Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №629/2551/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/747/26 Справа № 629/2551/24 Головуючий у першій інстанції: Самсонова В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Самсонової В.В. від 13 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, пов`язаних з невиконанням договору доручення, інфляційних втрат та 3% річних,–

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 був представлений позивачці як представник ПАТ «Страхова компанія «Уніка», який надає послуги з приводу відшкодування страхових виплат. Він знайшов її за телефоном, надав свою візитку і запропонував отримати кошти, що належали їй як потерпілій особі внаслідок загибелі її рідного брата ОСОБА_3 в ДТП. Відповідальність винуватця ДТП, ОСОБА_4 , була застрахована. Рідний брат, ОСОБА_3 , був застрахований ПАТ «Страхова компанія «Уніка» згідно з полісом №204768527, який був укладений обвинуваченим ОСОБА_4 . 1 вересня 2021 року ОСОБА_3 був збитий автомобілем, що належав ОСОБА_4 , внаслідок чого настала його смерть. За фактом загибелі ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу і 14 січня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив вирок. Позивачці зателефонував представник ПАТ «Страхова компанія «Уніка» ОСОБА_5 і повідомив, що їй, як сестрі загиблого, потрібно отримати страхове відшкодування (витрати на поховання та виготовлення пам`ятника) у зв`язку із загибеллю брата, сума виплат становить 68645,00 грн. Усі необхідні документи для проведення витрат були надані позивачкою представникам ПАТ «Страхова компанія «Уніка» Карабезі В.І. та відповідачу ОСОБА_1 в офісі страхової компанії. Зі слів представників, щоб отримати страхове відшкодування, позивачці необхідно було видати довіреність на їх ім`я: ОСОБА_5 та відповідача ОСОБА_1 . Довіреність мала надавати право на представлення інтересів щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 і в результаті якої загинув її брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ця довіреність була видана позивачкою на їх ім`я 26 листопада 2021 року та посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В., реєстровий №4336. За цією довіреністю їм було надано право на одержання належного позивачці грошового відшкодування (зокрема, страхового) без обмежень у розмірі для подальшої передачі цих коштів позивачці. На час поховання брата страхові виплати не були здійснені, тому позивачка поховала його власним коштом. З огляду на обіцяне відшкодування вона зателефонувала представнику страхової компанії ОСОБА_5 , але він відповів, що цими виплатами не займається, а займається відповідач, з яким він уже не працює. Позивачка одразу приїхала до офісу ПАТ «Страхова компанія «Уніка», куди її привозили ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , але він був зачинений. Потім вона звернулася безпосередньо до головного офісу ПАТ «Страхова компанія «Уніка», де їй відповіли, що страхова компанія ще у 2021-2022 роках сплатила позивачці страхове відшкодування у сумі 68645,00 грн шляхом переведення на банківський рахунок ОСОБА_1 і надали відповідні довідки та банківські виписки. Відповідач ОСОБА_1 тільки через півтора року після отримання цих виплат перерахував позивачці 27000,00 грн. У відповідь на її сумніви щодо суми відшкодування, яка не відповідала виплаченій страховою компанією сумі, він пояснив, що це все. З огляду на викладене, вищезазначеними діями відповідача охоронюваним законом правам та інтересам позивачки завдано істотну шкоду у вигляді несвоєчасного перерахування страхового грошового відшкодування та недоплати у сумі 41645,00 грн. Тому ОСОБА_2 просила стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму збитків за договором доручення у розмірі 41645,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 16426,00 грн та 3% річних у розмірі 3893,00 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму збитків за договором доручення у розмірі 8250,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7986,05 грн, 3% річних у розмірі 1787,89 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_6 про ухвалення додатково рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення 18.09.2026, в яких вона просить також розгляд справи проводити без участі позивачки та її представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , як зазначає позивачка її брат (а.с. 32).

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року у справі № 183/7349/21, в якій ОСОБА_2 є потерпілою, ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, строком на 2 (два) роки. Зараховано у строк відбуття покарання тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 з 03 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року включно (а.с. 28-31).

28 березня 2022 року вироком Дніпровського апеляційного суду апеляційну прокурора Новомосковської окружної прокуратури Балаклейця П.П. задоволено. Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2022 року щодо ОСОБА_4 , в частині призначеного покарання, скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. В решті вирок суду залишено без змін.

Відповідно до змісту довіреності, посвідченої 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. за реєстровим №4336, ОСОБА_2 , з посиланням на положення статтей 237, 244, 1007 ЦК України, на підставі укладеного із повіреними усного договору, уповноважила ОСОБА_5 , ОСОБА_1 представляти її інтереси по відшкодуванню завданої їй шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01 вересня 2021 року, в наслідок якої загинув її брат ОСОБА_3 , в державних, громадських, господарських та інших підприємствах установах, організаціях, крім іншого страхових компаніях та Моторному (транспортному) страховому бюро України (з правом отримання страхового відшкодування на свій рахунок), також надала право на одержання належного їй грошового відшкодування (в тому числі й страхового, регламентованих виплат), без обмежень у їх розмірі та подальшої передачі їх позивачці (а.с. 26).

Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам строком на три роки і дійсна до 26.11.2024 року.

Листом ПрАТ «СК «УНІКА» від 01.02.2024 повідомлено позивачку, що загальна сума страхових відшкодувань (витрат на поховання та виготовлення пам`ятника), у зв`язку із загибеллю пана ОСОБА_3 внаслідок ДТП 01.09.2021 року, становить 68645,00 грн. Виплату було здійснено на банківський рахунок її представника, згідно нотаріальної довіреності (а.с. 21).

Згідно копії платіжного доручення №264369 від 07.12.2021 року, сума сплаченого страхового відшкодування за договором страхування №005137/4440/0000344 від 02.07.2021 року в розмірі 33495,00 грн була перерахована ПрАТ «СК «УНІКА» на реквізити ОСОБА_1 (а.с. 22).

14 червня 2022 року сума сплаченого страхового відшкодування за договором страхування №005137/4440/0000344 від 02.07.2021 року в розмірі 35150,00 грн була перерахована ПрАТ «СК «УНІКА» на реквізити ОСОБА_1 , що підтверджується копією платіжного доручення №028707 (а.с. 23).

В матеріалах справи наявні докази перерахування відповідачем позивачці коштів, а саме квитанції від 22 грудня 2023 року у розмірі 27000,00 грн. (а.с. 47) та від 09 грудня 2021 року у розмірі 11058,75 грн. (а.с. 49). У судовому засіданні місцевого суду представник позивачки зазначила, що залишок заборгованість, на день розгляду справи, становить 8250,00 грн.

Дійсність нотаріально посвідченої довіреності сторони не оспорюють, на час виплати страхового відшкодування 07 грудня 2021 року та 14 червня 2022 року вона була чинною. Отже, відповідач мав повноваження на одержання страхового відшкодування для подальшої передачі. Умови передачі в довіреності не обумовлені.

Положеннями статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладення, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Свобода договору проявляється також у наділенні сторін правом включати в договір умови, які є характерними (істотними) для різних видів договорів.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 509, статті 526 ЦК України).

Частиною першою статті 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина перша статті 244 ЦК України).

Частиною першою статті 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

За положеннями статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Статтею 1006 ЦК України визначено обов`язки повіреного, серед яких, у пункті 3 вказаної статті встановлено, що повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Тлумачення ч. 2 ст.530 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст.1006 ЦК України дозволяє зробити висновок, що у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно.

При цьому для довірителя не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України.

Відповідна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року в справі № 320/4274/16-ц (провадження № 61-25696св18) та в постанові Верховного Суду від 5 лютого 2020 року у справі № 663/2294/17 (провадження № 6105375св19).

З висновку, зробленого Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 березня 2024 року у справі №458/229/18 (провадження №61-5932сво22), вбачається, що видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладення такого договору, і на такі правовідносини поширюється, зокрема, ст. 1006 ЦК України, яка визначає обов`язки повіреного передати довірителю все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Як вказує представник позивача, свої зобов`язання відповідно до наданої довіреності від 26 листопада 2021 року, відповідач належно не виконав, а саме на час розгляду справи місцевим судом не повернув суму виплаченого ПрАТ «СК «Уніка» страхового відшкодування у розмірі 8250,00 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано виконання ним у повному обсязі зобов`язань за договором доручення; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення сторонами договору доручення з погодженням усіх істотних умов, а саме зобов`язання, зокрема, ОСОБА_1 представляти її інтереси по відшкодуванню завданої їй шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01 вересня 2021 року, внаслідок якої загинув її брат ОСОБА_3 , з наданням права на одержання належного ОСОБА_2 страхового відшкодування та подальшої передачі коштів позивачці; встановивши виплату ПрАТ «СК «УНІКА» належних позивачці страхових відшкодувань (витрат на поховання та виготовлення пам`ятника), у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 внаслідок ДТП 01.09.2021 року, у розмірі 68645,00 грн ОСОБА_1 ; приймаючи до уваги, що на час розгляду справи сума неповернутих відповідачем коштів позивачці становила 8250,00 грн, тобто умови договору доручення виконані лише частково, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором доручення 8250,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність між сторонами договору доручення та про те, що довіреність від 26 листопада 2021 року не створювала для відповідача обов`язку передати позивачці отримане страхове відшкодування, колегія суддів вважає безпідставними.

Як установлено судом, у довіреності від 26 листопада 2021 року, посвідченій приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. за реєстровим №4336, прямо зазначено, що ОСОБА_2 , посилаючись, зокрема, на положення статей 237, 244, 1007 ЦК України, на підставі укладеного з повіреними усного договору уповноважила Карабезу В.І. та Лазуренка Е.К. представляти її інтереси з питань відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, з правом отримання страхового відшкодування на свій рахунок, а також одержання належного їй грошового відшкодування без обмежень у розмірі та його подальшої передачі позивачці. Отже, зміст самої довіреності спростовує твердження відповідача про те, що вона не містила обов`язку щодо передачі отриманих коштів.

У самій довіреності зазначено про її видачу на підставі укладеного сторонами усного договору.

Відповідно до встановлених судом обставин та правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2024 року у справі №458/229/18 (провадження №61-5932сво22), видача довіреності на підставі усного договору доручення підтверджує укладення такого договору, а до відповідних правовідносин підлягає застосуванню, зокрема, стаття 1006 ЦК України.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 використав надану йому позивачкою довіреність, пред`явивши її до страховою компанії з метою отримання страхового відшкодування, що підтверджується листом ПрАТ «СК «УНІКА» від 01.02.2024 (а.с. 21).

Тому посилання відповідача на відсутність окремого письмового договору доручення не спростовує встановленого судом факту виникнення між сторонами відповідних правовідносин. У цьому випадку зміст довіреності, зазначена в ній підстава її видачі, характер наданих повноважень та подальша поведінка відповідача у сукупності підтверджують існування між сторонами правовідносин щодо виконання доручення.

Крім того, доводи відповідача про те, що всі надані йому повноваження були виконані - є недоведеними. ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування двома платежами саме на реквізити ОСОБА_1 : 07 грудня 2021 року у розмірі 33495,00 грн та 14 червня 2022 року у розмірі 35150,00 грн, тобто загалом 68645,00 грн. Водночас доказами підтверджено передачу відповідачем позивачці лише 27000,00 грн 22 грудня 2023 року та 11058,75 грн 09 грудня 2021 року. На час розгляду справи місцевим судом залишок не переданих коштів становив 8250,00 грн, що визнано позивачкою.

Посилання апелянта на те, що частину коштів передала позивачці інша довірена особа - ОСОБА_5 не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому відповідач не надав доказів передачі позивачці заявленої ним суми коштів через ОСОБА_5 та не заявляв клопотання про витребування відповідних доказів.

Представлена копія квитанції про оплату від 22.06.2022 №149156292 щодо перерахування ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_5 22900,00 грн з призначенням платежу "бонуси по Клим, Репяшнік!" (а.с. 48) не підтверджує передачу зазначених коштів позивачці, оскільки отримувачем платежу зазначено саме ОСОБА_5 , а призначення платежу «бонуси по Клим, Репяшнік!» не містить відомостей про передачу чи повернення позивачці належного їй страхового відшкодування. Тому ця квитанція не може свідчити про виконання відповідачем обов`язку щодо передачі позивачці отриманих від страхової компанії коштів.

Також безпідставним є посилання апелянта на відсутність у довіреності визначеного способу передачі коштів. Встановлення у довіреності конкретного способу передачі отриманого страхового відшкодування не є необхідною умовою для виникнення обов`язку повіреного передати довірителю все одержане у зв`язку з виконанням доручення. За відсутності іншої домовленості такий обов`язок випливає безпосередньо із закону. Саме тому стаття 1006 ЦК України покладає на повіреного обов`язок негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Таким чином, довіреність не лише посвідчувала повноваження відповідача перед третіми особами, а й містила визначений сторонами обсяг доручення – отримати належне позивачці страхове відшкодування та передати його позивачці. Отримавши від страхової компанії 68645,00 грн, ОСОБА_1 був зобов`язаний передати ці кошти позивачці. Оскільки доказами підтверджено лише часткове виконання цього обов`язку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності між сторонами правовідносин доручення та наявності у відповідача обов`язку щодо передачі невиплаченої частини отриманого страхового відшкодування.

Тому оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором доручення 8250,00 грн підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №14-68цс18, у постанові Верховного Суду України у справі №5-86кз16 від 30 березня 2016 року, а також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Згідно заяви позивачки на а.с. 118 та розрахунку на а.с. 119 від 30.01.2025, позивачка зазначає про наявність підстав для стягнення на її користь з відповідача заборгованості за спірними правовідносинами у розмірі 8250,0 грн, інфляційних витрат у розмірі 5930,46 грн та 3% річних у сумі 1610,87 грн.; ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало відповідачу 35150,00 грн 14 червня 2022 року, а відповідач, у свою чергу, перерахував позивачці кошті 22 грудня 2023 року 27000,00 грн.

Отже, враховуючи зміст позовних вимог, виходячи з встановлених вище конкретних обставин справи, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за період з 15.06.2022 (наступний за днем отримання відповідачем страхового відшкодування в сумі 35150,00 грн) по 22.12.2023 на 35150,00 грн інфляційних втрат у розмірі 5913,64 грн та 3% річних у сумі 1606,31 грн.

Розрахунок інфляційних здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc = (103.10000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.10000000 : 100) x (101.90000000 : 100) x (102.50000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.70000000 : 100) x (101.50000000 : 100) x (100.20000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (99.40000000 : 100) x (98.60000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.80000000 : 100) x (100.50000000 : 100) x (100.70000000 : 100) = 1.16823999.

Таким чином, інфляційне збільшення становить: 35150,00 x 1.16823999 - 35150 = 5913,64 грн.

3% річних розраховується за формулою С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення: за період з 15.06.2022 по 22.12.2023: 35150 x 3 x 556 : 365 : 100 = 1606,31 грн.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не навів власного розрахунку, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат з 7986,05 грн на 5913,64 грн та 3% річних з 1787,89 грн на 1606,31 грн.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат – змінити з 7986,05 грн на 5913,64 грн та в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3% річних – змінити з 1787,89 грн на 1606,31 грн.

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова