Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №179/1906/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3749/26 Справа № 179/1906/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря: Триполець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в обґрунтування позову зазначаючи, що 08 липня 2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №310103466. 20.03.2024 року між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №20/0324-01. Відповідно до реєстру боржників №11 від 11.09.2024 року до Договору факторингу №20/0324.01 укладеного між ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №310103466. 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/0225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2025 року до договору факторингу №27/0225-01 від 27 лютого 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 692,00 грн., з яких:?? 9 800,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; ??19 992,00 грн. - сума заборгованості по процентам; ??4 900,00 грн. - неустойка, Оскільки відповідачка не виконала умови договору і не повернула у повному обсязі грошові кошти, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором загальною сумою 34 692 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. (а.с.2-5).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 310103466 в розмірі 34 692 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір у сумі 3 028 грн.(а.с. 95-97).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильну оцінку фактичних обставин, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги, зокрема відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №20/0324-01 від 20.03.2024 року (а.с. 99-104).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення. Щодо оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року зазначає, що доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними (а.с. 116-126).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, 08.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Оптимальні Кредити» із заявкою на отримання грошових коштів у кредит від 08.07.2024, відповідно до якої просила про надання кредиту в розмірі 9800 грн, терміном на 1 826 дні, із дисконтним періодом 17 дні. Надала реквізити банківської картки для перерахунку коштів (а.с.20).

08.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптимальні Кредити» укладено Договір Кредитної лінії №310103466, відповідно до якого п.п.2.1.-2.5. Договору передбачено, що за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 9800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Оптимальні Кредити». Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є Загальною сумою Кредиту за цим Договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 9800 грн 08.07.2024 року (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб Позичальника (не цільовий кредит).

Відповідно до п.3.1. Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції з Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 17 днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Крединої лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється від дати укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно п.3.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно п.8.3. Договору на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором-Базова процентна ставка складає 1,500 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,500 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року, Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1% за день користування таким Траншем.

З п.8.4. Договору вбачається, що для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 17 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складає 12 299 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2499 грн та суму Кредиту у розмірі 9800 грн.

З розділу 15 Кредитного договору встановлено, що ОСОБА_1 підписала зазначений договір Одноразовим ідентифікатором SGYK, відправленим 08.07.2024 року о 14:04:56 на номер телефону НОМЕР_1 та введено 08.07.2024 року о 14:06:06 (а.с.8-18, 19).

До матеріалів справи позивачем долучено паспорт споживчого кредиту продукту «ОПТИМАЛЬНИЙ КРЕДИТ» до Договору № 310103466 від 08.07.2024 року у якому сторони погодили умови кредитування, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 5838, відправленим 08.07.2024 року на номер телефону НОМЕР_1 , та введеним 08.07.2024 року о 14:06:06 (а.с. 6-7).

ТОВ «Оптимальні Кредити» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальниці відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти в розмірі 9800 грн. шляхом переказу на картковий рахунок, вказаний нею у кредитному договорі (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Оптимальні Кредити» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №№ 310103466 від 08.07.2024 року станом на 11.09.2024 року складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9800 грн, заборгованості за процентами в розмірі 9 555 грн, заборгованість за неустойкою в розмірі 4 900 грн (а.с. 22).

20.03.2024 року ТОВ «Оптимальні Кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №20/0324-01.

Предметом Договору факторингу №20/0324-01 від 20.03.2024 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору (а.с. 24-26).

Із витягу з реєстру прав вимоги №11 від 11.09.2024 до Договору факторингу №20/0324-01 від 20.03.2024 року вбачається, що ТОВ «Оптимальні Кредити» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №310103466 від 08.07.2024 року у розмірі 24 255 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9800 грн, заборгованості за процентами в розмірі 9555 грн, заборгованість за неустойкою в розмірі 4900 грн, сума фінансування становить 4606 грн. (а.с. 26-29).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №310103466 від 08.07.2024 року станом на 27.02.2025 року становить 34692 грн, з яких. – 9800 - сума заборгованості по основному боргу; 19992 грн - сума заборгованості по процентам; 4900 грн - неустойка (а.с. 23).

27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27/0225-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належніТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (а.с.30-31).

Платіжною інструкцією № 22465 від 03.03.2025 року підтверджується плата за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025, Реєстр прав вимог №2 від 27.02.2025 (а.с32).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 27.02.2025 року до Договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за №310103466 від 08.07.2024 року в сумі 34692 грн, з яких. – 9800 - сума заборгованості по основному боргу; 19992 грн - сума заборгованості по процентам; 4900 грн — неустойка (а.с.33).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту переходу прав вимоги за кредитним договором.

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Так, згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив про те, що ТОВ «Оптимальні Кредити», ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договори факторингу, в результаті яких право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «Таліон Плюс» оплати за договором факторингу №20/0324-01 від 20.03.2024 року а тому позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором №310103466 від 08.07.2024 року.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі – від первісного кредитораТОВ «Оптимальні Кредити» до ТОВ «Таліон Плюс», перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», є похідними, а тому не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора – ТОВ «ФК «ЄАПБ» .

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором№310103466 від 08.07.2024 року.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі №2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).

Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.

На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просили розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, слід стягнути із ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за перегляд справи в апеляційному порядку у розмірі 3633,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Судді: