, які часто відбувалися в сім`ї з різних причин, не відповідає змісту позовної заяви та не ґрунтується на встановлених судом обставинах.

Разом із тим, вказане вище не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про розірвання шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягає на припиненні шлюбу, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу підтвердив свою позицію щодо необхідності розірвання шлюбу та наполягає на припиненні шлюбу.

Згідно змісту апеляційної скарги, відповідачка фактично не заперечує того, що шлюбні відносини між сторонами припинені, а лише зазначає про можливість їх поновлення. Водночас, належних та достатніх доказів того, що між сторонами фактично збереглися сімейні відносини або що сторонами вчиняються конкретні дії, спрямовані на їх відновлення, матеріали справи не містять.

Колегія суддів також враховує тривалість перебування справи на розгляді судів та те, що протягом цього часу сторони не відновили спільного проживання і сімейних відносин, а примирення між ними не відбулося.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам; встановивши, що шлюб сторін носить формальний характер, сімейні стосунки припинені; враховуючи категоричну позицію позивача, який не має наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачкою, та збереження шлюбу суперечить його інтересам, - місцевий суд дійшов правильного по суті висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.

Будь-яких істотних підстав для збереження сім`ї сторін всупереч бажанню позивача судом не встановлено.

При цьому, висновки суду першої інстанції в частині зазначення однієї з причин припинення шлюбних відносин - сварки сторін, враховуючи, що така підстава не була вказана у позовній заяві та не знайшла підтвердження у судовому засіданні, - грунтуються на припущеннях, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що місцевий суд не повідомив відповідачку про розгляд справи у відповідності до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, - не спростовують факту належного повідомлення відповідачки про виклик до суду.

Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує факту своєї обізнаності щодо перебування справи на розгляді в суду першої інстанції та вчиняла процесуальні дії у межах даної справи, зокрема, 06.10.2025, 13.10.2025, 31.10.2025 подавала до суду першої інстанції заяви про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, колегія звертає увагу, що апелянтка в апеляційній скарзі не зазначає про те, що не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, зокрема, про виклик у засідання на 14.04.2026 (дата постановлення оскаржуваного рішення).

За таких обставин, саме по собі посилання відповідачки на недотримання порядку повідомлення її, передбаченого Конвенцією, за умови наявності в матеріалах справи документів, що підтверджують фактичну участь відповідачки у справі, не дає підстав для висновку про порушення норм процесуального права та скасування оскаржуваного рішення. Колегія наголошує, що у апеляційній скарзі відповідачка не стверджує про наявність обов"язкової підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду.

Крім того, апелянтка не навела аргументів щодо вчинення нею певних дій, під час перебування справи у провадженні судів різних інстанцій, для відновлення сім"ї з позивачем, який категорично не бажає відновлення сімейних відносин із відповідачкою.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині правового обґрунтування задоволення позову; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 14 квітня 2026 року - змінити в частині правового обґрунтування задоволення позову.

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 14 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк