Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №754/2850/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7898/26 Справа № 754/2850/25 Головуючий у першій інстанції: Колочко О. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Никифоряка Л.П., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Колочко О.В. від 26 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав,–

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що від фактичних шлюбних відносин сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В кінці 2013 року стосунки між позивачем та відповідачкою були припинені, і сторони визначили, що місцем проживання дитини буде місце проживання матері, а батько буде брати участь у вихованні сина та надавати кошти на утримання. В період з 2013 року по 2016 рік син проживав разом з матір`ю. В 2016 році відповідачка привезла сина до ОСОБА_5 – матері позивача, де залишила дитину і наміру повертатися не мала. Саме з того часу, на думку позивача, відповідачка перестала виконувати свої батьківські обов`язки, не допомагає і не бере ніякої участі у вихованні дитини, уникає телефонного спілкування, не цікавиться життям сина. Також, зазначив, що відносно відповідачки обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, що, в свою чергу, стало остаточною обставиною для звернення до суду з цим позовом, оскільки такі обставини, на думку позивача, становлять загрозу життю та здоров`ю дитини. Станом на сьогоднішній день син ОСОБА_6 проживає з позивачем та з бабусею, де йому забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення. Тому позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Покровського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті ради контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції приймала участь прокурор Федотова О.П., у відповідності до ч. 6 ст. 56 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, зокрема відповідачку сповіщення здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом ДРАЦС ГТУЮ в Дніпропетровській області 07.07.2016, а також копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, згідно з яким відомості про батька записані відповідно до ст. 126 СК України (а.с. 8, 36-37);

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , зареєстрованого 17.11.2015 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено на “ ОСОБА_9 ” (а.с. 35).

Відповідно до копії довідки №386 від 19.11.2024 , виданої Криворізькою гімназією №52 «Діалог» КМР, ОСОБА_4 навчається в 6-Б класі, зі слів класного керівника вихованням дитини займається бабуся, ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_1 несе службу в ЗСУ (а.с. 9).

З письмових пояснень ОСОБА_3 від 12.06.2025 на ім`я начальника служби у справах дітей, вбачається, що вона має трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мешкають з нею, а ОСОБА_6 мешкає з бабусею з 2017 року. Вона постійно бачиться з сином ОСОБА_6 , який приїжджає до неї, ночує коли захоче, вона допомагає коштами коли може. Батько дитини не бачить його, тільки спілкується по телефону. Вона не згодна з позбавленням її батьківських прав, тому що це її дитина, яку вона любить і не має наміру втрачати (а.с. 81).

Згідно з письмовими поясненнями малолітнього ОСОБА_12 від 20.06.2025, що адресовані на ім`я начальника служби у справах дітей, він бажає жити з бабусею і з мамою, в лікарню він ходить з бабусею, одягає його бабуся і мама, з уроками допомагає бабуся, він їздить до мами в гості, гуляє з нею в парку (а.с. 80).

Згідно акту обстеження умов проживання від 20 червня 2025 року, у квартирі АДРЕСА_1 умови проживання задовільні, у наявності газо-, водо-, електропостачання, у наявності побутова техніка, необхідні меблі для нормального життя. На момент обстеження є необхідний запас продуктів харчування, приготована їжа. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: виділена окрема кімната, в якій є окреме спальне місце для сну та відпочинку, є куточок для навчання, є речі відповідно до віку дитини. Зі слів ОСОБА_5 стосунки у сім`ї дружні, доброзичливі, засновані на взаємоповазі один до одного. За даною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 (бабуся) (а.с. 82).

Відповідно до характеристики Криворізькою гімназією №52 «Діалог» КМР від 16.06.2025, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зарекомендував себе як дисциплінований учень. Має навчальні досягнення початкового та середнього рівня. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, відкритий до спілкування. Хлопець завжди в доброму гуморі, не пригнічений. Учень має задовільний фізичний розвиток. Батько ОСОБА_1 несе службу у ЗСУ, тому підтримує зв`язок лише в телефонному режимі. Мати ОСОБА_3 , зі слів батька та бабусі, має іншу родину, не бере участь у вихованні сина, у цьому навчальному році не цікавилася успіхами сина, не підтримує зв`язок з класним керівником у телефонному режимі. ОСОБА_6 мешкає з бабусею, яка виховує його, підтримує зв`язок з класним керівником, відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами дитини (а.с. 83).

Вироком Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22.05.2025 затверджено угоду про визнання винуватості від 10.04.2025 у кримінальному провадженні, ОСОБА_3 визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України та призначено їй покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки (а.с. 126-128).

Згідно копії постанови Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2025, ОСОБА_3 визнано винуватою за ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, а саме за ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , яким вона не створила належних умов для їх життя та розвитку в квартирі: обірвані шпалери, розкидані речі, відсутній запас їжі, відсутнє світло (а.с. 124-125).

Відповідно до висновку виконкому Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 №14\01,02-11-2587 від 09.07.2025, враховуючи інтереси та прив`язаність малолітнього до матері, виконком Металургійної районної у місті ради під час ухвали рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладається на розсуд суду.

З вказаного висновку органу опіки та піклування вбачається, що батько ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою по АДРЕСА_2 , на даний час перебуває в лавах ЗСУ. Матір ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають без реєстрації за адресою по АДРЕСА_3 . Син ОСОБА_1 та ОСОБА_16 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з бабою ОСОБА_17 зареєстровані та проживають за адресою по АДРЕСА_4 . За домовленістю з матір`ю ОСОБА_13 приїжджає до неї в гості, грається зі своїми братом та сестрою, іноді залишається на ночівлю. На думку членів комісії, ні мати, ні батько належним чином не виконують свої батьківські обов`язки, оскільки дитина мешкає з бабусею, але мати, завдяки систематичному впливу суб`єктів соціальної роботи, почала виправлятися (а.с. 94).

В суді першої інстанції була допитана свідок ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що вона є матір`ю позивача та бабусею онука ОСОБА_6 , вихованням якого займається з кінця 2016 року. Батько спілкується з сином по телефону, нещодавно вони бачилися, але до цього не бачилися два роки. ОСОБА_6 з мамою рідко спілкується, у тому числі по телефону, але іноді він їздить до неї. Навчанням, лікуванням та утриманням онука займається вона (свідок), батько інколи допомагає матеріально, але не систематично. З класним керівником онука підтримує зв`язок також вона. Крім того, пояснила, що спочатку позивач та відповідач проживали разом, потім онук залишився проживати з ОСОБА_18 , але щось у неї сталося і вона привезла ОСОБА_6 і попросила, щоб він тимчасово залишився проживати з нею (свідком). На той час онукові було 3 роки. З 2017 року позивач поїхав з Кривого Рогу і за цей час ОСОБА_6 жодного разу не їздив до батька, також з того часу дитина з жодним з батьків нікуди не їздила. ОСОБА_19 бракує спілкування з обома батьками, він хоче проживати і з батьком, і з матір`ю, у родині. Відповідачка бажає спілкуватися з сином, але в неї не дуже добре це виходить. Щодо притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності вона (свідок) обізнана, але на дитину це ніяк не вплинуло, вони з ним про це не говорили, у них такої теми для обговорювання немає, вона (свідок) лише пояснювала в порядку виховання, що це (наркотики) погано. Також, додала, що позивач незадоволений тим, що син спілкується з матір`ю.

Також, в судовому засіданні місцевого суду за участі представника третьої особи виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, ОСОБА_20 , яка є головним спеціалістом служби у справах дітей виконкому і має вищу педагогічну освіту, за відсутності учасників справи в залі судових засідань, проведено допит малолітнього свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив суду, що він проживає з бабусею, навчається в 7 класі у школі №52, з навчанням йому допомагає бабуся, вона ж йому готує їжу. Тато нещодавно приїздив, привозив солодощі. З мамою по телефону він спілкується не часто, вона не приходить до нього, але він їздить до мами, іноді він їй телефонує. Мама іноді купує солодощі, йому дуже подобається спілкуватися з мамою. Влітку, коли у нього була операція і він був в лікарні, з ним була бабуся, ні тато, ні мама не відвідували його. Не знає з ким би він хотів проживати, але з мамою хотів би бачитися частіше, вона добре до нього ставиться, рідко сварить, але «по справі». Іноді він залишався у мами на вихідні, тоді вона (мама) йому готує їжу, вони ходять у парк, у мами вдома є його одяг, є місце, де спати, він ночує в неї, влітку жив приблизно тиждень. Спочатку він запитує бабусю чи можна поїхати до мами, потім телефонує і попереджає маму, що приїде. У мами є менші діти, він грається з ними, а також спілкується з маминим чоловіком ОСОБА_21 , якого зараз він бачить рідше, бо той працює. У батька в Києві він ніколи не був. Батько приїжджав три дні тому з дружиною ОСОБА_18 , яка сказала, що в неї є дитина, старша за нього ( ОСОБА_6 ), а до цього він не бачив батька три роки. Відпочивати їздив тільки з бабусею, з батьком чи з матір`ю нікуди не їздив. Тато іноді надсилає гроші йому та бабусі, чи він працює не знає, але знає що він військовий, мама гроші не дає, бо вона не працює, також допомагає ОСОБА_22 – брат тата. Вони з татом спілкуються по телефону, батькові про відвідування мами він не говорить, бо тато не хоче, що він відвідував маму. Якщо він скаже, що хоче проживати з мамою, то тато образиться і навпаки, проте він би хотів проживати з обома батьками.

В суді апеляційної інстанції приймала участь прокурор Федотова О.П., згідно пояснень якої, підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні у зв`язку з недоведеністю позову.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою – четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження № 61-8883св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні даної справи колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку виконкому Металургійної районної у місті ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 №14\01.02-11-2587 від 09.07.2025, орган опіки та піклування виконкому Металургійної районної в місті ради посилаючись на те, що, ні мати, ні батько належним чином не виконують свої батьківські обов`язки, але мати, завдяки систематичному впливу суб`єктів соціальної роботи, почала виправлятися, враховуючи інтереси та прив`язаність малолітнього до матері, поклалися у вирішенні спору на розсуд суду.

Оцінюючі наданий висновок органу опіки та піклування місцевий суд обґрунтовано зауважує, що висновок не містить обставин та достатніх підстав для висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Так, матеріали справи не містять достатніх і переконливих доказів того, що відповідачка свідомо та умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього ОСОБА_6 .

Навпаки, з встановлених обставин вбачається, що відповідачка підтримує зв`язок із сином, дитина відвідує матір, іноді залишається у неї на вихідні та ночує, проводить із нею час, гуляє у парку, спілкується з нею та її іншими дітьми. У помешканні матері наявні речі дитини та місце для її ночівлі.

Зазначені обставини підтверджені як поясненнями самої відповідачки, так і показаннями свідка ОСОБА_5 , письмовими поясненнями дитини, висновком органу опіки та піклування та безпосередньо поясненнями малолітнього ОСОБА_6 , наданими ним у судовому засіданні місцевого суду.

Отже, встановлені обставини не дають підстав вважати, що мати повністю самоусунулася від життя дитини або що між нею та сином відсутній емоційний зв`язок.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на необхідність оцінки поведінки обох батьків.

Матеріали справи свідчать, що дитина тривалий час проживає не лише окремо від матері, а й окремо від батька. Позивач проживає в іншому населеному пункті та, за його поясненнями, перебуває на військовій службі. Водночас документального підтвердження всіх обставин, пов`язаних із фактичною участю позивача у вихованні дитини, матеріальним забезпеченням, умовами його проживання та можливістю особистої участі у вихованні сина, до матеріалів справи не надано в достатньому обсязі.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 76, 77-80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з наведеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши недоведеність свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками; враховуючи, що законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, - суд першої інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, дійшов правильного висновку про відсутність безумовних підстав для задоволення позову про позбавлення відповідачку батьківських прав.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апелянта про те, що місцевим судом безпідставно не прийнято до увагу те, що ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків є необґрунтованими.

Судом встановлено, що постановою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2025, ОСОБА_3 визнано винуватою за ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн (а.с. 124-125). Однак, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, вищезазначене правопорушення безпосередньо не стосувалися питань виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняла насильство по відношенню до нього, тощо, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення щодо неналежного виконання батьківських обов`язків щодо інших дітей відповідачки - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не мають доказового значення у даній справі.

Щодо посилання апелянта на притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 307 КК України, колегія суддів зазначає таке.

Так, вироком Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 22 травня 2025 року відповідачку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки із застосуванням положень статті 79 КК України та звільненням від відбування покарання з іспитовим строком два роки.

Однак, сам факт засудження особи за вчинення злочину, передбаченого статтею 307 КК України, за відсутності встановлених у цій справі обставин хронічного вживання наркотичних засобів, негативного впливу такої поведінки безпосередньо на дитину або реальної загрози її життю, здоров`ю чи психічному розвитку, не є автоматичною підставою для позбавлення батьківських прав у відповідності до ст. 164 СК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що кримінальне правопорушення, за яке відповідачку засуджено, було вчинене щодо дитини, у присутності дитини або спричинило негативні наслідки для ОСОБА_6 .

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність залишення оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді Л.П. Никифоряк

М.Ю. Петешенкова