Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №180/2191/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4933/26 Справа № 180/2191/25 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С.І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувального комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві.

Позов мотивовано тим, що 23.04.2025 року будучи в трудових відносинах з акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», внаслідок групового нещасного випадку донька позивача, ОСОБА_2 отримала поранення не сумісні з життям, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Згідно листа МОЗ України ДСУ «Дніпровське обласне бюро судово медичної експертизи» встановлена причина смерті: смерть наступила від ушкоджень внаслідок вибухової травми у вигляді множинних проникаючих осколкових поранень голови, тулубу та верхніх кінцівок, що є ушкодженнями несумісними з життям. Груповий нещасний випадок, внаслідок якого загинула донька позивача, стався під час руху службового автобусу МАЗ по території промислового майданчика відповідача внаслідок влучання FPV (дрону камікадзе) країни агресора російської федерації. Зазначені факти підтверджуються актом форми Н-1, згідно з п.7 якого висновком комісії встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано пов`язаним з виробництвом. Отже, смерть доньки позивача настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та обумовлена неналежними виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Внаслідок втрати доньки позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач втратила єдину доньку. Звістка про смерть завдала глибоких моральних та душевних страждань, позивач зазнала сильне емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває по теперішній час і не може відновити свою душевну рівновагу. Після смерті доньки , нормальні життєві зв`язки позивача були знищені. Вона постійно відчуває почуття самотності та туги, постійно перебуває у напруженому психологічному стані. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 484480 гривень.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті її доньки на виробництві у розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму її життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.

В апеляційній скарзі АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Приблизно о 7 год., коли автобус їхав по території промислового майданчика (підприємтства) АТ «Марганецький ГЗК», вул.Загородня, працівники, що знаходилися в автобусі, почули на даху автобуса вибух, салон наповнився димом, уламками скла та пластику, та різко зупинився.

В наслідок групового нещасного випадку ОСОБА_2 отримала поранення не сумісні з життям, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Працівниками ДСНС, які прибули на місце, було зафіксовано 9 загиблих працівників Відповідача. Ще один працівник помер у КП «ДОКЛ ім. Мечнікова» ДОР» 08.05.2025. Загальна кількість постраждалих склала 68 осіб, з них 58 травмованих, 10 загиблих.

Серед інших отримала поранення не сумісні з життям ОСОБА_2 . Згідно листа МОЗ України ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2766 від 26.05.2025 року встановлена причина смерті: смерть наступила від ушкоджень внаслідок вибухової травми у вигляді множинних проникаючих осколкових поранень голови, тулубу та верхніх кінцівок, що є ушкодженнями несуміними з життям.

Пунктом 7 акту форми Н-1 від 04.08.2025 року висновком комісії встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано пов`язаним з виробництвом.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Томаківським відділом реєстрації актів цивільного стану у нікопольському районі Дніпропетровської області від 24.04.2025 року, актовий запис № 152, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 46 років.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про шлюб.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму її життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.

Позиція апеляційного суду.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини (частини перша та друга статті 27 Конституції України).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування України про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог (частина перша статті 23 Закону України «Про охорону праці»).

Статтею 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (частина перша статті 160 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Про порядок вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи під час виконання трудових обов`язків було зазначено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №235/3191/19, згідно з висновками якої вирішення питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до акту спеціального розслідування ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та прямуючи на місце роботи на автобусі підприємства, стався вибух FPV дрона, внаслідок чого ОСОБА_2 отримала ушкодження несумісні з життям.

Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку від 04 серпня 2025 року, складеного за формою Н-1/П, встановлено: вид події: події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо); причини: основна соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо).

Колегією суддів апеляційного суду зазначає, що матеріалами справи не встановлено обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання FPV дрона в транспорт, належний підприємству.

Колегія суддів не вбачає порушень з боку АТ «Марганецький ГЗК» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці».

Обставин, які б могли свідчити про те, що товариство могло вжити, але не вжило заходів з безпеки й охорони праці тощо, які б усунули ризик для життя працівника від влучання FPV дрона в транспорт, не встановлено.

Під час проведення військових операцій необхідно постійно дбати про безпеку цивільного населення, цивільних осіб та цивільних об`єктів. Слід ужити усіх практично можливих заходів, щоб уникнути випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб та пошкоджень цивільних об`єктів або принаймні звести такі випадки до мінімуму (норма 15 дослідження Міжнародного Комітету Червоного Хреста «Звичаєве міжнародне гуманітарне право», яке є збіркою практики держав у сфері міжнародного гуманітарного права з метою виявлення норм, що набули характеру звичаєвих і вперше опубліковане видавництвом Кембриджського університету у 2005 році).

Держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації держави Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на державу, що здійснює окупацію (частини п`ята та дев`ята статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Велика Палата Верховного Суду викладала правові висновки щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, зокрема у постановах від 04 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (щодо відшкодування державою завданої терористичним актом майнової шкоди (у розмірі реальної вартості майна) через пошкодження об`єкта комерційної нерухомості на підконтрольній Україні території в м.Маріуполі); від 22 вересня 2020 року у справі №910/378/19 (щодо відшкодування майнової шкоди, завданої підприємству внаслідок викрадення належного товариству обладнання на підконтрольній Україні території, де проводилася АТО); від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17 (щодо відшкодування державою моральної шкоди, завданої через смерть матері, що настала внаслідок терористичного акту на непідконтрольній Україні території, де проводилася АТО).

Таким чином, оскільки смертельний нещасний випадок, який мав місце 23 квітня 2025 року з ОСОБА_2 під час виконання нею трудових обов`язків, стався саме у зв`язку з наслідками проведення державою-окупантом воєнних (бойових) дій, а тому відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії держави-окупанта проти України, не можуть бути за обставин цієї справи покладені на АТ «Марганецький ГЗК».

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» — задовольнити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року — скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувального комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю на виробництві — відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 вересня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

І.Ю. Ткаченко