Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №201/15650/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5744/26 Справа № 201/15650/25 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

за участю секретаря -Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення недоотриманої пенсії, визнання права власності в порядку спадкування та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про стягнення недоотриманої пенсії, визнання права власності в порядку спадкування та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила суд стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на свою користь недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 154 823 (сто п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять три) гривень 18 копійок, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №3492; визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 за періоди з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року та з 01.09.2022 року по 09.05.2023 року; зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 сум страхових виплат за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року та з 01.09.2022 року по 09.05.2023 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області судовий збір на користь позивачки у розмірі 1238,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого на рахунку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області залишилася недоотримана пенсія. Також ОСОБА_2 не були виплачені щомісячні страхові виплати за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року та щомісячні страхові виплати за період з 01.09.2022 року по 09.05.2023 року. У встановлений законом строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини. На запит нотаріуса Відповідачем було повідомлено, що недоотримана пенсія, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 складає 246435,71 грн., щодо наявності сум недоотриманих страхових виплат після смерті ОСОБА_2 останнім інформації надано не було. Позивачем було подано заяву про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 до ГУ ПФУ м. Києві з усіма необхідними документами. Однак, позивачкою не була отримана недоотримана пенсія, тому вона була вимушена звернутися за правничою допомогою. Згідно інформації Відповідача від 14.10.2025 року за № 0400-010406-8/192851 було повідомлено, що виплата недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за дні життя ОСОБА_2 буде проводиться згідно Порядку за рахунок коштів державного бюджету України при надходженні відповідного фінансування. Щодо заборгованості по щомісячних страхових виплатах ОСОБА_2 . ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було повідомлено, що після проведеної верифікації, відповідно до Закону України від 03.12.2019 № 324-ІХ «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» Фондом соціального страхування України в Дніпропетровській області було припинено потерпілому з 01.09.2022 року нарахування щомісячної страхової виплати «до з`ясування» ні підставі непідтвердження місця знаходження згідно постанови від 03.10.2022 року № 12002/147922/47436. Самої постанови (рішення про припинення виплати) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано не було. Згідно інформації ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.11.2025 року за № 0500-0202-8/116432 з 01.11.2014 року по 31.12.2016 року ОСОБА_2 отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Бахмутському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області. За період з 01.01.2017 року по 30.04.2018 року за продовженням виплат як ВПО не звертався, виплати не нараховувалися, заборгованість відсутня. 19.08.2025 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з пенсійних виплат, які були нараховані на ім`я спадкодавця, але не виплачені у сумі 154 823,18 грн, які належали ОСОБА_2 та знаходяться у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а.с.1-13).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про стягнення недоотриманої пенсії, визнання права власності в порядку спадкування та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 154 823,18 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №3492..

Визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 за періоди з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року та з 01.09.2022 року по 09.05.2023 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, здійснити нарахування та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 сум страхових виплат за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року та з 01.09.2022 року по 09.05.2023 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 1238,59 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору (а.с. 80-88).

Не погодившись з таким рішенням суду, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість, безпідставність оскаржуваного рішення та порушення судом першої інстанції норм матеріального права,, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті ПФУ на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України за відповідний рік. Пенсійні виплати за минулий період згідно з цим порядком проводяться отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. Тому, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.93-96).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка була дружиною ОСОБА_2 що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 11.10.1975 року (а.с. 36).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.05.2024, про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №999 (а.с. 37).

Після смерті ОСОБА_2 на рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишилася недоотримана пенсія, яка не була отримана ним за життя (а.с. 19).

У встановлений законом строк Позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л.І. із заявою про прийняття спадщини.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №3492, спадкова справа № 22/2024. 19.08.2025 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з пенсійних виплат, які були нараховані на ім`я спадкодавця, але не виплачені у сумі 154 823,18 грн, які належали ОСОБА_2 та знаходяться у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Вказане свідоцтво видане на підставі довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-010401-8/82121 від 29.04.2025 року (а.с. 19).

03.10.2025 року до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було направлено адвокатський запит для надання відомостей:

- щодо нарахованих та виплачених пенсійних виплат за період з 01 червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 гр-ну України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- щодо нарахованих та виплачених сум щомісячних страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по 09 травня 2023 року гр-ну України ОСОБА_2 ;

- щодо причини невиплати до теперішнього часу недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 154 823 гривень 18 копійок, його спадкоємцю ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2025 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3492, спадкова справа № 22/2024, надавши відповідне рішення;

- щодо дій, які були виконані працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з дня звернення за її отриманням по теперішній час (а.с. 23).

Окрім того, 20.10.2025 рок за вих. 162 29.10.2025 року за вих. 168 і було направлено адвокатські запити для надання відомостей:

- щодо нарахованих та виплачених пенсійних виплат за період з 01 червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 гр-ну України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- щодо нарахованих та виплачених сум щомісячних страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 гр-ну України ОСОБА_2 (а.с. 27, 32)

З листів ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.10.2025 року за вих.0400-010406-8/192851 та ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.10.2025 року за вих.0500-0202-8/110539 та 05.11.2025 року за вих. 0500-0202-8/116432 вбачається, що ОСОБА_2 за час перебування на обліку в Бахмутському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як внутрішньо переміщеної особи не були виплачені щомісячні страхові виплати за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року, а також щомісячні страхові виплати за період з 01.09.2022 року по 09.05.2023 року, коли він знаходився на обліку в управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. (а.с. 40-44, 45-47, 48).

Окрім того, представника ОСОБА_1 адвоката Ракова А.В. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що виплата недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за дні життя ОСОБА_2 буде проводиться згідно Порядку за рахунок коштів державного бюджету України при надходженні відповідного фінансування. Щодо заборгованості по щомісячних страхових виплатах ОСОБА_2 зазначено, що після проведеної верифікації, відповідно до Закону України від 03.12.2019 № 324-ІХ «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» Фондом соціального страхування України в Дніпропетровській області було припинено потерпілому з 01.09.2022 нарахування щомісячної страхової виплати «до з`ясування» ні підставі непідтвердження місця знаходження згідно постанови від 03.10.2022 № 12002/147922/47436. Самої постанови (рішення про припинення виплати) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано не було.

Згідно інформації ГУ ПФУ в Донецькій області від 05.11.2025 року за № 0500-0202-8/116432 з 01.11.2014 року по 31.12.2016 року ОСОБА_2 отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Бахмутському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області. За період з 01.01.2017 року по 30.04.2018 року за продовженням виплат як ВПО не звертався, виплати не нараховувалися, заборгованість відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшло підтвердження порушення прав позивачки, як спадкоємиці на отримання належного їй спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини після смерті її чоловіка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 3,4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця та той з подружжя, хто його пережив, батьки.

Отже, ОСОБА_1 як дружина спадкодавця у відповідності до положень ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги.

За правилами ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія зазначає увагу, що відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає що її виплата буде проведена пізніше, за умови виділення бюджетних коштів та посилається на положення Порядку Кабінету Міністрів України №1165. Однак відповідачем не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати. Окрім того, положення Порядку Кабінету Міністрів України №1165 не регулюють спадкові правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання права власності на спадкове майно та стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії - підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76–78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Тому доводи апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального права є безпідставними.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: