Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №201/11386/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3713/26 Справа № 201/11386/25 Головуючий у першій інстанції: Федоріщев С. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Никифоряка Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м.Дніпра у складі судді Федоріщева С.С. від 01 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 28.04.2018 року по 04.03.2024 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_4 . Від цього шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачем та повністю перебувають її утриманні. Відповідач допомогу на утримання дітей не надає. Тому позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 6000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Рішенням Соборного районного суду м.Дніпра від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 12 вересня 2025 року до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні решти вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшов відзив, в якому позивачка просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №178 (а.с. 9).

Під час спільного подружнього життя у сторін народились діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с. 7, 8).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 року у справі №182/4218/23 шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили.

Також, встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.08.2025, у власності ОСОБА_1 перебуває квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_3 та земельна ділянка кадастровий номер №1211600000:03:059:0033 (а.с. 17-19).

Відповідно до договору оренди квартири №05/02 від 05.02.2023, ОСОБА_1 здає в оренду квартиру АДРЕСА_2 за встановлену у договорі орендну плату 16000,00 грн.

Згідно довідки ТОВ “Баядера Логістик” №ВКG00000008 від 03.10.2025, ОСОБА_1 працює у ТОВ “Баядера Логістик” за основним місцем роботи з 02.08.2019 та займає посаду агент торговельного. Дохід за період з 01.03.2024 по 30.09.2025 становить 173874,48 грн (а.с. 66).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У відповідності зі ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Виходячи з викладеного, встановивши, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спільними дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; приймаючи до уваги, що діти проживають разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні; враховуючи, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, отримує дохід у вигляді заробітної плати, а також має дохід від здачі в оренду належної йому квартири; враховуючи його майновий стан, наявність у власності відповідача нерухомого майна; враховуючи обов`язок відповідача утримувати своїх дітей і створювати необхідні передумови для їх розвитку та забезпечення організації їх життя нарівні з позивачкою, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 12 вересня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.

Саме такий розмір аліментів забезпечить право дітям на гідний життєвий рівень, достатній для їх фізичного, морального, культурного і соціального розвитку.

Доказів що визначений судом, з урахуванням змісту позовних вимог, розмір аліментів є для відповідача непосильним тягарем - матеріали справи не містять та апеляційному суду не надано.

Посилання апелянта на те, відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дітей у добровільному порядку, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи платіжні інструкції, є безпідставними.

Так, зі змісту наданих платіжних інструкцій вбачається, що відповідні платежі здійснювалися нерегулярно, без чітко фіксованої суми, у різні проміжки часу та без дотримання певної періодичності.

Крім того, із призначення платежів убачається, що окремі перерахування коштів здійснювалися відповідачем на оплату тренувань. Разом з тим, зазначені витрати за своїм характером пов`язані з оплатою конкретних потреб дітей та можуть бути віднесені до додаткових витрат на дитину у відповідності до ст. 185 СК України, та не свідчать про систематичне виконання відповідачем обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дітей.

Таким чином, надані відповідачем платіжні інструкції підтверджують лише факт здійснення ним окремих платежів у добровільному порядку, однак не підтверджують систематичного та належного виконання ним обов`язку, передбаченого статтею 180 СК України.

Доводи апелянта про те, що на його утриманні перебуває його батько - ОСОБА_8 , 1957 року народження, є необґрунтованими.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували фактичне здійснення ним регулярного матеріального забезпечення батька, розмір та характер таких витрат, відсутність у батька інших джерел доходу чи майна, а також його реальну потребу в матеріальній допомозі саме з боку відповідача. Саме лише зазначення відповідачем про необхідність матеріального утримання батька не може свідчити про фактичне перебування останнього на його утриманні та, відповідно, про наявність обставин, які об`єктивно впливають на його матеріальний стан і можливість виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом вимог матеріального чи процесуального закону, які б призвели до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 01 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 30 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

Л.П. Никифоряк